Falcon 9

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Falcon 9
Запуск Iridium NEXT 1-10
Запуск Iridium NEXT 1-10
Призначення космічна ракета-носій
Виробник SpaceX
Країна США
вартість запуску () FT: $62 млн.
Розміри
Висота FT: 70 м;
v1.1: 68,4 м; v1.0: 54,9 м
Діаметр 3,7 м
Маса FT: 549'054 кг;
v1.1: 505'846 кг; v1.0: 333'400 кг
Вантаж
Вантаж на
ННО
FT: 22'800 кг;
v1.1: 13'150 кг; v1.0: 10'450 кг
Вантаж на
ГПО
FT: 5'500 кг, 8'300 кг (без поверн. 1 ст.);
v1.1: 4'850 кг; v1.0: 4'540 кг
Споріднені ракети
Родина Falcon
Історія запусків
Статус FT: діюча;
Block 5: розробляється;
v1.1: недіюча; v1.0: недіюча
Космодроми * Ванденберг, SLC-4E;
* КЦ ім. Кеннеді, LC-39;
* Канаверал, SLC-40;
* Космопорт SpaceX[en] (будується)
Всього запусків 45 (FT: 25, Посадок: 20
(остання 15.12.17), 12 на ASDS);
v1.1: 15; v1.0: 5)
Успішних 43 (FT: 25; v1.1: 14; v1.0: 4)
Невдалих v1.1: CRS-7
Частково невдалих v1.0: CRS-1; (FT: Amos-6[en] зруйновано перед запуском)
Перший запуск FT: 22 грудня 2015;
v1.1: 29 вересня 2013;
v1.0: 4 червня 2010
Останній запуск FT: 15 грудня 2017;
v1.1: 17 січня 2016;
v1.0: 1 березня 2013
Перший ступінь
Довжина FT: 42,6 м
Маса порожнього FT: 22'200 кг
Повна маса FT: 433'200 кг
Двигуни Block 5: 9 Merlin 1D++;
FT: 9 Merlin 1D+ (х845 кН, вакуум: 914 кН);
v1.1: 9 Merlin 1D; v1.0: 9 Merlin 1C
Тяга FT: рів. моря: 7'607 кН,
вакуум: 8'227 кН;
v1.1: 5'885 кН; v1.0: 4'940 кН
Питомий імпульс FT, v1.1: рів. моря: 282 с, вакуум: 311 c;
v1.0: рів. моря: 275 с,
вакуум: 304 с
Тривалість горіння загалом FT: 162 c;
v1.1: 180 c; v1.0: 170 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень
Другий ступінь
Довжина FT: 27,4 м
Маса порожнього FT: 4'000 кг
Повна маса FT: 115'854 кг
Двигуни FT: 1 Merlin 1D Vac+;
v1.1: 1 Merlin 1D Vac;
v1.0: 1 Merlin 1C Vac
Тяга FT: 934; v1.1: 801; v1.0: 617 кН
Питомий імпульс FT: 348;
v1.1: 340; v1.0: 342 с
Тривалість горіння FT: 397;
v1.1: 375; v1.0: 345 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень

Falcon 9 (англ. falcon — «сокіл») — група одноразових і частково багаторазових[1] ракет-носіїв сімейства Falcon американської компанії SpaceX. «9» — це кількість двигунів, встановлених на першому ступені ракети.

Дана ракета-носій здатна запускати корисні вантажі на ННО та ГПО. Перший ступінь поточної версії ракети Falcon 9 Full Thrust після запуску і виконання своєї місії по підйому вантажу (супутника тощо) може повертатися на спеціальний майданчик (на землі чи на той, що плаває в океані ASDS) і використовуватися повторно (10 або й більше разів).

У 2008 році SpaceX підписала контракти із NASA щодо постачання вантажів до МКС в рамках програми Commercial Resupply Services. Доставка здійснюється космічним кораблем Dragon, який наразі запускається на орбіту ракетою-носієм Falcon 9 FT.[2] Також за допомогою ракет Falcon 9 SpaceX збирається запускати пілотовані КК Dragon 2 до МКС за програмою Commercial Crew Development[en].

