Стовбці (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стовбці
Білоруська залізниця
Барановицьке відділення
станція
Залізничний вокзал станції Стовбці
Розташування
РозташуванняБілорусь Білорусь
Берестейська область
Адреса222660, Мінська область, м. Стовбці
Координати53°28′57″ пн. ш. 26°45′30″ сх. д. / 53.48250° пн. ш. 26.75833° сх. д. / 53.48250; 26.75833
Структура
Платформ2
Тип платформбічна та острівна
Колій9
Час роботицілодобово
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
СупутніАвтобус Таксі Кафе Аптека Ресторан
Історія
Відкрито1871 (153 роки)
Електрифіковано29 грудня 1975
Інша інформація
ВласникБілоруська залізниця
ОператорБілоруська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)138704
Код Експрес-32100123
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мінськ-Пасажирський77 км
Барановичі-Центральні68 км
Барановичі-Поліські70 км
Берестя-Центральний270 км
Мапа
Мапа
Стовбці на Вікісховищі
Схема Білоруської залізниці

Ст́овбці (біл. Ст́оўбцы) — проміжна залізнична станція Барановицького відділення Білоруської залізниці на електрифікованій лінії Мінськ — Барановичі. Розташована в однойменному місті Стовбцівського району Мінської області.

Історія

[ред. | ред. код]

28 серпня 1870 року почалося будівництво Московсько-Берестейської залізниці у напрямку містечка Стовбці. Перший міст через річку Німан на новій лінії було закладено 13 вересня 1870 року. 1871 року побудована станція Стовбці і відкритий рух залізницею. Після відкриття залізниці річкова торгівля почала занепадати. Економічна активність у містечку придбала інші форми. Наприкінці XIX століття у Стовбцях діяли сірникова фабрика, лісопильний і смолокурений заводи.

За 1 м від станції протікає річка Німан. Раніше річка Німан була широкою та судноплавною, як вважають вчені, назва міста, як і станції існує версія, що походить від дерев'яних набережних стовбців, за які прив'язувалися човна, щоб їх не віднесло сильною течією.

З 1921 по 1939 роки місто Стовбці разом зі станцією перебувало у складі Польщі, а станція стала прикордонною[1]. 17 травня 1926 року почалося будівництво нині існуючої будівлі залізничного вокзалу, яке тривало 137 календарних днів або 115 робочих днів і завершилося 30 вересня 1926 року.

2 липня 1944 року радянськми військами звільнено станцію Стовбці від німецько-фашистських загарбників.

29 грудня 1975 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Стовбці з відкриттям руху приміських електропоїздів.

У залі чекання залізничного вокзала встановлений портрет білоруського письменника Якуба Коласа, уродженця міста Стовбці Стовбцівського району Мінської області[2].

Авторемонтні майстерні

[ред. | ред. код]

Біля станції розташовано республіканське унітарне підприємство «Дорожні авторемонтні майстерні станції Стовбці Білоруської залізниці», на якому здійснюється ремонт хопер-дозаторів, думпкарів, моторельсового транспорту, машин для зміни шпал SVP-74, причепів УП-2, колісних пар колійних машин, гідравлічного колійного інструменту, виготовлення засобів малої механізації (переносний портальний кран, модерони, візки для перевезення шпал тощо), ручного інструменту для колійних робіт, з'єднувачів для рейкових кіл різних типів, вантажозахоплювальних пристроїв (канатні стропи) до 10 т включно, металоконструкцій, запасних частин, товарів народного споживання, шліфування автотракторних коленвалів.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]
Вокзал станції Стовбці

На станції зупиняються пасажирські поїзди міжрегіональних ліній до станцій Мінськ-Пасажирський, Берестя-Центральний, Вітебськ, Гомель-Пасажирський, Гродно, Пінськ тощо.

Приміські поїзди економкласу курсують до станцій Мінськ-Пасажирський, Барановичі-Поліські. Для половини електропоїздів, що курсують з Мінська в цьому напрямку, станція Стовбці — кінцева.

У літературі

[ред. | ред. код]
  • Білоруський письменник, поет Якуб Колас присвятив Стовбцям найщиріші рядки:
Мой родны кут, як ты мне мілы!
Забыць цябе не маю сілы!
  • Станція Стовбці згадується у оповіданні «Тоня» Ільфа і Петрова (1937), як прикордонна станція на польському кордоні:
Через два тижні поїзд Париж — Негорелоє вийшов з польської станції Стовбці і рушив до радянського кордону. На полустанку Колосово він на хвилину затримався. Ще на ходу стали зіскакувати польські жандарми у чепуристих шубках з сіро-собачими комірами. Поїзд дуже повільно пройшов ще кілька метрів. Тоня із завмиранням серця стала протирати скло і побачила в темряві зимового вечора дерев'яну вишку, на якій стояв червоноармієць у довгому сторожовому кожусі і шоломі. На хвилину його освітили вогні поїзда, блиснув ствол гвинтівки, і вишка повільно поїхала назад. Вартового завалювало снігом, але він не обтрушувався, нерухомий, суворий і величний, як пам'ятник. — Ільф і Петров.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Станція Стовбці (фото, 1938). pastvu.com.
  2. Портрет Якуба Коласа в залі чекання

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]