Мухавка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Мухавка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська
Район/міськрада Чортківський
Рада/громада Мухавська сільська рада
Код КОАТУУ 6125585801
Основні дані
Засноване 1939
Населення 620 (на 1 січня 2014)
Територія 2,156 км²
Густота населення 327,46 осіб/км²
Поштовий індекс 48544
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°54′07″ пн. ш. 25°43′31″ сх. д. / 48.90194° пн. ш. 25.72528° сх. д. / 48.90194; 25.72528Координати: 48°54′07″ пн. ш. 25°43′31″ сх. д. / 48.90194° пн. ш. 25.72528° сх. д. / 48.90194; 25.72528
Водойми р. Тупа
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Мухавка (залізнична платформа)
Місцева влада
Адреса ради 48575, Тернопільська область, Чортківський район, с. Мухавка; тел.: 66-7-32
Карта
Мухавка is located in Україна
Мухавка
Мухавка
Мухавка is located in Тернопільська область
Мухавка
Мухавка

Мух́авка — село в Україні, у Чортківському районі Тернопільської області.

Розташоване на берегах р. Тупа, правої притоки Серету, басейну Дністра. Відстань до районного центру складає 17 км, що проходить автошляхом міжнародного значення М19.

Село є адміністративним центром Мухавської сільської ради, якій безпосередньо підпорядковане. Чисельність населення становить 620 осіб.

1921 року в селі налічувалося 261 домогосподарство, 1931 року — 301, а нині цей показник складає 272 домогосподарства.

Топоніми[ред.ред. код]

Після придушення повстання один з його учасників першим оселився на території сучасного села, і від цього за переказами, походить назва. За іншою версією, місцеві болота, на яких нині ставки, кишіли комарами (мухами).

Хутори:

  • Жабинці — хутір, розташований за 1 км від села. У 1952 р. на хуторі — 5 дворів, 15 жителів. У середині 1970-х рр. мешканці хутора переселилися в село.
  • Пуляк — хутір (до 1947 р.). На хуторі були госпоарство Михайла Пуляка, панський млин і хата мельника. У 1947 р. сина М. Пуляка Івана з онуком Степаном засуджено на 25 років ув'язнення. І. Пуляк повернувся в 1953 р., внук — у 1958 р.; поселились у ближньому селі Хом'яківка.
  • Ставки — хутір, розташований за 1 км від села. У 1949 р. на хуторі — 7 дворів, 25 жителів.[1].

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Поблизу Мухавки виявлено археологічні пам'ятки черняхівської та давньоруської культур. За переказами, в II-й половині 15 ст. у Галичині спалахнуло велике повстання (керівник — селянин Муха), в якому взяло участь кілька тисяч осіб.

Середньовіччя, Новий час[ред.ред. код]

Перша письмова згадка датується 1469 роком.

За адміністративним поділом Мухавка у XVI століття належала до Кам'янецького повіту Подільського воєводства; у ХІХ століття — до Чортківського повіту. Село було власністю ґрафа Кароля Лянцкоронського.

XX століття[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець Мухавки Володимир Коцюк.

Протягом 1939—1941 років у Чортківській в'язниці НКВС було замучено та страчено місцевих мешканців — Василя Барицького, Карла Охвата та Миколу Строценя.

У 1943—1945 роках у Мухавці працювала підпільна друкарня, що видавала газету «Свобода».

У складі боївок УПА воювали Степан Барицький, Іван Буринюк, Йосип Винярчук, Степан Возьний, Михайло Жегус, Петро Кохан, Іван Сушельницький та багато інших.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 36 мешканців села:

  • Іван Барицький (нар. 1901),
  • Йосип Буринюк (нар. 1909),
  • Петро (нар. 1896) і Степан (нар. 1920) Василишини,
  • Іван Галак (нар. 1912),
  • Йосип (нар. 1912) та Ярослав (нар. 1920) Данилюки,
  • Адольф Дудзінський (нар. 1922),
  • Василь Касич (нар. 1899),
  • Арнольд Катеринюк (нар. 1926),
  • Антон Ковцун (нар. 1909),
  • Антон Корба (нар. 1908),
  • Михайло Кравчевський (нар. 1923),
  • Антон Кучерявий,
  • Ярослав Лопух (нар. 1926) та інші.