Варіанти Falcon 9[ред.ред. код]

Falcon 9 v1.0 (block 1) — складався з першого ступеня без бокових прискорювачів і другого ступеня. Двигуни Merlin 1C, вага ракети 318 тонн. Передбачалося, що вартість запуску цього РН складе $56 млн., маса виведеного вантажу на НОО — 9 т і на ГПО — 3,4 т. Falcon 9 v1.1 (Block 2) — складався з подовженого (у порівнянні з v1.0) першого ступеню і другого ступеню. Двигуни Merlin 1D, вага ракети 480 т. Змінено розташування двигунів. Замість трьох рядів по три двигуни викор-ся компоновка з центральним двигуном і розташуванням решти по колу. Маса виведеного вантажу на НОО — 13 т і на ГПО — 4,8 т.

Falcon 9 Full Thrust v1,2 (Block 3) — наразі SpaceX запускає саме цю версію ракети, іноді чергуючи її із Falcon 9 Block 4, яка є перехідним етапом до Block 5.

Falcon 9 Block 5 — є завершальною версією для ракет сімейства Falcon. Планується, що її двигуни будуть мати збільшену тягу (у порівнянні з FT), а сама ракета — ще більш покращений термозахист. Falcon Heavy (англ. Heavy, Важкий) — має додаткову пару приєднаних збоку бічних прискорювачів на базі першого ступеня. Тобто, Heavy оснащений 27-ма двигунами Merlin 1D+, загальною тягою на рівні моря — 22'819 кН. Вартість запуску цього РН $90-135 млн., маса виведеного вантажу на НОО — 63,8 т і на ГПО — 26,7 т. За заявою глави SpaceX, бізнесмена Ілона Маска, Falcon Heavy стане найпотужнішою ракетою в світі і другою за потужністю в історії після Сатурн V (тобто з усіх РН, що коли-небудь виводили вантаж на НОО без довиведення).

Розподіл запусків по версіям Falcon 9[ред.ред. код]

5
10
15
20
'10
'11
'12
'13
'14
'15
'16
'17

Історія створення та розвитку[ред.ред. код]

Після того, як Ілон Маск зрозумів, що для спрощення і здешевлення польотів у космос необхідно застосовувати ракети, конструкційні елементи яких можна використати повторно (Програма розвитку системи багаторазового запуску[en]), його компанія SpaceX взялася до розробки такої ракети-носія.[3] Спочатку її конфігурація, схема розміщення на ній двигунів, самі двигуни та елементи пального були дещо іншими, ніж зараз. Але численні тести та вже проведені вдалі і невдалі запуски призвели до появи ракети Falcon 9 Full Thrust, на якій було встановлено 1-й ступінь, що зміг вперше успішно повернутися на Землю.

Маск оглядає зруйнований після тестування ступінь

У 2013 році почалися випробування посадки першого ступеня ракети-носія Falcon. 2 травня 2014 р. SpaceX поділилася відео другого тестового польоту (зліт і посадка) 1-го ступеню[4] на території космопорту Америка[en]. Висота підйому порівняно з попереднім разом зросла в чотири рази і досягла 1000 м.

14 вересня 2017 року SpaceX опублікувала відео, яке ілюструє весь тяжкий шлях, що довелося здолати їх команді, для досягнення можливості повторного використання 1-го ст.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Як не варто саджати перший ступінь
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Запуск та вдале приземлення 1-ст. (місія OTV-5)
Посадка після місії Iridium NEXT 1-10[en][5]

22 грудня 2015 року, після того, як Falcon 9 Full Thrust успішно вивела на орбіту 11 супутників (місія Orbcomm OG2[en]), 1-й ступінь ракети вперше зумів здійснити вертикальне приземлення на посадкову зону 1[en], що знаходиться на базі ВПС США на мисі Канаверал.[6][7]

8 квітня 2016 року (місія CRS-8) вперше було здійснено повернення і м'яку посадку 1-го ступеню ракети-носія Falcon 9 FT на плаваючу платформу Autonomous spaceport drone ship «Of Course I Still Love You», яка відпливла в океан так, що відстань між нею і стартовим майданчиком склала 660 км.[8][9]

Перший ступінь[ред.ред. код]

У якості пального на 1-му ст. використовується очищений гас RP-1 (m=123,57 т, t=-7 °C), а в якості окисника — надохолоджений рідкий кисень (m=287,43 т, t=-207 °C). Значне охолодження елементів палива дозволяє помістити більшу їх масу в той самий об'єм паливних баків. Щоб зберегти низьку температуру, заправка окисника починається за ~35 хвилин, а пального — за ~30 хвилин до старту. Під час польоту середня витрата палива становить
2'450 кг/с.[10]

