Станіслав Широкорадюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Широкорадюк
2-й Єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії
з 18 лютого 2020
Обрання: 18 лютого 2020
Інтронізація: 25 лютого 2020
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Броніслав Бернацький
Єпископ-коад'ютор із спеціальними повноваженнями Одесько-Сімферопольської дієцезії
2 лютого 2019 — 18 лютого 2020
Обрання: 2 лютого 2019
Церква: Римо-католицька церква
Адміністратор sede vacante Харківсько-Запорізької дієцезії
2 лютого 2019 — 14 лютого 2020
Обрання: 2 лютого 2019
Церква: Римо-католицька церква
Наступник: Павло Гончарук
Єпископ Харківсько-Запорізький
12 квітня 2014 — 2 лютого 2019
Обрання: 12 квітня 2014
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Мар'ян Бучек
Наступник: сам, як адміністратор sede vacante
Апостольський адміністратор Луцької дієцезії
24 липня 2012 — 12 квітня 2014
Обрання: 24 липня 2012
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Маркіян Трофим'як, як ординарій
Наступник: Віталій Скомаровський, як ординарій
Титулярний єпископ Сурісти
26 листопада 1994 — 12 квітня 2014
Обрання: 26 листопада 1994
Попередник: Вільям Едвін Франклін
Наступник: Кшиштоф Стефан Влодарчик
Єпископ-помічник Житомирської дієцезії
26 листопада 1994 — 12 квітня 2014
Обрання: 26 листопада 1994
Церква: Римо-католицька церква
 
Альма-матер: Ризька Вища духовна семінарія
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Народження: 23 червня 1956(1956-06-23) (67 років)
с. Корначівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 червня 1984
Чернецтво: 26 серпня 1988
Єп. хіротонія: 6 січня 1995

Нагороди:

Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)

CMNS: Станіслав Широкорадюк у Вікісховищі

Станіслав Широкорадюк OFM (нар. 23 червня 1956, Корначівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — католицький прелат, член чернечого ордену францисканців, єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії з 12 квітня 2014 року; 3 18 лютого 2020 року — єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії (з 2 лютого 2019 року її очільник як єпископ-коад'ютор із спеціальними повноваженням).

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Євгена і Марії Широкорадюків. Упродовж 1971–1973 роках навчався у залізничному середньому технічному училищі у Здолбунові. 1973–1974 — праця на залізниці. 1974–1976 — служба у Радянській армії (ВДВ). 1977–1979 — робота на заводі у Полонному (Україна) та у Ризі (Латвія).

1979–1984 — навчання у Ризькій Вищій духовній семінарії. 1981 року вступив до чернечого чину Братів Менших — Бернардинців (таємно). 1984 — висвячений на священника у Ризі. Працював парохом парафій в Полонному та Славуті. Керував будівництвом та відновленням понад 16 храмів в Україні.

У 1988 склав вічні монаші ​​обіти.

Єпископ[ред. | ред. код]

26 листопада 1994 року Папа Римський Іван Павло II призначив Станіслава Широкорадюка допоміжним єпископом Києво-Житомирської єпархії та титулярним єпископом Сурісти.

6 січня 1995 року в Римі в соборі Святого Петра відбулося висвячення Станіслава Широкорадюка в єпископа, яке здійснив Іван Павло II у співслужінні з кардиналами Джованні Баттіста Ре та Хорхе Марією Мехією.

24 липня 2012 року призначений апостольським адміністратором Луцька. 17 грудня 2012 — 9 грудня 2013 — Голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.

12 квітня 2014 року Римський папа Франциск призначив Станіслава Широкорадюка єпископом Харківським та Запорізьким.

2 лютого 2019 року папа Франциск призначив єпископа Станіслава Широкорадюка єпископом-коад'ютором із спеціальними повноваженнями Одесько-Сімферопольської дієцезії, а також адміністратором sede vacante Харківсько-Запорізької дієцезії[1][2].

