Олександр Виговський (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виговський.
Єпископ Луцький
1703 — 1714
Народився 1649[1][2][3] або березень 1652
Помер 28 грудня 1714(1714-12-28)[2]
Відомий як католицький священник, католицький єпископ
Країна Річ Посполита
Професія священник
Релігія католицтво
 Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Виговський (герб Абданк; 1649 — 28 грудня 1714, замок в Торчині[4]) — бенедиктинський абат (1690–1705), єпископ Луцький. У квітні 1696 призначений Яном III Собеським Референдарем великим литовським, абатом у Сецехуві[5]. Довірений Августа II. Відлучений папою Олександром VIII за примусове сходження на престол абата в монастирі на Лисій горі.

Виговський був членом Сандомирської конфедерації 1704 р.[6].

Походження[ред. | ред. код]

Належав до роду Виговських, син хелмінського підчашия Костянтина Остафійовича Виговського та Регіни Мещеріної, рідний племінник гетьмана Івана Виговського. Рідний брат Конюшого, ВКЛ Данієля Виговського та луцького унійного єпископа Йосипа Виговського.

Період в абатстві Лиса Гора[ред. | ред. код]

У 1689 Виговський був висунутий на посаду абата. Раніше — королівський секретар Яна III Собеського [7] .

Силою зійшов на престол абата проти волі монастиря Лиса Гора, який обрав свого абата Кристина Мірецького, затвердженого папою Інокентієм XI.

На виборах 1689, незважаючи на підтримку королівських делегатів, нунцій, а потім єпископа, Виговський отримав лише один голос підтримки[8]. 10 січня 1690 відбулися другі вибори, на яких шляхом обману було звільнено Мірецького та деяких його прихильників, що спонукало Виговського проголосувати за себе [8]. Тож Виговський став абатом, зійшовши на престол з волі короля, але проти волі папи Олександра VIII, якого Лисогірський монастир відлучив від церкви. Папа безуспішно намагався скасувати це в Римі[8]. Нарешті, папа Климент XI, близько 1705-1706, змусив Виговського покинути маєтки абата.

Сучасний літописець монастиря отець Яцек Яблонський представляє абата як благодійника, що перебудовував монастирські стіни, щедро прикрасив церкву та залишив гідні резиденції своїм наступникам вгорі (у монастирі) та знизу (у Старій Слупії)[9].

Герб Олександра Виговського (1704)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ NUKAT — 2002.
  2. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ MAK
  4. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. XII. Warszawa. 1880-1902. с. 405—406.
  5. ↑ Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Spisy". Oprac. Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. Kórnik 1994, s. 251
  6. ↑ Actum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].
  7. ↑ Derwich.
  8. ↑ а б в Gacki.
  9. ↑ Jabłoński.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Filip Sulimierski, Bronisław Chlebowski, Władysław Walewski, Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. XII, Warszawa, 1880—1902, ss. 405—406.
  • Jabłoński J., Drzewo żywota z raiu Naprzód na Górze Jerozolimskiey Kalwaryi [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.], wyd. Sanguszkowa Konstancja, Kolumba, Kraków 1736-38: Jakub Matyjaszkiewicz.
  • Marek Derwich: Materiały do słownika historyczno-geograficznego dóbr i dochodów dziesięcinnych benedyktyńskiego opactwa św. Krzyża na Łysej Górze do 1819 r.. Wrocław 2000: Pracownia Badań nad Dziejami Zakonów i Kongregacji Kościelnych (LARHCOR) w Instytucie Historycznym Uniwersytetu Wrocławskiego. ISBN 83-904219-4-1. 
  • Józef Gacki: Benedyktyński klasztor na Łysej Górze. Wyd. Wydawnictwo Jedność. Kielce 2006: Benedyktyński klasztor na Łysej Górze. ISBN 8374423897. 
Єпископи Володимирські
1375-1425
Петро (1358 — перед 1371) • Гинко (1371—1388) • Ізидор (1375—1380) • Миколай (після 1388 (бл. 1390) — 1400) • Григорій з Бучкова (1400 — бл. 1424)
Єпископи Луцькі
1358-1946 i від 1998
Руґан (1380—1400) • Святослав (1404 — до 1409) • Збіґнєв з Лапанова (бл.1409 — 1414) • Ярослав з Любліна (1414 -) • Анджей з Плонська (1425-перед 1459) • Вацлав Рачкович (1459—1460/1462) • Ян Лосович (1463—1468) • Мартин Кречович (1468—1470? (перед 1483)) • Станіслав Ставський (1483 — бл. 1488) • Ян Пуделко-Андрушевич (1493—1499) • Войцех Радзивілл (1502—1507) • Павло-Алґімунт Гольшанський (1507—1535) • Єжи Хвальчевський (1535—1547) • Валер'ян Протасевич (1547—1555) • Ян Андрушевич (1555—1567) • Вікторин Вербицький (1567—1588) • Бернард Мацейовський (1590—1600) • Станіслав Ґомолінський (1600—1604) • Марцін Шишковський (1604—1607) • Павел Воллович (1607—1608) • Павел Волуцький (1608—1616) • Генрик Фірлей (1616—1618) • Анджей Ліпський (1618—1622) • Станіслав Лубенський (1624—1627) • Ахаци Ґроховський (1627—1633) • Богуслав Радошевський (1633—1638) • Андрій Гембицький (1638—1654) • Ян Замойський (1654—1655) • Ян Стефан Виджга (1655—1659) • Миколай Пражмовський (1659—1666) • Зиґмунт Чижовський (1666—1667) • Томаш Леженський (1667—1675) • Станіслав Домбський (1675—1682) • Станіслав Вітвіцький (1682—1688) • Боґуслав Лєщинський (1688—1691) • Францішек Міхал Пражмовський (1691—1701) • Олександр Виговський (1703—1714) • Йоахим Пшебендовський (1716—1721) • Стефан Рупневський (1721—1731) • Ян-Олександр Ліпський (1731—1736) • Анджей Станіслав Залуський (1736—1739) • Францішек Кобельський (1739—1755) • Антоній-Еразм Воллович (1755—1769) • Фелікс Турський (1769—1790) • Адам Нарушевич (1790—1796) • Каспер Цецішовський (1798—1827) • Михайло Пивницький (1827—1845) • Каспер Боровський (1848—1883) • Шимон Козловський (1883—1891) • Кирило Любовидзький (1897—1898) • Болеслав Клопотовський (1899—1901) • Кароль Недзялковський (1901—1911) • Ігнацій Дубовський (1916—1925) • Адольф Шельонжек (1925—1950) • Маркіян Трофим'як (1998—2012) • Станіслав Широкорадюк (2012—2014 апост. адм.) • Віталій Скомаровський (від 2014)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександр_Виговський_(єпископ)&oldid=41741269