Тото (комік)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тото
італ. Antonio de Curtis
італ. Antonio Griffo Focas Flavio Angelo Ducas Comneno Porfirogenito Gagliardi De Curtis di Bisanzio
AntonioDeCurtisFoto.png
Дата народження 15 лютого 1898(1898-02-15)[1][2][…]
Місце народження Неаполь, Італія[4]
Дата смерті 15 квітня 1967(1967-04-15)[5][2][…] (69 років)
Місце смерті Рим, Італія[4]
Поховання Cemetery of Santa Maria del Piantod
Громадянство Flag of Italy (1946–2003).svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Професія комік, драматург, поет-пісняр, сценарист, поет, письменник, композитор, кіноактор
Нагороди
IMDb ID 0869451
associazioneantoniodecurtisinartetoto.com
CMNS: Тото у Вікісховищі

Тотò, справжнє ім'я — Антоніо Де Куртіс (Antonio De Curtis) (повне ім'я Antonio Focas Flavio Angelo Ducas Comneno De Curtis di Bisanzio Gagliardi) (нар. 15 лютого 1898, Неапольпом. 15 квітня 1967, Рим) — італійський комік, актор театру та кіно, письменник, співак і автор пісень. В Італії на сьогодні він справедливо вважається одним з найвідоміших та шанованих італійських акторів, коміків і телеперсонажів минулого століття. Хоча Тото відомий як комік, йому вдалося реалізувати також драматичні образи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1898 року, в Rione Sanità, бідному районі Неаполя. Позашлюбний син Анни Клементе (Anna Clemente) і маркіза Джузеппе де Куртіс (Giuseppe de Curtis), який юридично визнав його своїм сином у 1937 році. До цього, в 1933 році, Тотò був усиновлений маркізом Франческо Ґальярді Фокас (Francesco Gagliardi Focas), що дало йому вагомий у той час титул.

У 1946 році, коли Consulta Araldica (орган з питань дворянства в Королівстві Італія) припинила свою діяльність, трибунал Неаполя визнав його численні титули, так що його повне ім'я було змінено з Антоніо Клементе на Антоніо Гріффо Фокас Флавіо Дука Комненос Ґальярді де Куртіс Візантії, Його Імператорська Високість, Палатин, Лицар Священної Римської імперії, екзарх Равенни, герцог Македонії і Іллірії, принц Константинополя, Кілікії, Фессалія, Понтуса, Молдови, Дарданіі, Пелопоннесу, Граф Кіпру та Епіру, граф і герцог Дрівасто і Дураццо. Для того, хто народився і виріс в одному з найбідніших неаполітанських районів, це здавалось великим досягненням, але комік, перераховуючи свої нові титули, щиро сміявся над їх істинною нікчемністю. Живучи в Rione Sanità, він познайомився з багатьма відомими артистами, як Едуардо Де Філіппо, Карло Скарпетта. Він почав свою кар'єру в маленьких театрах, де навчався мистецтву guitti[недоступне посилання з липня 2019], неаполітанських коміків, спадкоємців традиції комедія дель арте.

Творчість[ред. | ред. код]

У 1922 році він переїхав до Риму, щоб грати у великих театрах. Він виступав у жанрі avanspettacolo (водевілі — суміш музики, балету і комедії), перед основною виставою. В 1930-х роках у нього була своя компанія, з якою він подорожував по Італії. У 1937 році він з'явився у своєму першому фільмі "Fermo con le mani"; загалом знявся в більш ніж 100 фільмах, в той же час його виступи постійно транслюються по італійському телебаченні. Багато з його фільмів містять його ім'я в назві. Найвідоміші його фільми: Fifa e Arena, Totò al Giro d'Italia, Totò Sceicco, Guardie e ladri, Totò e le donne, Totò Tarzan, Totò terzo uomo, Totò a colori (1952 рік, перший італійський фільм в кольорі), I soliti ignoti, Totò, Peppino e malafemmina, «Закон є закон», Uccellacci e uccellini, епізод «Що таке хмари» з «Каприз по-італійськи»(Capriccio all'italiana, фільм вийшов посмертно). В останніх двох фільмах він розкрив свої драматичні здібності, завдяки режисерові П'єру Паоло Пазоліні. Хоча суворі критики почали визнавати його талант тільки після його смерті.

Персонаж Тото з його особливо неправильними рисами обличчя (через аварію в підлітковому віці) і його унікальний «фірмовий» трюк — здатність керувати своїм тілом, як маріонеткою, незабаром стали дуже популярними і його комічні жарти здобули широке визнання. Деякі його «перчені» жарти стали предметом парламентського розслідування, оскільки, враховуючи його популярність, вони були політично небезпечні для уряду правлячої в той час консервативної партії «Democrazia Cristiana» (Християнська Демократія).

У 1950-х роках Тото почав складати вірші. Найбільш відомим є A Livella, в якому зарозуміла багата людина і скромний бідняк зустрічаються після їх смерті і обговорюють свої розбіжності. Тото був також автор пісень — Malafemmena (фатальна, норовлива жінка), присвячена його дружині Діані після їх розлучення, вважається однією з найкращих італійських пісень.

Масонство[ред. | ред. код]

Тото був членом неапольської масонської ложі «Fulgor» з липня 1945 року, а також римської «Fulgor Artis», яку сам і заснував. Обидві входили до складу «Найяснішої Великої Національної Італійської Ложі», сучасна назва — Велика Ложа Італії Алам[7].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Вислови[ред. | ред. код]

«Зробіть таку ласку!» (Ma mi faccia il piacere!) — один з висловів Тотò

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]