Перший ступінь в ангарі

Обидва баки, в яких знаходяться паливні елементи, виконані із алюміній-літієвого сплаву (літій додає міцності конструкціїї і зменшує її вагу).[11] Стінки верхнього баку самі по собі є несучою конструкцією, а от стінки нижнього підсилені шпангоутами і продольними балками, так як саме до нижньої частини 1-го ступеню прикладається найбільше навантаження. Окисник надходить до двигунів трубопроводом, що проходить по осі паливного баку. Для створення підвищеного тиску в баках застосовується стиснений гелій.

Двигуни у схемі octaweb

У нижньому торці 1-го ступеню по схемі octaweb установлені 9 двигунів Merlin 1D+ (саме тому у назві ракети присутня цифра «9») зі збільшеною тягою і питомим імпульсом. Така схема значно спрощує процес збирання відсіку для двигунів. Для їх запуску використовується самозапалювальна суміш триетилалюмінію і триетилборану.[12] При посадці задіяно три двигуни, що мають систему запалювання для повторного запуску.

Взліт

Система керування польотом 1-го ст. оснащена трьома резервними комп'ютерами на кожному двигуні. Вони постійно перевіряють одне одного, що значно підвищує відмовостійкість. На цих комп'ютерах встановлена операційна система Linux. Інерціальна навігація та GPS, що встановлені на 1-му ст., співпрацюють із основним бортовим комп'ютером другого ступеню і використовуються під час посадки.

Послідовність процесів запуску ракети передбачає можливість зупинки цієї процедури, керуючись даними перевірки стану двигунів і різноманітних систем ракети-носія.[13] З цією метою стартовий майданчик оснащений чотирма спеціальними зажимами, які ще деякий час утримують 1-ий ст. після початку роботи двигунів. Якщо будуть виявлені якісь неполадки, запуск зупиняється і пальне з баків відкачується. Таким чином проводяться стендові випробування[14] і проявляється можливість повторного використання ракети. Система керування польотом працює так, що політ буде здійснюватись навіть в разі відмови двох двигунів за рахунок довшого ввімкнення інших семи. Наприклад, під час першого запуску КК Dragon із місією CRS-1 на 79 секунді польоту у період максимального аеродинамічного спротиву відбувся зрив захисного конічного обтікача одного із двигунів. Через втрату у ньому тиску його робота була зупинена. Тому іншим восьми двигунам першого ступеню, а також двигуну другого ступеня, довелося працювати довше. І, хоча, додатковий вантаж не вдалося доставити на заплановану орбіту, основна місія по підйому КК Dragon до МКС була здійснена.[15]

З'єднання 1-го ст. з другим здійснюється через перехідний ступінь (4,5 м довжиною), виготовлений з алюмінію, вкритого вуглецевим волокном.[16] Він має витримувати вагу 2-го ступеню та корисного вантажу. В перехідному ступені розміщується двигун Merlin 1D Vacuum+ другого ступеню, гідравлічне оснащення решітчастих плавників та холодногазова РСК. SpaceX намагається уникати використання піротехніки, тому відстикування ступенів здійснюється пневматичними штовхачами, що розділяють цангові з'єднання. На Falcon 9 FT присутні чотири такі точки контакту.

Реактивна система керування (РСК) на першому ступені ракет-носіїв сімейства Falcon 9 використовує охолоджений стиснений азот. Він під тиском випускається із восьми газових сопел, розміщених у двох блоках (попереду, позаду, з одного вільного боку і знизу кожного блоку). Робота сопел, що направлені вниз, здійснює поштовх пального згори донизу (до забірного отвору) у баках, щоб відбувся перезапуск основних двигунів Merlin 1D+ і почалося гальмування. Позаяк блоки РСК розташовані по боках у верхній частині ступеню, то вони можуть використовуватися для керування польотом у трьох площинах.[7]

Графік старту і посадки

Розглядаючи запуск[10] 30 жовтня 2017 року, можна побачити, що перші 15 с після старту ракета летить вертикально, потім нахиляється і лягає на заданий курс. Протягом підйому вона досягає швидкості звуку, але уповільнюється на 76 с польоту, долаючи Максимальне динамічне навантаження. Після 2 хвилин, 30 секунд польоту на висоті 67 км, коли швидкість становить 2282 м/с відбувається вимкнення основних двигунів (МЕСО). Через три секунди після цього здійснюється відстикування 1-го ст. і він, вмикаючи на кілька секунд центральний двигун і керуючись рушіями РСК робить маневр, щоб уникнути впливу полум'я від двигуна 2-го ступеню. Піднімаючись до максимальної висоти у 119 км, 1-ий ст. розвертається у напрямку ASDS, зменшуючи таким чином витрати пального.

