Альфа Центавра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфа Центавра
Зображення
У межах геооб'єкта Місцева міжзоряна хмара
Маса 6,569409E+24 кг[1]
Каталожний код IRAS 14359-6037[2], SAO 252838[2], HD 128620J[2], α Cen[2], 1ES 1435-60.6[2], 1RXS J143940.4-605020[2], 2EUVE J1439-60.8[2], CCDM J14396-6050AB[2], CD-60 5293[2], CPD-60 5483[2], CSI-60 5483 43[2], EUVE J1439-60.8[2], FK5 538[2], GC 19728[2], GCRV 8519[2], IDS 14328-6025 AB[2], LPM 534[2], uvby98 100128620[2], WDS J14396-6050AB[2], WDS J14403-6051AB[2], Ci 20 875[2], SBC7 520[2], [TSA98] J143948.42-605021.66[2], RX J1439.5-6050[2] і PM 14362-6038[2]
Показник кольору 0,23
Транскрипція в МФА ˈalfa ʦɛnˈtaʊ̯ʀi
Сузір'я Центавр[3]
Відстань від Землі 4,36 світловий рік
Ексцентриситет орбіти 0,516
Паралакс 742 ± 0,5 кутова мілісекунда[4]
Власний рух 786 ± 0,5 кутова мілісекунда на рік[4] і −3608 ± 0,5 кутова мілісекунда на рік[4]
Радіальна швидкість −25,1 км/с[5]
Спектральний клас G2V і K1V[6]
Видима зоряна величина −0,1[4]
Світність 5,814732E+26 ват
Абсолютна зоряна величина 4,385
Металічність 180 ± 50 і 0,25[7]
Радіус 1,227 сонячний радіус
Епоха J2000.0[7]
Пряме піднесення 3,8375223 радіан[7]
Схилення −1 радіан[7]
Ефективна температура 5781 Кельвін[7]
Поверхнева гравітація 18 000 сантиметр на секунду в квадраті[7]
CMNS: Альфа Центавра у Вікісховищі

А́льфа Цента́вра (лат. α Centauri, також Толіман[8]) — найближча до Сонця зоряна система (4,35 світлових років), що складається з трьох зір: альфа Центавра A, альфа Центавра B, альфа Центавра C (Проксима Центавра). З Землі неозброєним оком зорі A і B неможливо розрізнити і вони виглядають як єдина зоря — найяскравіша в сузір'ї Центавра й третя за яскравістю на всьому небі після Сіріуса та Канопуса. Систему альфи Центавра можна спостерігати головним чином в Південній півкулі Землі.[9] Зоря C невидима неозброєним оком і можливо гравітаційно не пов'язана з іншими двома зорями.[10] У системі альфи Центавра розташовані найближчі до Землі екзопланети.

Альфа Центавра має також власні назви «Рігіль Центаврус» (від араб. رجل القنطور‎ [riʤl al-qanatûr] — «нога Центавра»),[8] Бунгула (можливо, від лат. ungula — «копито») або Толіман (можливо, він араб. الظلمان‎ [al-zulman] — «страуси»).[11]

Склад системи[ред. | ред. код]

Розміри компонентів Альфи Центавра в порівнянні з Сонцем

Зорі[ред. | ред. код]

Яскраві зорі A і B у системі α Центавра близькі за характеристиками до Сонця та утворюють тісну подвійну систему. Зорі обертаються по еліптичній орбіті навколо спільного центра мас. Найменша відстань між компонентами A та B складає 11.2 а.о., що дорівнює 1,68 млрд км (у 23 рази більше за відстань між Землею й Сонцем, приблизно дорівнює радіусу орбіти Сатурна). Велика піввісь — 35,6 а.о. (5,33 млрд км). Орбітальний період зір A і B становить 79,91 років.[12] Вік обох зір 5-6 млрд років.[13][14]

Менша зоря α Центавра C перебуває на відстані 13 тис. а.о. від пари A і B (0,21 світлового року чи 1,9 трлн км.)[15]

α Центавра A належить до жовтих карликів (спектральний клас G2),[16][17] та має діаметр на 22 % більший ніж у Сонця й на 10 % більшу масу.[18]

α Центавра B належить до помаранчево-жовтих карликів (спектральний клас К1V),[16] її маса становить близько 90 % від маси Сонця, а радіус — 86 % від сонячного.[19]

α Центавра C (Проксима Центавра) є найближчою з трьох зір системи (лат. proxima — «найближча»), червоним карликом, та найслабшою серед них за світністю. Її діаметр становить близько 0,12 Мʘ, а спектральний клас M5Ve. Якщо вважати її гравітаційно пов'язаною з двома іншими зорями, то Проксима здійснює оберт навколо них за близько 547 тис. років.[15]

Планети[ред. | ред. код]

