Співаков Володимир Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Співаков Володимир Теодорович
Vladimir Spivakov 2012.jpg
Народився 12 вересня 1944(1944-09-12) (74 роки)
Уфа, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, Башкирська АРСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність диригент, музикант
Alma mater Центральна музична школа і Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької консерваторії імені Н. А. Римського-Корсакова[d]
Жанр класична музика
У шлюбі з Sati Spivakova[d]
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Дружби (Російська Федерація) Орден «Знак Пошани» офіцер Ордену Почесного легіону Орден «За заслуги» III ступеня
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Державна премія СРСР
Орден Святого Месропа Маштоца
Премія Ленінського комсомолу
офіцер ордена Мистецтв та літератури
Народний артист України
Сторінка в Інтернеті vladimirspivakov.ru
Володимир Співаков, 2009

Володи́мир Теодо́рович Співако́в (нар. 12 вересня 1944, Уфа, Башкирія, РРФСР) — російський скрипаль та диригент, засновник і керівник оркестру «Віртуози Москви». Народний артист СРСР (1989), посол Доброї волі ЮНЕСКО (1998), «Артист Миру».

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Народився в єврейській родині[1][2], де його батьки перебували в евакуації. По закінченні війни жив у Ленінграді. Вичвся у спеціальній музичній школі при Ленінградській консерваторії, у 1962—1967 роках — в Московській консерваторії в класі Юрія Янкелевича. В 1960-ті роки став лауреатом міжнародних конкурсів: імені Лонг і Тібо (1965), імені Паганіні (1967), конкурсу в Монреалі (1969, перша премія) і Конкурсу імені Чайковського (1970, друга премія).

В 1979 заснував камерний оркестр «Віртуози Москви», яким керує донині. Дебютував як симфонічний диригент в 1979 з Чиказького симфонічного оркестру. В 1984 у отримав знаменний подарунок від Леонарда Бернстайна — його диригентську паличку.

В 19992003 очолював Російський національний оркестр. В наш час[коли?] керує Національним філармонічним оркестром Росії.

Засновник (1989) і художній керівник Музичного фестивалю в Кольмар е, за музичну діяльність у Франції удостоєний Ордена Почесного легіону (2000). Засновник (2004) і художній керівник Московського міжнародного Дому музики.

В 1994 у заснував Міжнародний благодійний фонд Володимира Співакова, стипендіатами якого стали багато обдарованих юних музикантів.

Співакову присвячено кілька музичних творів, в тому числі "П'ять фрагментів до картин Ієроніма Босха" А. Г. Шнітке,[3], симфонія «Тихое веяние» В. П. Артемова.[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» II ступеня

Політична позиція[ред. | ред. код]

До президентських виборів 2012 року в Росії Володимир Співаков виступив з відеороликом на підтримку кандидата Володимира Путіна, закликаючи «не розгойдувати човен».[5]

11 березня 2014 року підтримав Російську агресію в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».[6][7]

Реакції[ред. | ред. код]

11 травня 2014 року в Кембріджі (США), після концерту «Віртуозів Москви» під керівництвом Співакова, випускник Гарвардського університету, доктор наук Роман Торговицький піднявся на сцену і красномовно "вiддячив" Співакова за те, що той підписав цей лист[8]. 18 травня 2014 року перед Лінкольн-центром в Нью-Йорку, де повинен був відбутися концерт "Віртуозів Москви" Володимира Співакова, зібралося близько ста протестуючих, таких, що зажадали від нього як від одного з підписантів даного листа, «забиратися геть»[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Российская еврейская энциклопедия (РЕЭ). Том 3, стр. 102 (под общей редакцией Г. Г. Брановера, главный научный консультант сэр Исайя Берлин). Москва: Российская академия естественных наук, Эпос, 1997.
  2. Интервью с В. Т. Спиваковым
  3. Холопова В. Осенние звёзды Владимира Спивакова
  4. Абонемент НФОР
  5. Спиваков голосует за Путина. YouTube. 2012-02-15. Процитовано 2014-09-15. (рос.)
  6. Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму. mkrf.ru. 2014-03-11. Процитовано 2014-09-15. (рос.)
  7. Российские артисты поддержали агрессию Путина против Украины (СПИСОК). glavcom.ua. 2014-03-11. Процитовано 2014-09-15. (рос.)
  8. На концерте "Виртуозов Москвы" в США арестовали учёного за поддержку Украины. gordonua.com. 2014-05-18. Процитовано 2014-09-15. (рос.)
  9. В Нью-Йорке испортили концерт Спивакову. by24.org. 2014-05-19. Процитовано 2014-09-15. (рос.)
  10. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]