Решітчасті плавники

Потім, рухаючись двигунами уперед, він входить у щільні шари атмосфери, де і починають працювати чотири титанові решітчасті плавники (керма висоти) розміром 159 см х123 см.[17] Вони розташовані у верхній частині ступеню і спочатку притулені до його боків. Після відстикування від 2-го ст. решітчасті плавники розкриваються і під час спуску в атмосфері (особливо, коли вимкнені двигуни), рухаючись, стабілізують обертання 1-го ступеню (крен, тангаж та рискання) і можуть змінювати його кут атаки для прицільного приземлення в задану точку. Їх рух керується замкненою гідравлічною системою, а термостійкість сприяє повторному використанню.[18]

Знизившись до висоти у 58 км (6 хв. 28 с польоту), 1-ий ст. вмикає три двигуни на 22 с, зменшивши свою швидкість із 1450 м/с до 857 м/с.

Перед останнім увімкненням двигунів 1-ий ступінь не націлюється безпосередньо на посадковий майданчик, щоб в разі, якщо вони не увімкнуться, не зруйнувати його при падінні. Щоб здійснити посадку на відмічене символом «Х» місце приземлення, 1-ий ст. на фінальному відрізку польоту вмикає центральний двигун і починає знижувати швидкість до ~2 м/с, спрямовуючись на ціль.

Знизу, по ободу 1-го ступеню, симетрично прикріплені чотири посадкові ноги, які мають сукупну масу 2,1 т. Вони виготовлені із алюмінієвого каркасу з отворами у формі стільників, що вкритий вуглецевими волокнами. Ноги складені під час транспортування до космодрому і підйому в небо, але розгортаються вниз і вбік за 10 секунд перед посадкою. Це робить можливим здійснити її вертикально і м'яко.[19]

Плаваюча платформа ASDS для прийому 1-го ст. відпливає від берега в Тихий або Атлантичний океан на відстань 300—660 км. Після посадки 1-ий ступінь фіксується на ASDS, транспортується в порт, знімається з платформи краном і перевозиться в ангар. Там здійснюється його огляд і можливий ремонт, після чого 1-ий ступінь готовий до повторного використання.

Другий ступінь[ред.ред. код]

Другий ступінь

Другий ступінь поточної версії Falcon 9 по своїй конструкції і матеріалам складових є зменшеним аналогом першого ступеню. Паливо — гас RP-1/рідкий кисень. Двигун — 1 Merlin 1D Vac+, що має збільшене сопло для продуктивнішої роботи у вакуумі. Після відстикування першого ступеню другий ступінь продовжує підйом КВ на заплановану орбіту. Досягнувши її, другий ступінь відштовхує КВ і, вмикаючи двигун, спрямовується в атмосферу, згораючи там. Раніше SpaceX повідомляла про намір зробити його також відновлюваним, але наразі інформації про поступи у цьому напрямку відсутні.

Обтікач корисного вантажу[ред.ред. код]

Обтікач КВ виготовляється із алюмінієвого каркасу з отворами у формі стільників, що вкритий вуглецевими волокнами. Його стандартна висота складає 13,1 м, діаметр — 5,2 м (внутрішній — 4,6 м), вага — ~1750 кг.[20] У разі запуску КК Dragon обтікач не застовується.

Через високу вартість обтікача (~$6 млн., що складає 10% від вартості ракети[21]) SpaceX робить спроби посадити його на Землю. 30 березня 2017 року після чергового запуску ракети одна з половинок обтікача, оснащена Реактивною системою керування, а також керованим парашутом, була посаджена у задану точку в океан.

