Струм витоку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Струм витоку (рос. ток утечки, англ. leakage current, нім. Isolationsstrom m, Leckstrom m) – електричний струм, обумовлений дією напруги в електричній мережі і який протікає крізь опір витоку на землю. Витік струму з мережі на землю, виникає як крізь пошкоджену ізоляцію, так і крізь тіло людини, яка доторкнулася до струмопровідної частини і має контакт із землею. У цьому разі, опір тіла людини, можна вважати опором витоку. Небезпека також полягає і у виникненні пожеж внаслідок струмів замикання на землю. В електроустановках, які використовуються у підземних виробках, обов’язкове застосування захистів від замикань на землю (захист від витоків).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]