Телішевський Костянтин Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Телішевський Костянтин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Телішевський
Константин Телїшевский
Народився28 серпня 1851(1851-08-28)
с. Славна, нині або с. Білка біля Перемишлян
Помер21 квітня 1913(1913-04-21) (61 рік)
м. Бучач, нині Тернопільська область
ПохованняЛичаківський цвинтар, поле № 7
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Місце проживанняЛьвів, Бучач
Діяльністьнотаріус, громадський діяч
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Посадапосол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Конфесіягреко-католик
У шлюбі зТеодора Зубрицька

д-р[1] Костянтин Гнатович Телішевський (за тогочасним правописом — Константин;[1] 28 серпня 1851, с. Славна біля Зборова / 1851, с. Білка — 21 квітня 1913, м. Бучач) — український галицький правник, громадський діяч. Цісарсько-королівський нотар.[2] Швагер правника, москвофіла Діонисія Кулачковського. Один з діячів «Нової ери».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 серпня 1851 року (за іншими даними 1851-го в с. Білка,[3] нині Перемишлянський район) в с. Славна[4] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільська область, Україна) в сім'ї пароха села Білка (нині Перемишлянський район)[3] о. Ігнатія (Гната) Телішевського.

Навчався у Львові: спочатку в ґімназії, потім на правничому факультеті Львівського університету. Працював нотарем у Турці, його обирали віце-маршалком Турківської повітової ради. Від 1889 до 1895 року — посол до Галицького крайового сейму 6-го скликання[4] (обраний від IV курії в окрузі Турка — Бориня[1]). Його кандидатуру узгодили український і польський виборчі комітети[5]. Входив до складу і був секретарем «Руського клубу»[1] до виходу з нього 24 травня 1894 року[6].

Відіграв важливу роль в організації угоди між українською та польською фракціями Галицького сейму 1890 року («нова ера»[3]). Зокрема, 17 жовтня 1890 р. зустрівся з намісником Галичини графом Казимиром Бадені. 24 листопада 1890 р. разом з Омеляном Огоновським, Костем Левицьким, Олександром Барвінським, Корнилом Мандичевським, митрополитом Сильвестром Сембратовичем брав участь у прес-конференції графа К. Бадені, на якій підвели підсумки попередніх переговорів.

Від 1891 до 1897 року — посол до Райхсрату, обраний від 14 сільського округу (судові повіти Самбір, Старе місто, Стара Сіль, Турка, Бориня, Рудки, Комарно, Лука)[7], 1897 року припинив активну політичну діяльність (повністю[3]). Переїхав до Бучача, де працював нотарем.

Гробівець Зубрицьких, Личаків

Один зі співробітників, щирих дорадників міського голови Бучача Климентія Рогозинського (поряд з парохом, деканом (УГКЦ) Бучача о. Денисом Нестайком та іншими[8]).

Дружина — Теодора Зубрицька (1862—1898).

Помер 21 квітня 1913 року в м. Бучач (нині Тернопільська область, Україна). Похований у родинному гробівці Зубрицьких-Телішевських на Личаківському цвинтарі Львова, поле № 7[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 111.
  2. надпис надгробка
  3. а б в г Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 185.
  4. а б Гуцал П. Телішевський Костянтин Гнатович… — С. 612.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — C. 23.
  6. Горак Я. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (Климович) // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 236. — ISBN 978-966-914-034-0.
  7. Franz Adlgasser. Kurzbiografie Teliszewskyj (Teliševskij, Teliszewski), Konstantin (Kost‘) на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.
  8. Байрак Анна з Рогозинських. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 383.
  9. Картотека наукового відділу музею «Личаківський цвинтар».

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]