Космодроми[ред.ред. код]

Космодроми розташовують ближче до екватору, щоб використати енергію обертання Землі. Компанія SpaceX використовує кілька стартових комплексів:

Посадка першого ступеню відбувається на:

ASDS з 1-м ст. у порту
  • Autonomous spaceport drone ship — безпілотний корабель-космопорт, який відпливає в океан у задану точку, куди повинен «приземлитися» 1-ий ст. Це необхідно для економії палива, щоб не витрачати його на «дотягування» до суші. Існує два ASDS: '«Just Read the Instructions», що плаває у Тихому океані, і «Of Course I Still Love You» у Атлатничному океані.

Запуски[ред.ред. код]

Розподіл запусків за приземленнями[ред.ред. код]

5
10
15
20
'10
'11
'12
'13
'14
'15
'16
'17
  •   Наземний майданчик, успішно
  •   ASDS, успішно
  •   В океан, заплановано
  •   На парашуті, провал
  •   ASDS, провал
  •   В океан, провал
  •   Без спроби

Перший запуск. Перший демонстраційний політ РН «Falcon 9» відбувся 4 червня 2010 року з мису Канаверал 18:45 за UTC. У 18:54 відокремилась друга ступінь і макет корисного навантаження успішно вийшов на орбіту. Ракета була запущена з другої спроби. Перша спроба запуску була скасована за кілька секунд до старту через технічні неполадки.

Другий запуск. відбувся 8 грудня 2010 року в рамках програми НАСА «COTS». Корисне навантаження — комерційний корабель Dragon. Капсула SpaceX Dragon|Dragon двічі облетіла Землю, після чого ввійшла в атмосферу і приводнилася в Тихому океані. Досі повертані космічні кораблі вдавалося побудувати тільки державним космічним агентствам Росії, США, Китаю, Японії та Індії, а також Європейському Космічному Агентству.

Третій запуск. 22 травня 2012 в 7:44:38 UTC (11:44:38 за київським часом) з майданчика SLC-40 космодрому на мисі Канаверал стартовими розрахунками компанії SpaceX з другої спроби здійснено пуск ракети-носія Falcon-9 з кораблем COTS Demo Flight 2. Виведення корабля на орбіту зайняло десять хвилин. Космічний корабель Dragon успішно відокремився від останнього ступеня ракети-носія Falcon 9 і вийшов на навколоземну орбіту з параметрами 346 x 297 км. Нахил — 51,6 град.

Четвертий запуск. 8 жовтня 2012 — перший операційний політ для SpaceX у рамках програми Commercial Resupply Services під контрактом з NASA. Космічний корабель SpaceX CRS-1 було виведено на потрібну орбіту і через кілька днів він доставив вантаж на МКС.[22] Однак через раннє відключення двигунів другорядний вантаж було виведено на неправильну орбіту.

П'ятий запуск відбувся 1 березня 2013 року. Другий операційний політ для SpaceX у рамках програми Commercial Resupply Services під контрактом з NASA. Космічний корабель CRS SpX-2 було виведено на орбіту і 3 березня він пристикувався до МКС, доставивши необхідний вантаж.

Шостий запуск. Демонстраційний/комерційний запуск. 11.02.2015 з Бази Ванденберг запущено супутник DSCOVR. Перший політ ракети Falcon 9 модифікації v1.1, з новими двигунами Merlin 1D і можливістю виводу на низьку опорну орбіту до 13 т вантажів. Супутник вдало виведено на орбіту. Здійснювалося випробування елементів вертикальної посадки першої ступені. Експеримент невдалий, перший ступінь зруйновано.[23]

Посадка ракети після успішного запуску, 22.12.2015

Дев'ятнадцятий запуск 28 червня 2015 року SpaceX CRS-7 закінчився невдачею. На 139-й секунді польоту почався нештатний викид палива або окиснювача з баків, котрий закінчився через 8 секунд вибухом.[24]


Двадцять перший запуск. 17 січня 2016 року перший ступінь ракети Falcon 9 вивела на орбіту супутник Jason-3 для вивчення підвищення рівня моря. Після цього ракета повернулася на плавучу платформу у Тихому океані ASDS. Після контакту з платформою одна із опор не витримала і ракета впала та вибухнула при ударі об землю.[25]

Запуски Falcon 9 з багаторазовим 1-м ст.[ред.ред. код]

Жирним шрифтом виділено номера прискорювачів, що запускалися більше одного разу. Якщо здійснюється підйом КВ великої маси, то приземлення 1-го ст. не планується, і до нього не кріпляться посадкові ноги, решітчасті плавники та інше обладнання для посадки.

