Стелла Браун
| Стелла Браун | |
|---|---|
| Народилася | 9 травня 1880 Галіфакс, Канада[1] |
| Померла | 8 травня 1955 (74 роки) Ліверпуль, Велика Британія[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | перекладачка |
| Alma mater | Сомервілл-коледж і Saint Felix Schoold |
| Знання мов | німецька і англійська |
Френсіс Уорслі Стелла Браун (9 травня 1880 ― 8 травня 1955) ― британська феміністка, соціалістка, активістка контрацепції, абортів та сексуальної освіти для жінок, перекладачка та лекторка, що народилася в Канаді і працювала у Великій Британії. Одна з перших у боротьбі за права жінок контролювати та приймати рішення щодо власної сексуальності.[2] В Британії вона зосередилась на реформі законодавства, включаючи право жінок як на доступ до знань, так і на використанні засобів контролю за народжуваностю, а також на праві на аборт.[3] Також брала участь у трудових партіях, комуністичних партіях, а також у ряді жіночих товариств.
Стелла Браун славилася своїми лекціями та роботою в Асоціації реформування закону про аборти. Як феміністка Браун змогла тримати в порядку денному громадськості питання прав жінок на своє тіло та сексуальність досить довго, щоб зацікавити громадськість навіть після її смерті.[4] [5]
Народилася 9 травня 1880 року в Галіфаксі, Нова Шотландія[6] в родині Даніеля Маршалла Брауна та Анни Дульсібелли Мері (до шлюбу Додвелл).[7] Батько працював у канадському Департаменті морського та рибного господарств, звільнившись з посади штурмового лейтенанта Королівського флоту. До шлюбу з матір'ю Стелли був одружений з Кетрін Магдалиною Маклін у 1867 році. У 1869 році вона народила першу дочку Мод і незабаром померла у віці 35 років від «хронічного гастриту».[8] Батьки одружились 23 лютого 1878 року. В 1882 році народилася молодша сестра Аліса Леміра Сільвія Браун, відома як Сільвія. Коли Стеллі було три, батько затонув на борту пароплава Домініон «Принцеса Луїза»[8].[6] Хоча родина була в шоці після його смерті, їх частково підтримували гроші та майно з його заповіту. Мати залишилася неодруженою, продала будинок і заснувала пансіонат для самотніх жінок. В цьому пансіонаті Стелла виховувалась в оточенні боротьби самотніх жінок і спостерігала за боротьбою власної матері, нині самотньої працюючої жінки. Про дитинство Стелли відомо мало, оскільки вона рідко згадувала його у своїх працях. Відомо, що вона вважала себе британкою, її сім'я покинула Галіфакс у 1892 році, коли 'їй було 12.[9]
Стелла Браун вперше здобула освіту в Німеччині, оскільки сестра її матері, Луїза Френсіс Сіменс, пошлюбила інженера-електрика з розгалуженою родиною, що дозволило їй відвідувати там школу.[6] Навчаючись у школі, вона до 1899 року вільно володіла французькою та німецькою.[9] Це дозволило їй написати «Women's First», щоб потрапити в Оксфорд. Її визнавали за її вишукані та правильні переклади німецької у подальшому житті.[10] У 1897 році Браун вступила до школи для дівчат Св. Фелікса в Саутволді, Саффолк. Ця школа мала дуже спокійні правила і заохочувала учениць самостійно відкривати для себе нові речі. Це сприяло незалежності, оскільки навіть їхні шкільні будинки були названі на честь жінок, що мали успіхи в історії.[11] Навчаючись тут, Стелла Браун виграла Історичну виставку в коледжі Сомервілл, Оксфорд, в 1899 році, що дало їй 20 фунтів стерлінгів на рік протягом трьох років, які передали її опікуну, оскільки мати все ще жила в Німеччині. Потім Браун відвідувала Сомервіль, де в 1902 році отримала диплом з відзнакою другого класу з новітньої історії. Ця школа була особливо важливою в її кар'єрі, оскільки на той час це була одна з єдиних шкіл, яка дозволяла жінкам писати іспити разом із чоловіками і працювала на здобуття відзнаки, а не просто на здобуття ступеня, як це робили б багато хто. Це вплинуло на очікування та ідеали Браун щодо гендерної рівності. Її політичній активності також сприяла школа, де вона брала участь у студентському парламенті.[12]
Після навчання Браун працювала вчителькою в надії досягти певної незалежності.[6] Однак її здоров’я почало погіршуватися через проблеми з серцем, і вона більше не могла впоратися з напруженою роботою, розвиваючи додаткові проблеми з тривогою. Переїхала назад до Німеччини, де виявила початки жіночого руху, який Гелен Штокер очолювала досить радикально. Штокер тоді боролася за права жінок на материнство та підтримку неодружених матерів.[11] Аргументи Штокер сильно вплинули на Браун, пізніше вона боротиметься за права жінок контролювати своє тіло та за вибір бути матір'ю. Браун розпочала роботу в історії округу Вікторія, писала історії парафій та навчалася дослідницьким навичкам. Залишила цю роботу в 1907 році, перейшовши на посаду бібліотекарки в коледжі Морлі в південному Лондоні. Тут вона змогла читати суперечливі лекції з різними темами ― від реформи шлюбу та розлучень до євгеніки.[13] Робота в коледжі також дозволила Браун побачити різні соціальні проблеми, з якими стикаються жінки робочого класу та жінки професійного класу. Також вона вступила до Жіночого соціально-політичного союзу (ВСПУ) у 1908 році, що поклало початок її соціальній активності.