Освіта[ред.ред. код]

За австро-угорських часів функціонувала 1-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна, утраквістична (двомовна).

Нині діє Мухавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[2]

Релігія[ред.ред. код]

Церква святої Параскевії Терновської[ред.ред. код]

Дерев'яна церква святої Параскевії Терновської, збудована 1860 року, а відновлена 1990 року; у 2012 році в приміщенні церкви відкрито музей «Батьківська ікона». Належить до УГКЦ.

Неподалік церкви святої Параскевії Терновської, на місці колишнього цвинтару (нині — територія парку навпроти школи), 1908 року збудована капличка Матері Божої. Поруч розташована фігура святого Юрія. Святий Юрій вважався у місцевих покровителем вогню і перед початком військових дій, до фігури святого приходили з молитвою та просили: «Нам поможи Святий Юра і Пречиста Мати славу здобувати».

Церква святої Параскевії[ред.ред. код]

Церква Святої Параскевії, будували протягом 1926—1939 років, а завершили у 1990 році. 2002 року зведено дзвіницю.

За сприянням місцевих меценатів Ігоря та Ольги Фрич — керівників ПАП «Фортуна», а також доброчинних внесків парафіян святиню було відновлено, зокрема, проведено грунтовні внутрішні роботи, замінено підлогове покриття, у тому числі встановлено підлогове опалення.

Оновлений храм святої Параскевії був освячений 27 вересня 2016 року, у день Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Преосвященний владика — правлячий архієрей Бучацької єпархії УГКЦ Димитрій здійснив чин благословення відновленої святині. Відправлено архієрейську Божественну Літургію у співслужінні з єпархіальним духовенством. Уділено дияконські свячення двом духівникам — Володимиру Денису та Андрію Панікаревичу[3].

Костел[ред.ред. код]

Упродовж 1936—1938 років коштом польського маґната Лянцкоронського споруджено костел, що діяв до 1944 року, за радянських часів приміщення використовували як склад під хімікати, пізніше для зерна та картоплі. Нині костел не діючий.

Каплички[ред.ред. код]

  • капличка Ісуса Христа (2013 рік).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку

У 1992 році насипано символічну могилу, встановлено скульптуру Матері Божої та залізний хрест Борцям за волю України. Споруджено:

  • пам'ятник Тарасові Шевченку (1960 р.),
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970 р.);

Встановлено:

  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1998 р., спочатку був дерев'яний). Цей хрест нищили двічі. Перший раз частково у 1943 р., згодом його було поставлено на невисокий постамент; у 1948 р. хрест знищено повністю.

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

Діяли філії товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар», «Союз Українок» та інші

У 1890-х рр. засновано читальню «Просвіти», при якій функціонувала бібліотека (знищена під час Першої світової війни).

Упродовж 1990—1991 рр. збудовано Будинок культури, у приміщенні якого теж розмістилися сільська рада та бібліотека.

Нині працюють дитячий садочок, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, торгові заклади, МП «Лелека», ПАП «Фортуна», фермерське господарство «Багрій».

Залізнична станція

1994 року в с. Мухавка відкрилась зупинка поїзда. Посприяли цьому колишній директор школи Грушицький П. Т., голова сільської ради Березовський Г. Р. та народний депутат України п. Метюк. Побудовано в Мухавці невеличку зупинку з платформою, підведено світло. 19 серпня на Спаса поїзд зі сполученням Тернопіль-Чернівці вперше зупинився у селі. Дівчата у вишиванках зустріли його хлібом-сілью, а голова сільської ради п. Березовський нагородив машиніста вінком з барвінку.

Населення[ред.ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 706 осіб[4], а станом 1 січня 2014 року чисельність населення села скоротилося до 620 осіб.

Чисельність населення с. Мухавка
рік українці поляки юдеї
1900 956 296 30
1931 950 315 29

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • І позолота сонця на раменах Христа // Голос Народу. — 2016. — № 41 (7 жовт.). — С. 12.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.