Політ № Тип прискор-ча Дата запуску (UTC) Ядро №[26] Місія Маса, орбіта Запуск Посадка
20[en] FT (v1.2) 22 грудня 2015 B1019[en] Orbcomm-OG2[en] × 11 2'034 кг ННО мис Канаверал, SLC-40 успіх посадкова зона 1[en] успіх
22 FT (v1.2) 4 березня 2016[27] B1020 SES-9[en] 5'271 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» провал
23 FT (v1.2) 8 квітня 2016[8][9] B1021.1[en] Dragon CRS-8 КК+3'136 кг ННО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» успіх
24 FT (v1.2) 6 травня 2016 B1022 JCSAT-14[en] 4'696 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» успіх
25 FT (v1.2) 27 травня 2016[28] B1023.1 Thaicom 8[en] 3'100 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» успіх
26[en] FT (v1.2) 15 червня 2016 В1024 ABS-2A
Eutelsat 117 West B
3'600 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» провал
по причині передчасного вичерпання запасу рідкого кисню ступінь здійснив жорстку посадку і зруйнувався
27 FT (v1.2) 18 липня 2016 B1025.1 Dragon CRS-9 КК+2'257 кг ННО мис Канаверал, SLC-40 успіх посадкова зона 1[en] успіх
28 FT (v1.2) 14 червня 2016 B1026 JCSAT-16 4'600 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 успіх ASDS «OISLY» успіх
-- FT (v1.2) 1 вересня 2016[29] B1028 Amos-6[en] 5'500 кг ГПО мис Канаверал, SLC-40 провал (перед запуском) --

2017 рік[ред.ред. код]

Бузковим кольором окрашено дату крайнього запуску.

Політ № Тип прискор-ча Дата запуску (UTC) Ядро №[26] Місія Маса, орбіта Запуск Посадка
29 FT (v1.2) 14 січня 2017 B1029.1[en] Iridium NEXT[en]
1–10
9'600 кг ННО Авіабаза Ванденберг, SLC-4E успіх ASDS «JRtI» успіх
30 FT (v1.2) 19 лютого 2017[30] B1031.1 Dragon CRS-10 КК+2'490 кг ННО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
посадкова зона 1[en] успіх
31 FT (v1.2) 16 березня 2017[31] B1030 EchoStar 23[en] 5'600 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
не заплановано
через те, що вантаж великої маси необхідно запустити на високу орбіту, використано одноразовий ступінь, кероване повернення якого не планувалося. У такому випадку решітчасті плавники, посадкові ноги та інше устаткування для повернення не встановлюється
32 FT (v1.2) 30 березня 2017[32][33] B1021.2[en] SES-10[en] 5'300 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
ASDS «OISLY» успіх
вперше вдалося керовано повернути одну половинку обтікача корисного вантажу
33 FT (v1.2) 1 травня 2017 B1032.1 NROL[en]-76  ? кг ННО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
посадкова зона 1[en] успіх
34 FT (v1.2) 15 травня 2017 B1034 Inmarsat-5 F4 6'070 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
не заплановано
35 FT (v1.2) 3 червня 2017[34] B1035.1 Dragon CRS-11 КК+2'708 кг ННО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
посадкова зона 1[en] успіх
36 FT (v1.2) 23 червня 2017[35] B1029.2[en] BulgariaSat-1[en] 3'669 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
ASDS «OISLY» успіх
Незважаючи на рекордно високу швидкість входа в атмосферу (М7,9) ступінь був посаджений, хоч і зім'яв запобіжну зону деформації на одній із ніг
37 FT (v1.2) 25 червня 2017[36] B1036.1 Iridium NEXT[en] 11–20 9'600 кг ННО Авіабаза Ванденберг SLC-4E успіх ASDS «JRtI» успіх
38 FT (v1.2) 5 липня 2017[37] B1037 Intelsat 35e[en] 6'761 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
не заплановано
39 FT (v1.2)/
Block 4
14 серпня 2017[38] B1039.1 Dragon CRS-12 КК+2'910 кг ННО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
посадкова зона 1[en] успіх
40 FT (v1.2) 24 серпня 2017[39] B1038.1 Formosat-5[en] 475 кг ССО Авіабаза Ванденберг SLC-4E успіх ASDS «JRtI» успіх
1-му ст. піднявся на максимальну висоту 247 км
41 FT (v1.2)/
Block 4
7 вересня 2017 B1040.1 Boeing X-37B OTV-5 4'990 кг + невід-мий вантажННО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
посадкова зона 1[en] успіх
42 FT (v1.2)/
Block 4
9 жовтня 2017[40] B1041.1 Iridium NEXT[en] 21–30 9'600 кг ННО Авіабаза Ванденберг SLC-4E успіх ASDS «JRtI» успіх
43 FT (v1.2) 11 жовтня 2017[41] B1031.2 SES-11[en] / EchoStar[en] 105 5'200 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
ASDS «OISLY» успіх
44 FT (v1.2)/
Block 4
30 жовтня 2017[42] B1042.1 Koreasat 5A 3'500 кг ГПО КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39 успіх
ASDS «OISLY» успіх
45 FT (v1.2) 15 грудня 2017[43] B1035.2 Dragon CRS-13 КК+2'205 кг ННО мис Канаверал, SLC-40
успіх
посадкова зона 1[en]
успіх
NASA вперше дозволило використати 1-й ст., що вже літав. Капсула Dragon також вже використовувалася (CRS-6)
FT (v1.2) 23 грудня 2017 B1036.2 Iridium NEXT[en] 31–40 9'600 кг ННО Авіабаза Ванденберг SLC-4E
у розкладі
ASDS «JRtI»

