Тед Банді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тед Банді
Ted Bundy
Ted Bundy headshot.jpg
Ім'я при народженні Теодор Роберт Ковелл
Прізвисько Нейлоновий вбивця
Псевдо Chris Hagen
Народився 24 листопада 1946(1946-11-24)
Берлінгтон, Вермонт Flag of the United States.svg США
Помер 24 січня 1989(1989-01-24) (42 роки)
Флорида
·на електричному стільці
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Місце проживання
Діяльність Серійний вбивця, психолог
Alma mater Вашингтонський університет, University of Puget Sound[d] і Університет Юти
Роки активності 197419781978
Партія Республіканська партія США
Зріст 178 см
IMDb nm0120421

Тед Ба́нді (англ. Ted Bundy; при народженні — Теодо́р Ро́берт Ко́велл, англ. Theodore Robert Cowell); нар. 24 листопада 1946 — пом. 24 січня 1989) — американський серійний вбивця, ґвалтівник і некрофіл, визнаний винним у вбивстві у 1974—1979 роках 30 жінок, хоча справжня кількість жертв залишається невідомою і ймовірно сягає за 100. Вважається одним з найуспішніших серійних вбивць в історії США. Страчений на електричному стільці у 1989 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Теодор Роберт Ковелл народився 24 листопада 1946 року у будинку для матерів-одиначок в місті Берлінгтон, штат Вермонт. Він був першою дитиною малолітньої Луїзи Ковелл, дівчиною із авторитетної заможної родини, яка після народження сина повернулася до будинку батьків у Філадельфії. Усе своє дитинство Тед вважав, що батьки Луїзи були його батьками, а вона його сестрою. Однак, пізніше, у 1951 році Луїза забрала сина і переїхала до штату Вашингтон, де одружилася з новим чоловіком — Джоном Банді, який пізніше всиновив Теда. У школі Тед був добрим, але дещо сором'язливим учнем. Після закінчення школи поступив до Університету П'юджет-Саунд, де також добре навчався. На другому курсі Тед Банді перевівся до Вашингтонського університету у Сіетлі і у 1972 році успішно закінчив його за спеціальністю — психологія.[1]

Через те, що Банді був у молоді роки занадто сором'язливим, товариші по університету вважали його одинаком, він довгими роками не мав дівчини. Лише у 1967 році Банді познайомився з жінкою, до якої мав сильні почуття і які зберіг на довгі роки. Незважаючи на це, дівчині Банді не сподобався і вона залишила його, що призвело до глибокої депресії. У цей час він почав скоювати дрібні крадіжки у магазинах і поступово позбувся сором'язливості та невпевненості і навіть знайшов іншу подругу, з котрою у Банді були значно кращі стосунки. З часом, більш впевнений у собі і успішний Банді привернув увагу інших жінок і його колишньої коханки.[1]

У 1972 році Банді почав працювати у передвиборчій кампанії республіканського губернатора штату Вашингтон Дена Еванс. Після перемоги Еванса він призначив Банді помічником голови Республіканської партії штату Вашингтон. У цей час у нього також з'явилося бажання стати адвокатом і у 1973 році завдяки гарним рекомендаційним листам колишніх вчителів та губернатора Тед Банді поступив до Університету Юти, де вивчав юриспруденцію. Навчання він, однак, не закінчив і поступово припинив усі стосунки із подругами, оскільки саме в цей час Банді почав свою серію вбивств жінок у штаті Юта.[2]

Вбивства[ред. | ред. код]

Автомобіль Фольксваген, який належав Теду Банді і у якому він скоїв деякі із своїх вбивств, на виставці Національного музею криміналістики у Вашингтоні.

У 1974 році раптом почали зникати молоді жінки переважно в університетських містечках штатів Вашингтон і Орегон. Як правило свідки пам'ятали про привабливого молодого чоловіка, який звертався до молодих жінок по допомогу і котрі потім назавжди зникали. Довгий час поліції не вдавалося вийти на слід вбивці. У листопаді 1974 року Банді у формі поліцейського здійснив напад на Керол Деронч, якій однак, вдалося утекти та надати поліції, крім опису злочинця, також зразок його крові, який він залишив на її куртці під час спроби вбивства. Лише через кілька годин після нападу на Деронч зникла також 17-річна Деббі Кент.

Саме в цей час у лісі поліція знайшла могилу з останками жінок, які раніше зникли у Вашингтоні і Юті. Поліцією обох штатів був зроблений психологічний портрет та фоторобот людини, яку жертви називали Тед. Тед знайомився з жінками, коли на милицях, або з гіпсом на руці звертався до них по допомогу. Дані про групу крові вбивці і опис автомобіля Фольксваген, яким користувався Тед був переданий у поліцейські служби обох штатів. Тіла загиблих жінок також мали сліди удару тупим предметом по голові, були зґвалтовані, тому одразу з'явилася підозра у серійних вбивствах. Протягом наступних кількох місяців було знайдено ще п'ятеро вбитих жінок у штаті Колорадо, які мали схожі сліди удару по голові, можливо із застосуванням лома.[2][1]

Арешт і суд[ред. | ред. код]