З 2016 року єдиною підтвердженою планетою системи є Проксима Центавра b, що обертається навколо найменшої зорі.[20] Вона перебуває на відстані від Проксими Центавра 0,05 а.о. (менше, ніж відстань від Меркурія до Сонця), здійснює повний оберт навколо за 11,2 земних дні. Маса планети складає щонайменше 1,3 маси Землі.[21][22][23] Хоча планета перебуває в життєпридатній зоні, на Проксимі Центавра, як було встановлено в 2018 році, відбуваються сильні спалахи, що роблять життя на планеті (принаймні за земними мірками) неможливим.[24]

У 2019 році з'явилися свідчення, що біля Проксими може обертатися й друга планета. Її орбіта перебуває на відстані 1,48 а.о. від зорі, період обертання складає 5,2 земних роки. Маса планети — 5,8 ± 1,9 мас Землі.[25]

Навколозоряний диск[ред. | ред. код]

Дослідження, здійснені в 2007 та 2012 роках виявили тимчасове зростання випромінювання зір A і B в інфрачервоному діапазоні, що можуть свідчити про наявність навколозоряних дисків біля зір A і B, які періодично перекривають їх. Сукупна маса цих дисків оцінюється в 10−7 — 10−6 мас Місяця, що в 10-100 разів перевищує масу зодіакальної хмари Сонячної системи.[26]

Спостереження[ред. | ред. код]

Розташування Альфи Центавра на небесній сфері

Зорі альфи Центавра A і B спостерігаються з Землі неозброєним оком як єдина зоря, позаяк кутова відстань між ними складає в різний час від 2 до 22 кутових секунд (людське око не розрізняє об'єкти, кут між якими менше мінути, тобто, 60 кутових секунд)[27]. Разом із тим, навіть невеликого телескопа (із діаметром близько 5 см) достатньо, щоб спостерігати Альфу Центавра як подвійну зорю.[28] За яскравістю поступається тільки Сіріусу й Канопусу.[27]

Лінія, що проходить від α до β Центавра, вказує на сузір'я Південного Хреста. Тому частина Центавра, де перебуває зоря, має назву Вказівники чи Південні Вказівники.[29] Вона допомагає відрізнити Південний Хрест від Хибного Хреста.[30]

Південніше 29°10′ пд ш. α Центавра ніколи не заходить за горизонт. Від 29° північної широти й до екватора альфу Центавра видно лише влітку, низько над горизонтом. На північ від 29° пн. її ніколи не видно[31]. Кульмінація зорі відбувається щороку опівночі 24 квітня чи о 21:00 8 червня[32][відсутнє в джерелі].

Найближче оточення системи[ред. | ред. код]

Наступні зоряні системи знаходяться на відстані у межах 10 світлових років від системи Альфи Центавра:

