Тримурті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Індуїзм

Aum

Історія ·  Пантеон

Вайшнавізм ·  Шайвізм
Шактизм ·  Смартизм

Дхарма ·  Артха ·  Кама
Мокша ·  Карма ·  Самсара
 ·  Яджня ·  Мантра
Йога ·  Тантра · Бгакті ·  Бгакті-йога · Майя
Пуджа ·  Мандір ·  Санскрит ·  Тримурті

Веди ·  Упанішади
Рамаяна ·  Махабхарата
Бгаґавад-Ґіта ·  Пурани
 ·  Веданґа
інші

Близькі теми

Космологія
Філософія
Міфологія
Індуїзм за країнами
Ґуру і святі
Календар ·  Свята Термінологія
Аюрведа ·  Джйотиша

Портал «Індуїзм»

Трімурті

Триму́рті (санскр. त्रिमूर्ति, «три обличчя») — концепція тріади, яка об'єднує трьох головних богів індуїстського пантеону (Брахму-Творця, Вішну-Охоронця і Шиву-Руйнівника) у єдине ціле[1], у так звану індуїстську трійцю, або Велику трійцю[2]. Саме поняття Тримурті часто трактується як божество, найвідомішим зображенням якого є людина з трьома обличчями. Вважається також, що самі боги Брахма, Вішну і Шива — усього лише аспекти, прояви Тримурті.

Зображується Тримурті у вигляді трьох голів на одній шиї або ж трьох облич на одній голові.[3]

Створення[ред.ред. код]

Зображення трійці верховних богів індуїзму в печері Еллора

Створення Тримурті почалося з того, що єдиний Універсальний Дух побажав розділити себе, що було викликано Пристрастю. З ками, або бажання, вийшов у зовнішній світ первісний бог чоловічої статі Брахма, що створив три світи й усе суще. Але акт створення спричиняє також процеси збереження і розпаду, а отже, постає потреба в Богові-Захиснику Вішну і Богові-Руйнівнику Шиві. Три цих боги, наділені функціями створення, збереження й руйнування, становлять основну групу індуїстських божеств. Навколо них виросла велика система індуїстських богів і богинь.

Інтерпретація[ред.ред. код]

Тримурті трактують як модель відображення абсолюту в трьох формах, які доповнюють одна одну й співвідносяться з космогонічними функція творення. Цю модель розробили насамперед шиваїсти. У «Лінга-пурані» абсолют, що відповідає «вічному Шиві» (Садашива), представлений у трьох проявах: як творець світу Брахма, як його охоронець Вішну та руйнівник Шива (Бхава). Три космологічні функції відповідають трьом гунам філософії самкх'я — в тримурті Вішну є втіленням «просвітленого» начала саттви, Брахма — «енергетичного» раджасу, а Шива — «деструктивного» тамасу. Цим трьом гунам традиційно відповідають певні кольори: чорний — тамасу, червоний — раджасу та білий — саттві. Тримурті також пов'язують з основними елементами: земля — Брахма, вода — Вішну, вогонь — Шіва.

Прихильники шактизму, для яких бог існував у жіночій подобі, мали жіночий тримурті, який називався «трідеві» з Сарасваті в ролі творця, Лакшмі в ролі своєрідної берегині та Калі в ролі нищительки.

Раніше за Тримурті помилково брали зображення триликого Шиви-Мехашвари (наприклад, на острові Елефанта на околицях Бомбея). Насправді три обличчя Шиви-Махешвари символізують три іпостасі цього божества.

Наукові дослідження Тримурті[ред.ред. код]

У Пуранічний період (300—1200 роки н. е.) відбувався підйом постведичної релігії та еволюція, яку Р. Маджумдар назвав «синтетичним індуїзмом»[4]

Цей період не відзначався однорідністю. Включення ортодоксального брахманізму у вигляді залишків старих ведичних традицій разом з різними сектантськими релігіями, зокрема шиваїзму, вайшнавізму і шактізму, які ще належали до ортодоксальних, формує образи окремих осіб[5]. Однією з важливих рис цього періоду була гармонія між ортдоклсальними та і сектантськихми формами[5]. З цього приводу Р. Маджумдар зазначає, що найпомітніше вираження цього можна знайти в богословській концепції тримурті, тобто прояву вищості Бога у трьох формах — Брахми, Вішну та Шиви. Але цю концепцію не можна вважати успішною, адже Брахма не здобув значної влади порівняно з Шивою та Вішною, а отже, в ній проглядаються задуми трьох різних сект щодо їхніх богів, яких вони вважали брагманом[5]

Моріс Вінтерніц зазначає, що Тримурті рідко згадується в індуїстській літературі[6]

Французький індолог Ален Данієлу[7] вважає, що концепція християнської Трійці розвинулася під певним впливом індуїстського Тримурті. На початку нашої ери концепції індуїзму були відомі в грецькому світі. У Александрії була досить велика індійська діаспора. До того ж збереглися грецькі джерела з описами індуїстських культів (II ст., Геліодор, син Діона). За цією інтерпретацією Бог Отець відповідає Шиві, Вішну виступає як аватара бога в ролі Ісуса Христа. Інші дослідники також проводили паралелі між індуїзмом та християнством і зокрема наголошували на подібностях між Ісусом та Крішною[8]. Святий Дух християнської Трійці, за тлумаченням Данієлу, щонайкраще відповідає Брахмі.