У серпні 1975 року поліції вдалося зупинити Теда Банді за порушення правил дорожнього руху. Під час спроби зупинити автомобіль, його поведінка викликала підозру поліцейських, коли Банді вимкнувши фари автомобіля спробував втекти від них. Коли поліція нарешті наздогнала його і обшукала автомобіль, там були знайдені наручники, льодоруб, лом, маска з колготок і декілька інших підозрілих речей. Коли поліцейські помітили, що було відсутнє одне переднє сидіння, Банді арештували за підозрою в крадіжці автомобіля. Порівнявши пізніше речі знайдені у Фольксвагені Банді з описом, який склала Деронч, її було запрошено до поліції для опізнання. Керол Деронч не тільки упізнала наручники, в які Банді намагався її закути, але також упізнала й самого Банді у лице. За звинуваченнями у спробі викрадення Деронч у лютому 1976 року Банді був визнаний винним і засуджений судом до 15 років тюремного ув'язнення. Незважаючи на це, поліція продовжила розслідування інших вбивств, в яких запідозрювали Банді. Зокрема, його звинуватили у вбивствах у штаті Колорадо, де жінки зникали на початку 1975 року. У жовтні 1976 року Банді були пред'явлені звинувачення у вбивстві Керін Кемпбелл.

Коли у Колорадо розпочався новий суд, Тед Банді взявся захищати себе сам, без адвокатів. Як власний адвокат Банді міг з'являтися в суді без наручників і використовувати юридичну бібліотеку в будівлі суду для підготовки справи. Саме звідти, у червні 1977 року йому вдалося втекти, однак вже через 6 днів його знову було арештовано. Наступна втеча Банді була більш вдалою. 30 грудня 1977 року йому вдалося протиснутися у дірку в даху камери і знову втекти з тюрми. Цього разу Банді попрямував до м. Таллахассі, штат Флорида, де він зняв квартиру біля місцевого університету. Невдовзі й тут почали зникати жінки.[1]

14 січня 1978 року Банді пробрався до жіночого гуртожитку в університетському містечку і задушив двох жінок. Його жертви були також жорстоко побиті, зґвалтовані і мали на тілах сліди тортур. Двоє інших жертв, однак, після тортур та зґвалтування залишилися живими, оскільки одна із однокурсниць жертв несподівано повернулася до гуртожитку і Банді втік, не встигши вбити їх. Того ж самого вечора Банді здійснив напад ще на одну жінку і поліція знайшла на місці злочину маску, схожу на ті, що були у захопленій раніше машині Банді.[2]

Другий арешт і страта[ред. | ред. код]

Знімки зубів Банді, за допомогю яких вдалося довести що на останніх жертвах були його укуси.

Наступне вбивство 12-річної Кімберлі Ліч Тед Банді скоїв 9 лютого 1978 року. Лише через тиждень після зникнення дівчини поліція зупинила його машину і Банді знову арештували. Цього разу, під час скоєння злочинів у гуртожитку Банді впізнали живі свідки і вони на суді давали свідчення проти нього; відбитки його зубів на укусах жінок були підтверджені під час стоматологічного обстеження зубів Банді. У суді 25 червня 1979 року Банді знову захищав себе сам і відмовився визнавати себе винним. Незважаючи на це, за вбивства двох студенток у гуртожитку Банді був визнаний винним і засуджений до смертної кари. 8 січня 1980 року розпочався другий суд за вбивство Кімберлі Ліч. Банді цього разу дозволив адвокатам представляти його і наполягати на наявності психічних розладів і через це, непідсудності.[1]

Під час винесення звинувачувального вироку Банді здивував всіх, коли безпосередньо у приміщенні суду одружився із своїм свідком та колишньою колегою Керол Бун. Бун була переконана у невинності Банді і пізніше народила від нього дитину. У камері смертників, очікуючи виконання вироку, Банді нарешті зізнався у деяких із своїх злочинів, розповів слідчим про деталі вбивств, знущання над тілами, некрофілію та розчленення тіл жертв. Зокрема, за власним визнанням, Банді зберігав як сувеніри голови деяких із своїх жертв. Слідчі підозрювали, що загальна кількість жертв Теда Банді сягала за 100 жінок. Причиною цієї серії вбивств сам Банді визначав вплив на нього порнографії у молодому віці. Після зізнання Банді Керол Бун розлучилася з ним. Страта на елекричному стільці була виконана о 7:13 ранку 24 січня 1989 року.[2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Serial Killer Ted Bundy. About.com. 2012-04-24. Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 2012-09-23. 
  2. а б в г The Only Living Witness: The True Story Of Ted Bundy. The Crime Library. 2012-04-24. Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 2012-09-23. 
  3. Порнографічна література формувала в мені таку звірячу поведінку. Газета "Рибка". 1989-01-24. Процитовано 2012-09-23. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dekle, George R. Sr. (2011). The Last Murder: The Investigation, Prosecution, and Execution of Ted Bundy (вид. Hardcover). Santa Barbara: Praeger (Imprint of ABC-CLIO, LLC). ISBN 978-0-313-39743-1. 
  • Kendall, Elizabeth; (Pseudonym for Elizabeth Kloepfer) (September 1981). The Phantom Prince: My Life With Ted Bundy (вид. Hardcover, 1st). Seattle: Madrona. ISBN 978-0-914842-70-5.