2018 рік[ред.ред. код]

Жовтими клітинками відмічені ті, що запускатимуться у складі Falcon Heavy.

Політ № Тип прискор-ча Дата запуску (UTC) Ядро №[26] Місія Маса, орбіта Запуск Посадка
FT (v1.2)/
Block 4
5 січня 2018[44] B1043.1 секретна місія Zuma об'єкт Northrop Grumman КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39
у розкладі
посадкова зона 1[en]
Falcon Heavy січень 2018[45] B1033 (центр.), B1023.2,[46] В1025.2 FH demo Tesla Roadster Маска,
орбіта Марса
КЦ
ім. Кеннеді
, LC-39

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Drako. SpaceX втретє запустила і посадила перший ступінь Falcon 9, який вже літав. Процитовано 29 листопада 2017. 
  2. SpaceX і NASA 7 жовтня здійснять запуск у рамках місії постачання до Космічної Станції. nasa.gov. 20 вересня 2012. (англ.)
  3. "Аномалія" стала причиною вибуху ракети Falcon 9 під час тестувань на Флориді. voanews.com. 1 вересня 2016 року. 
  4. Тестування польоту на 1000 м. SpaceX у Youtube. 2 травня 2014 року. 
  5. Місія iridium-1. spacex.com. 14 січня 2017 року. (англ.)
  6. Ракета Falcon здійснила безпечне приземлення. reuters.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  7. а б День, що повинен запам'ятатися: SpaceX досягла повернення першого степеню ракети. spaceflight101.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  8. а б SpaceX вперше успішно посадила нижній ступінь ракети на морську платформу. unian.ua. 9 квітня 2016 року. 
  9. а б SpaceX вперше успішно посадила ступінь ракети на платформу в морі. bbc.com. 9 квітня 2016 року. 
  10. а б Falcon 9 успішно запустила супутник Koreasat 5a. spaceflight101.com. 30 жовтня 2017. (англ.)
  11. Структура Falcon 9. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  12. Двигуни. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  13. Rhianjuly, Jason (5 липня 2017 року). 10 запусків за 7 місяців: SpaceX запускає INTELSAT 35E. spaceflightinsider.com. (англ.)
  14. Falcon 9, статичне запалювання. SpaceX у Youtube. 19 вересня 2013 року. 
  15. Foust, Jeff (8 жовтня 2012). Комерційні польоти стають можливими для бізнесу. thespacereview.com. Процитовано 9 грудня 2017. (англ.)
  16. Ракета Falcon 9. spaceflight101.net. (англ.)
  17. Відмінності між модифікаціями решітчастих плавників. Space.stackexchange.com. 15 липня 2017. (англ.)
  18. Повідомлення Ілона Маска у Twitter 25 червня 2017(англ.)
  19. Посадкові ноги. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  20. Обтікач. SpaceX. 2013-04-12. (англ.)
  21. Досягнення Falcon 9: повторний запуск і приземлення, а також, відновлення обтікача. Spaceflight101. 31 березня 2017. (англ.)
  22. Pasztor, Andy (7 July 2012). SpaceX здійснює доставку вантажу на МКС. Wall Street Journal. Процитовано 8 October 2012. (англ.)
  23. Stephen Clark (18 May 2012). Q&A with SpaceX founder and chief designer Elon Musk. SpaceflightNow. Архів оригіналу за 2012-11-21. Процитовано 29 June 2012. (англ.)
  24. Огляд місії SpaceX CRS-7 (pdf). nasa.gov. Процитовано 8 грудня 2017. (англ.)