Браун почала розвивати свою систему цінностей, перебуваючи в коледжі, експериментуючи зі своїм коханим та читаючи лекції в коледжі Морлі. Вона написала лист до Герберта Уеллса, стверджуючи, що не тільки чоловіки можуть бути полігамними,[14] а позашлюбний секс не повинен бути чимось, що чорнить репутацію жінки.
Багато ідей Браун випливали з робіт Гевлока Елліса, Едварда Карпентера та інших сексологів. Вона поєднала це з власною феміністичною традицією, сформувавши унікальну точку зору.[15] У 1912 році вона написала у газету The Freewoman під псевдонімом Новий передплатник, коментуючи статтю Кетлін Олівер про те, що нібито фригідність у самотніх жінок є ключем до міцного здоров'я і повинна бути стандартом для всіх жінок.[16] У відповідь Браун стверджувала, що жінкам не слід відмовляти в сексуальному задоволенні просто тому, що вони не одружені і не бажають одружуватися, боячись жорстокості, яка іноді супроводжує шлюб.[17] Це було початком адвокації Браун контролю над власною сексуальною поведінкою.[18]
Браун була переконана, що жінки повинні мати право «нарівні з чоловіками на сексуальний досвід і сексуальну різноманітність за межами традиційного шлюбу». У «Сексуальній різноманітності і мінливості серед жінок» 1915 року[19] вона стверджувала, що жінки не повинні обмежуватися шлюбом, щоб переживати і розвивати материнський інстинкт, водночас заохочувала жінок відмовлятись від материнства, якщо вони цього бажають.[20] Багато інших феміністок, які в цей час займалися євгенікою, такі як Мері Шарліб та Елізабет Слоун Чессер, твердо вірили, що реформу можна здійснити в рамках шлюбу. Більш радикальні членкині, такі як Браун, вважали, що «культ материнства..., якщо його не зупинити, зменшить значення жінки як особистості і зв'яже її більш тісно зі звичайними формами шлюбу... [посилюючи] їх підпорядкування».[21]
Браун була твердо переконана, що працюючі жінки повинні мати вибір завагітніти або перервати вагітність, поки працюють в жахливих умовах, все ще змушені виконувати каторжні роботи під час вагітності.[19] Вона стверджувала, що лікарі повинні безкоштовно надавати інформацію про контроль за народжуваністю жінкам, які хотіли про це знати.[22] Це дало б жінкам свободу волі над їхніми власними обставинами і дозволило б їм вирішити, хочуть вони бути матерями чи ні. Це також дало б жінкам можливість займатися сексом виключно для задоволення та поза шлюбом, якщо вони так вирішили. Браун залишалася вірною цим переконанням протягом усього життя.
До 1911 року Браун визнала себе «соціалісткою» і крайньою «лівою феміністкою».[14][23] Вона писала для багатьох видань, включаючи The Call,[24] Malthusian,[25] The New Generation (The Malthusian),[26] The Freewoman,[5][15][27] та Beauty and Health [28], а також для деяких незалежних видань. Вона також писала рецензії та/або переклади популярних праць щодо згаданих реформ.