Проте інші дослідники відкидають будь-який значний вплив Тримурті на концепцію Трійці. Для Вільгельма Шмідта та Макса Мюллера впливи індуїзму на християнство якщо і були, то в значно меншій мірі та у пізніші часи.

Артур Бешем відзначає, що інтерес Заходу до Тримурті пояснюється подібністю індуїстської трійці і християнства. Але насправді індуїстська триєдність, на відміну від християнської Святої Трійці, ніколи не сприймалась, оскільки індуїстська триєдність схилялась завжди на користь одного бога — Брахми. Тому триєдність Тримурті штучна, і вона мала мало реального впливу[9].

Фріда Метчетт характеризує систему Тримурті як одну з кількох структур, в якій різні божественні фігури можуть бути встановлені на різних рівнях»[10].

Також концепція Тримурті присутня в Майтраянії-упанішаді, де три боги представлені у формі трьох його вищих форм[11]

Тримурті в мистецтві[ред.ред. код]

Одне з найвідоміших зображень Тримурті, яке науковці датують VIII століттям, є в Еллорі, комплексі печерної та наземної архітектури в Південній Індії. Статуя Тримурті розташована у одному з храмів комплексу Кайласанатхі. На скульптурних зображеннях боги Тримурті стоять разом або ж їхні тіла вростають одне в одне.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zimmer, Heinrich. Myths and Symbols in Indian Art and Civilization. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1972. p. 124.
  2. Jansen, Eva Rudy. The Book of Hindu Imagery. Havelte, Holland: Binkey Kok Publications BV. Eighth printing. 2003. p. 83.
  3. Jansen. The Book of Hindu Imagery. 2003. p. 83; picture p. 84.
  4. Majumdar, R. C. "Evolution of Religio-Philosophic Culture in India", in: Radhakrishnan (CHI, 1956), volume 4, p. 47.
  5. а б в Majumdar, R. C. "Evolution of Religio-Philosophic Culture in India", p. 49.
  6. Winternitz, Maurice. History of Indian Literature. New Delhi: Oriental Books Reprint Corporation. Second revised reprint edition. 1972. Volume 1. P. 452, note 1.
  7. Alain Daniélou, Mythes et dieux de l'Inde, Champs Flammarion, 1994
  8. Див. роботи Gerald Massey (18281907), Kersey Graves (1813-1883)
  9. Basham, A. L. The Wonder That Was India: A Survey of the Culture of the Indian Sub-Continent Before The Coming of the Muslims. New York: Grove Press, Inc., 1954. PP. 310-311.
  10. Matchett, Freda. "The Purāṇas", in Flood, Gavin (Editor). The Blackwell Companion to Hinduism. Malden, MA: Blackwell Publishing Ltd. 2003. P. 139.
  11. "Брахма, Вішну і Шива називається вищим формам його. Шива - иемна його частина. Брахма — пристрастна його частина. Вішну — часта його частина. Майтраянія-упанішада, [5.2].

Література[ред.ред. код]

  • Тримурти //Атеистический словарь / Абдусалимов А. И., Алейник Р. М., Алиева Б. А. и др., Под общ. ред. М. П. Новикова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1985. — С. 450.
  • Тюляев С. И. Развитие образа Шивы от древней к средневековой эпохе (II в. до н. э — XII в.) // Искусство Индии: Сб. статей. — М., 1969.
  • Banerjea J. N.. The so-called Trimurti of Elefanta. Arts Asiatiquesi, 1955, t. 2, № 2, p. 120-26.
  • Basham, A. L. (1954). The Wonder That Was India: A Survey of the Culture of the Indian Sub-Continent Before The Coming of the Muslims. New York: Grove Press, Inc.,.
  • Courtright, Paul B. (1985). Gaṇeśa: Lord of Obstacles, Lord of Beginnings. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-505742-2.
  • Daniélou, Alain. Mythes et dieux de l'Inde, Champs Flammarion, 1994/
  • Flood, Gavin (1996). An Introduction to Hinduism. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-43878-0.
  • Flood, Gavin (Editor) (2003). The Blackwell Companion to Hinduism. Malden, MA: Blackwell Publishing Ltd.. ISBN 1-4051-3251-5.
  • Grimes, John A. (1995). Ganapati: Song of the Self. SUNY Series in Religious Studies. Albany: State University of New York Press. ISBN 0-7914-2440-5.
  • Jansen, Eva Rudy (2003). The Book of Hindu Imagery. Havelte, Holland: Binkey Kok Publications BV. ISBN 90-74597-07-6. Eighth printing; First published 1993.
  • Kirfel W., Die dreiköpfige Gottheit, Bonn, 1948.
  • Radhakrishnan, Sarvepalli (Editorial Chairman) (1956). The Cultural Heritage of India. Calcutta: The Ramakrishna Mission Institute of Culture. Second edition, four volumes, revised and enlarged, 1956 (volume IV).
  • Winternitz, Maurice (1972). History of Indian Literature. New Delhi: Oriental Books Reprint Corporation. Second revised reprint edition. Two volumes. First published 1927 by the University of Calcutta.
  • Zimmer, Heinrich (1972). Myths and Symbols in Indian Art and Civilization. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0-691-01778-6.

Посилання[ред.ред. код]