Зоря Спектральна класифікація Відстань, св. років
Луман 16 AB L7,5 / T0,5 3,68
Сонце G2 V 4,37
Зоря Барнарда M4,0 V 6,5
Росс 154 M3,5 Ve 8,1
Вольф 359 M5,8 Ve 8,3
Сіріус AB A1 V / DA2 VII 9,5
Епсилон Ерідана K2 Ve 9,7
Взаємне розташування Сонця, Альфи Центавра та Проксими Центавра (сіра цятка під «Alpha Centauri AB» — це проєкція положення Проксими Центавра на ту ж відстань від Сонця, що і до Альфи Центавра)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://adsabs.harvard.edu/abs/1994A&A...292..115A
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа SIMBAD Astronomical Database
  3. VizieR
  4. а б в г alf Cen - Double or multiple star // SIMBAD Astronomical Database
  5. M. Mayor, S. Udry, Nordström B. The Geneva-Copenhagen survey of the Solar neighbourhood. Ages, metallicities, and kinematic properties of ̃14 000 F and G dwarfs // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2004. — Vol. 418, Iss. 3. — P. 989–1019. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361:20035959arXiv:astro-ph/0405198
  6. Torres C. A. O., Quast G. R., Silva L. d. et al. Search for associations containing young stars (SACY) // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2006. — Vol. 460, Iss. 3. — P. 695–708. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361:20065602arXiv:astro-ph/0609258
  7. а б в г д е T. Nordlander, R. Smiljanic, V. Adibekyan et al. TheGaia-ESO Survey: Sodium and aluminium abundances in giants and dwarfs // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2016. — Vol. 589. — P. A115. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361/201528014arXiv:1602.03289
  8. а б Толіман // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 480. — ISBN 966-613-263-X.
  9. 1984BASI...12...81K Page 81. adsabs.harvard.edu. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 17 лютого 2020. 
  10. Are Proxima and α Centauri Gravitationally Bound?. The Astronomical Journal (132 (5)). 2006 November). Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 21 червня 2010. 
  11. Kunitzsch P., Smart, T., A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations, Cambridge, Sky Pub. Corp., 2006, p. 27.
  12. Sixth Orbit Catalog. www.astro.gsu.edu. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
  13. Matthews, Robert; Gilmore, Gerard (1 березня 1993). Is Proxima really in orbit about α Cen A/B?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 261 (1). с. L5–L7. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/261.1.L5. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
  14. Kim, Yong-Cheol (1999-10). Standard Stellar Models; alpha Cen A and B. JKAS (англ.) 32 (2). с. 119–126. ISSN 1225-4614. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
  15. а б Kervella, P.; Thévenin, F.; Lovis, C. (2017-02). Proxima’s orbit around α Centauri. Astronomy & Astrophysics 598. с. L7. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201629930. Процитовано 17 лютого 2020. 
  16. а б Colour of Stars. web.archive.org. 22 лютого 2012. Процитовано 17 лютого 2020. 
  17. Torres, C. A. O.; Quast, G. R.; da Silva, L.; de la Reza, R.; Melo, C. H. F.; Sterzik, M. (2006-12). Search for associations containing young stars (SACY): I. Sample and searching method. Astronomy & Astrophysics 460 (3). с. 695–708. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20065602. Процитовано 17 лютого 2020. 
  18. Thévenin, F.; Provost, J.; Morel, P.; Berthomieu, G.; Bouchy, F.; Carrier, F. (2002-09). Asteroseismology and calibration of α Cen binary system. Astronomy & Astrophysics 392 (1). с. L9–L12. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20021074. Процитовано 17 лютого 2020. 
  19. Robrade, J.; Schmitt, J. H. M. M.; Favata, F. (2005-10). X-rays from α Centauri – The darkening of the solar twin. Astronomy & Astrophysics 442 (1). с. 315–321. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20053314. Процитовано 17 лютого 2020. 
  20. Exoplanet-catalog. Exoplanet Exploration: Planets Beyond our Solar System. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
  21. Amos, Jonathan (24 серпня 2016). Earth-sized planet orbits neighbouring star. BBC News (en-GB). Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 17 лютого 2020. 
  22. Clery, D. (26 серпня 2016). The exoplanet next door. Science (англ.) 353 (6302). с. 857–857. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.353.6302.857. Процитовано 17 лютого 2020. 
  23. Ribas, Ignasi; Bolmont, Emeline; Selsis, Franck; Reiners, Ansgar; Leconte, Jérémy; Raymond, Sean N.; Engle, Scott G.; Guinan, Edward F. та ін. (2016-12). The habitability of Proxima Centauri b: I. Irradiation, rotation and volatile inventory from formation to the present. Astronomy & Astrophysics 596. с. A111. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201629576. Процитовано 17 лютого 2020. 
  24. MacGregor, Meredith A.; Weinberger, Alycia J.; Wilner, David J.; Kowalski, Adam F.; Cranmer, Steven R. (2018-02). Detection of a Millimeter Flare from Proxima Centauri. The Astrophysical Journal (англ.) 855 (1). с. L2. ISSN 2041-8205. doi:10.3847/2041-8213/aaad6b. Процитовано 17 лютого 2020. 
  25. Billings, Lee. A Second Planet May Orbit Earth’s Nearest Neighboring Star. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2020. 
  26. Wiegert, J.; Liseau, R.; Thébault, P.; Olofsson, G.; Mora, A.; Bryden, G.; Marshall, J. P.; Eiroa, C. та ін. (2014-03). How dusty is α Centauri?: Excess or non-excess over the infrared photospheres of main-sequence stars. Astronomy & Astrophysics 563. с. A102. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201321887. Процитовано 17 лютого 2020. 
  27. а б Van Zyl, J. E. (Johannes Ebenhaezer), 1913- (1996). Unveiling the universe : an introduction to astronomy. London: Springer. ISBN 3-540-76023-7. OCLC 34515156. 
  28. Hartung, E. J.; Frew, David Malin, David (1994). Astronomical Objects for Southern Telescopes. Cambridge University Press. 
  29. Malin, David.; Hartung, E. J. (Ernst Johannes), 1893- (1995). Hartung's astronomical objects for southern telescopes : a handbook for amateur observers (вид. 2nd ed). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-55491-8. OCLC 32699800. 
  30. Mitton, Jacqueline. (1998). The Penguin dictionary of astronomy (вид. 3rd ed., New ed). London, England: Penguin Books. с. 148. ISBN 0-14-051375-2. OCLC 39481470. 
  31. Ridpath, Ian. (2004). Norton's star atlas and reference handbook, epoch 2000.0 (вид. 20th ed). London: Pi Press. ISBN 0-13-145164-2. OCLC 53099066. 
  32. The Constellations. Part 3: Culmination Times. Southern Astronomical Delights. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 13 травня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]