Свою діяльність Стелла Браун розпочала у 1907 році, коли ненадовго вступила до WSPU. WSPU був заснований 10 жовтня 1903 і не мав нічого, щоб відрізняти його від інших груп жінок того часу, навіть не досягнувши 30 членкинь до 1905 р.[29] Однак група стала відомою, коли в 1905 р. вони вперше застосували войовничі методи в рамках передвиборчої кампанії, коли обидві лідерки ― Крістабель Панкгерст і Енні Кенні, були заарештовані, залучивши Манчестерську незалежну лейбористську партію (ILP) на допомогу. Допомога НЛП вивела їх на перший план висвітлення у ЗМІ, а WSPU та їх войовничість захопила країну. Суфражетство тривало до 1913: коли жінки голодували, їх примусово годували, а ув’язнення майже тисячі суфражисток більше не робило заголовків новин, будучи поширеним. У 1913 році Браун виступила проти «необізнаного і самовпевненого догматизму» Крістабель Панкгерст і того, як керівництво групи поводилося щодо жінок та чоловіків нижчого класу, протиставляючи їхні аргументи щодо фемінізму та демократії.[30] Після цього вона проводила значну частину часу у співпраці з Британським товариством з вивчення статевої психології, відвідувала зустрічі та писала документи від їх імені[31] в надії дізнатись більше щодо контролю народжуваності.
Наприкінці 1920-х Браун розпочала виступати з лекціями по всій країні, викладаючи інформацію про свої переконання щодо необхідності доступу до інформації про контрацепцію, проблеми здоров'я жінок, проблеми, пов'язані зі статевим дозріванням та сексуальною освітою, а також високого рівня материнської захворюваності.[32] Ці бесіди закликали жінок взяти питання своєї сексуальності та здоров'я у свої руки. Контрацепція була незручною проблемою, оскільки вона безпосередньо кидала виклик стосункам між жінками й чоловіками, роблячи це для жінок чутливою темою.[33] Під час цього туру кілька жінок просили Браун про аборти[34], проте Браун не була лікаркою[35] і мусила їм відмовити. Хоча вона дедалі більше цікавилася правом жінки переривати вагітність, її все одно вважали «єретичкою». Незважаючи на це, в 1929 році вона виступила з лекцією «Право на аборт» перед Всесвітньою лігою сексуальних реформ у Лондоні.[36] За роки до презентації цього документу Браун працювала над збором інформації про материнську смертність і виявила, що в 1929 році показники були вищими, ніж будь-коли раніше, і стала секретаркою Трудової партії Челсі в надії запропонувати ідеї контролю народжуваності і аборти у політичній платформі партії в 1926 р.[37] Браун не змогла цього зробити, оскільки пізніше в 1926 році її змусили покинути Челсі, а партія більше не була визнана політичною партією. До кінця 20-х років Браун відчувала, що боротьба за контроль над народжуваністю стала більш успішною, оскільки її частіше спостерігали в публічній сфері, про неї говорять і дискутують більш відкрито.[38] У квітні 1930 р. Конференція з питань контролю народжуваності мала успіх, залучивши до участі 700 делегатів і делегаток, і ввівши контроль над народжуваністю у політичну сферу.[39] У липні 1930 року Міністерство охорони здоров'я видало MCW/153, що дозволило місцевим органам влади давати поради щодо контролю народжуваності в центрах соціального забезпечення, що є ще одним частковим успіхом для Браун.
У 1931 році Браун почала розробляти аргументи за право жінок приймати рішення про аборт.[40] Вона знову розпочала тур, читала лекції про аборти та негативні наслідки неможливості перервати вагітність за власним вибором, наприклад: самогубство, травми, інвалідність, божевілля та зараження крові. Обговорення легалізації аборту стало великим досягненням у липні 1932 р., коли рада Британської медичної асоціації була скликана, щоб створити комітет для обговорення питань внесення змін до законів про аборти.[41]
17 лютого 1936 року Стелла Браун з Джанет Шенс та Еліс Дженкінз створила Асоціацію реформування закону про аборти (ALRA) і продовжували підтримувати її до їх смерті роками пізніше.[42] У перший рік роботи в ALRA набрала 35 членкинь, а до 1939 р. майже 400 членів і членкинь, які в основному походили з робітничого класу і входили також в робочі групи та жіночі осередки кооперативного руху. Тепер ці жінки хотіли отримати привілеї, якими «роками користувались грошові класи».