  25. У SpaceX показали відео жорсткої посадки першого щабля ракети-носія Falcon 9. ukrinform.ua. 18 січня 2016. 
  26. а б в Tаблиця ядер Falcon 9. reddit.com. Процитовано 6 листопада 2017. (англ.)
  27. Журнал запуску. spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 26 серпня 2017. (англ.)
  28. Wall, Mike (27 травня 2016). Троє підряд! SpaceX знову посадила ракету на плаваючу платформу. space.com. Процитовано 2 листопада 2017. (англ.)
  29. Godwin, Curt (1 вересня 2016). SpaceX призначає дату запуску найважчого вантажу на час шторму Hermine. spaceflightinsider.com. Процитовано 4 листопада 2017. (англ.)
  30. Siceloff, Steven (19 лютого 2017). Вантаж із важливим обладнанням спрямовано до МКС. blogs.nasa.gov. Процитовано 6 листопада 2017. (англ.)
  31. Прискорювач Falcon 9: мінус посадкові ноги і решітчасті плавники. fborgosano.altervista.org. 14 березня 2017. Процитовано 5 серпня 2017. (англ.)
  32. Amos, Jonathan (31 березня 2017 року). Успіх для SpaceX: багаторазова ракета. bbc.com. Процитовано 5 серпня 2017. (англ.)
  33. SpaceX уперше повторно запустила в космос використану ракету. dw.com. 31 березня 2017 року. Процитовано 5 серпня 2017. 
  34. SpaceX успішно запустила корабель Dragon, який раніше вже використовувався. dt.ua. 4 червня 2017 року. Процитовано 19 серпня 2017. (англ.)
  35. Clark, Stephen (17 січня 2017 року). Перший ступінь Falcon 9 здійснивши посадку, попрямував у порт. spaceflightnow.com. (англ.)
  36. Graham, William (24 червня 2017). Falcon 9 проводить запуск Iridium NEXT-2. nasaspaceflight.com. Процитовано 20 серпня 2017. (англ.)
  37. Bergin, Chris (29 червня 2017). SpaceX повертає два прискорювачі і проводить статичний тест запалювання. nasaspaceflight.com. Процитовано 21 липня 2017. (англ.)
  38. Повідомлення у Twitter від SpaceX 14 серпня 2017 (англ.)
  39. Повідомлення у Twitter від SpaceX 24 серпня 2017(англ.)
  40. Harwood, William (9 жовтня 2017). Ракета SpaceX запустила Iridium NEXT-3. cbsnews.com. Процитовано 11 жовтня 2017. (англ.)
  41. Clark, Stephen (11 жовтня 2017 року). SpaceX здійснила доставку на орбіту супутника EchoStar. spaceflightnow.com. (англ.)
  42. Graham, William (30 жовтня 2017). SpaceX успішно запустила Koreasat 5a. nasaspaceflight.com. Процитовано 1 листопада 2017. (англ.)
  43. Knightly, Paul (15 грудня 2017 року). Місія CRS-13 відзначилася черговим поверненням багаторазового першого ступеню. spaceflightinsider.com. Процитовано 15 грудня 2017. (англ.)
  44. Gebhardt, Chris (16 жовтня 2017). SpaceX проводитиме загадкову місію “Zuma”, Iridium-4 націлено на приземлення у Ванденберзі. nasaspaceflight.com. Процитовано 9 листопада 2017. (англ.)
  45. de Selding, Peter B. (1 лютого 2016). В оновленому розкладі SpaceX відзначається запізнення. spacenews.com. Процитовано 6 листопада 2017. (англ.)
  46. Gebhardt, Chris (12 квітня 2017). Falcon Heavy починає будуватися; відбудова майданчика SLC-40 просувається добре. nasaspaceflight.com. Процитовано 7 вересня 2017. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]