18 лютого 2020 року Папа Франциск прийняв зречення з уряду ординарія Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ в Україні Броніслава Бернацького, а його наступником у цьому служінні став єпископ Станіслав Широкорадюк, дотеперішній коад'ютор дієцезії[3][4]. Інавгурація єпископа Станіслава Широкородюка відбулась 25 лютого 2020 року в Одеському римо-католицькому кафедральному соборі Одесько-Сімферопольської дієцезії[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 2 лютого 2019.
  2. ↑ Єпископ Станіслав Широкорадюк очолить Одесько-Сімферопольську дієцезію. credo.pro (англ.). Процитовано 2 лютого 2019.
  3. ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 18 лютого 2020.
  4. ↑ Зміни на чолі Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ в Україні - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020.
  5. ↑ Відбулася інаугурація нового єпископа РКЦ в Одесі Станіслава Широкородюка. risu.org.ua (укр.) . 26.02.2020. Процитовано 26 лютого 2020.
  6. ↑ prezydent.pl. Oficjalna strona Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej / Aktualności / Ordery i odznaczenia / Odznaczenia za zasługi w pielęgnowaniu duchowego i kulturowego dziedzictwa Polski na Wschodzie. www.prezydent.pl (пол.). Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Станіслав Широкорадюк
Попередник:
Мар'ян Бучек 		Харківсько-Запорізька єпархія
12 квітня 2014 — 		Спадкоємець:
-
Єпископи Володимирські
1375-1425
Петро (1358 — перед 1371) • Гинко (1371—1388) • Ізидор (1375—1380) • Миколай (після 1388 (бл. 1390) — 1400) • Григорій з Бучкова (1400 — бл. 1424)
Єпископи Луцькі
1358-1946 i від 1998
Руґан (1380—1400) • Святослав (1404 — до 1409) • Збіґнєв з Лапанова (бл.1409 — 1414) • Ярослав з Любліна (1414 -) • Анджей з Плонська (1425-перед 1459) • Вацлав Рачкович (1459—1460/1462) • Ян Лосович (1463—1468) • Мартин Кречович (1468—1470? (перед 1483)) • Станіслав Ставський (1483 — бл. 1488) • Ян Пуделко-Андрушевич (1493—1499) • Войцех Радзивілл (1502—1507) • Павло-Алґімунт Гольшанський (1507—1535) • Єжи Хвальчевський (1535—1547) • Валер'ян Протасевич (1547—1555) • Ян Андрушевич (1555—1567) • Вікторин Вербицький (1567—1588) • Бернард Мацейовський (1590—1600) • Станіслав Ґомолінський (1600—1604) • Марцін Шишковський (1604—1607) • Павел Воллович (1607—1608) • Павел Волуцький (1608—1616) • Генрик Фірлей (1616—1618) • Анджей Ліпський (1618—1622) • Станіслав Лубенський (1624—1627) • Ахаци Ґроховський (1627—1633) • Богуслав Радошевський (1633—1638) • Андрій Гембицький (1638—1654) • Ян Замойський (1654—1655) • Ян Стефан Виджга (1655—1659) • Миколай Пражмовський (1659—1666) • Зиґмунт Чижовський (1666—1667) • Томаш Леженський (1667—1675) • Станіслав Домбський (1675—1682) • Станіслав Вітвіцький (1682—1688) • Боґуслав Лєщинський (1688—1691) • Францішек Міхал Пражмовський (1691—1701) • Олександр Виговський (1703—1714) • Йоахим Пшебендовський (1716—1721) • Стефан Рупневський (1721—1731) • Ян-Олександр Ліпський (1731—1736) • Анджей Станіслав Залуський (1736—1739) • Францішек Кобельський (1739—1755) • Антоній-Еразм Воллович (1755—1769) • Фелікс Турський (1769—1790) • Адам Нарушевич (1790—1796) • Каспер Цецішовський (1798—1827) • Михайло Пивницький (1827—1845) • Каспер Боровський (1848—1883) • Шимон Козловський (1883—1891) • Кирило Любовидзький (1897—1898) • Болеслав Клопотовський (1899—1901) • Кароль Недзялковський (1901—1911) • Ігнацій Дубовський (1916—1925) • Адольф Шельонжек (1925—1950) • Маркіян Трофим'як (1998—2012) • Станіслав Широкорадюк (2012—2014 апост. адм.) • Віталій Скомаровський (від 2014)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станіслав_Широкорадюк&oldid=39894178