ALRA була дуже активною в період між 1936 і 1939 роками, розсилаючи лекторок по країні говорити про працю та рівне громадянство, і намагалася, хоча найчастіше і невдало, публікувати листи та статті в газетах. Вони стали найпопулярнішими, коли члени Медико-правового комітету ALRA отримали справу про зґвалтування 14-річної дівчинки та домоглися переривання вагітності від докторки Джоан Маллесон, родоначальниці ALRA.[43] Справа набула великого розголосу, однак, як тільки почалася війна, була закрита і втратила значення для громадськості.
Після війни боротьба за права на аборти була відновлена, і Браун повернулася до роботи за освіту жінок у питаннях сексу. Її зусилля на цьому фронті надали їй звання першої меценатки, а згодом віце-президента Товариства сексуального виховання та керівництва, групи, створеної в 1943 р.[44] Вона продовжувала брати участь у роботі ALRA до самої смерті, однак не могла бути присутньою на більшості засідань через стан здоров'я.[45] Протягом цього часу вона подавала пропозиції щодо дій, які може виконувати ALRA.[46] Думки Браун щодо статевої реформи цінувались, незважаючи на її вік та нездатність бути залученою. Браун змогла побачити час, коли медичні переривання вагітності стали все більш поширеними.[47]
На початку травня 1955 року Стелла Браун перенесла важкий інфаркт і в ніч перед 75-м днем народження померла.[47]
Стелла Браун створила основу для багатьох аргументів, що стосуються прав жінок на сексуальність, і є однією з небагатьох жінок в історії, яка залишила роботи, які допомагають історикам зрозуміти взаємодію соціалізму та фемінізму.[48]
Вона також залишила ALRA,[49] що призвело до повені нових членкинь, коли жінки почали визнавати недостатність діючих контрацептивів та після скандалу з талідомідом.[42] Якби Браун не була однією з небагатьох, хто говорив про контроль над народжуваністю в той час, коли це була заборонена тема, тоді жінки б не мали контролю над народжуваністю, щоб змагатися та вдосконалюватись. Браун справила глибокий вплив на реформу абортів.[50]
- Sexual variety & variability among women and their bearing upon social reconstruction, London: Printed for the Society by C.W. Beaumont, 1917. Society for the Study of Sex Psychology[en], publication no. 3
- 'Women and Birth Control', in Eden & Cedar Paul, eds., Population and Birth Control, 1917.
- (tr. with Ella Winter) The diary of Otto Braun, with selections from his letters and poems, New York, Alfred A. Knopf 1924.
- (tr.) Ideal Marriage: Its Physiology and Technique by Theodoor Hendrik van de Velde. London, W. Heinemann, 1926. With an introduction by J. Johnston Abraham.
- (tr.) Fertility and sterility in marriage: their voluntary promotion and limitation by Theodoor Hendrik van de Velde. London, W. Heinemann, 1929.
- (tr.) The family by Franz Carl Müller-Lyer. London : G. Allen & Unwin, 1931.
- (with A. M. Ludovici and Harry Roberts) Abortion, London: G. Allen & Unwin ltd., 1935.
- (tr.) History of modern morals by Max Hodann. London: William Heinemann Medical Books, 1937.
- Lesley Hall, Stella Browne [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Stella Browne: Biography [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.] at Spartacus Educational
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1013123840 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 62.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 66.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 138.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Rowbotham, Sheila (1977). с. 10.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б в г Hall, Lesley (1997). : 159.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 11.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 12.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 13.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 14.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 15.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 16.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 20.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 21.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 27.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 28.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 29.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 63.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Jones, Greta (1995). : 495.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Jones, Greta (1995). : 490.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Jones, Greta (1995). : 491.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 140.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 66—67.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 79.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 35.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 96.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Jeffreys, Sheila (1982). : 643.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 60.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Cowman, Krista (2002). : 130.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 30—31.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 73.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 142—143.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 39.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 143.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Jones, Greta (1995). : 486.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 144.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 148.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 161.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 173.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 178.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 188.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 271.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 272.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 247.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 252.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hall, Lesley (2011). с. 253.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Hall, Lesley (2011). с. 264.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 7.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hindell, Keith (1968). : 273.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 282.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)