Три крапки
Крапки́, або три кра́пки (…; також трикрапка чи багатокрапка[1][2][3][4]) — розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення, а також пропуски у тексті.
Історія використання[ред. | ред. код]
Три крапки засвідчують уже деякі давньоруські писемні пам'ятки, але їхня роль у них зводилася до відокремлення слів і більших відрізків тексту один від одного. У цьому ж плані зрідка відбивають цей знак і староукраїнські писемні джерела. Починаючи від «Енеїди» Івана Котляревського, поступово розширюється вживання трьох крапок у значенні, близькому до сучасного.
У письмі вживаються також для позначення сильних емоцій, зворушення, уривчастості мови від хвилювання.
Трьома крапками позначають пропуск у цитаті, а також коли цитата береться з середини речення, або коли цитоване речення наводиться не до кінця.
Може вживатися наприкінці речення разом зі знаком оклику (!..) — незакінчене окличне речення або знаком питання (?..) — незакінчене питальне речення. У цьому разі ставиться знак питання або знак оклику та дві крапки вряд.
Кодування[ред. | ред. код]
В HTML (кодування ISO-8859-1 and Windows-1252) існує спеціальний окремий символ три крапки: …(& # 8230;) (англ. horizontal ellipsis).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рими до слова «трикрапка» – Рими України. rymy.in.ua. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
- ↑ ПРОГРАМА ДЛЯ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (базова загальна середня освіта) І. ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ: «Багатокрапка (трикрапка): у незавершеній фразі; на позначення перерваності тексту;»
- ↑ Кузьмич, О. О. «Система і функції розділових знаків староукраїнської мови (на матеріалі грамот XIV століття) [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.]» Молодий вчений 8 (1) (2014): 153—157.
- ↑ Білічак, О. І. «Стилістичні фігури в поетиці Євгена Плужника [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.].» Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія 30 (1) (2017): 7-10. «Графічно це знаходить своє відтворення у безлічі трикрапок, тире, знаків оклику і знаків питання. … виражається передусім у частому вживанні багатокрапок.»
Джерела[ред. | ред. код]
- Український правопис. § 122. КРАПКИ (…) [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Еквівалент тексту // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 314.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |