Тулліо Леві-Чивіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тулліо Леві-Чивіта
італ. Tullio Levi-Civita
Levi-civita.jpg
Народився 29 березня 1873(1873-03-29)
Падуя
Помер 29 грудня 1941(1941-12-29) (68 років)
Рим
Громадянство Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Alma mater Падуанський університет
Галузь наукових інтересів Диференціальна геометрія
Науковий керівник Gregorio Ricci-Curbastro[d]
Відомі учні Ґеорґ Вринчану
Октав Оніцеску
Відомий завдяки: тензор Леві-Чивіти
зв'язність Леві-Чивіти


CMNS: Тулліо Леві-Чивіта на Вікісховищі

Ту́лліо Ле́ві-Чиві́та (італ. Tullio Levi-Civita; нар.29 березня 1873, Падуя — пом.29 грудня 1941, Рим) — італійський математик, член Лондонського королівського товариства, учень Грегоріо Річчі, винахідника тензорного числення. Відомий своїми працями з тензорного числення (тензор Леві-Чивіти) та його застосування в теорії відносності, аналітичної механіки (умови Леві-Чивіта розділення змінних в рівнянні Гамільтона — Якобі[1]), небесної механіки (зокрема задача трьох тіл), гідродинаміки[2] тощо.

Біографія[ред.ред. код]

Тулліо Леві-Чивіта (приблизно 1900 рік)

Тулліо Леві-Чивіта народився 29 березня 1873 року в місті Падуя в родині юриста й італійського сенатора Джакомо Леві-Чивіта. В 1892 році закінчив математичний факультет Падуанського університету, а в 1894 році отримав право на викладання, після чого почав викладати на природознавчому факультеті Павійського університету. В 1898 році його запросили до кафедри раціональної механіки Падуанського університету, де він пізніше познайомився з однією з своїх майбутніх учениць Ліберою Тревісані і в 1914 році одружився з нею. Леві-Чивіта працював у Падуанському університеті до 1918 року, коли його запросили до кафедри вищого аналізу Римського університету. Крім того, два роки він працював на кафедрі механіки того самого університету.

В 1900 році Леві-Чивіта разом із Грегоріо Річчі опублікували важливу роботу Méthodes de calcul différentiel absolu et leurs applications, яка є фундаментальною для тензорного числення. За допомоги цієї роботи Альберт Ейнштейн опанував тензорне числення, яке потім він використовував як математичний апарат загальної теорії відносності. Пізніше, в 1915–1917 роках Леві-Чивіта активно обговорював із Ейнштейном серію своїх робіт, що були присвячені проблемі стаціонарного гравітаційного поля. Листування з Ейнштейном почав сам Леві-Чивіта після того, як він виявив декілька помилок у математичних розрахунках ЗТВ із використанням тензорного числення. Леві-Чивіта зберігав усі листи Ейнштейна, й хоча в Ейнштейна не зберіглися відповіді, листування можна відновити за архівом Леві-Чивіта. Згідно з цими листами, обидва вчені з часом пройнялися повагою один до одного. В одному з листів, де обговорювалася нова робота Леві-Чивіта, Ейнштейн написав:

« Я захоплений елегантністю Вашого методу обчислення; як же має бути приємно проскакати цими полями на коні істинної математики тоді, коли іншим треба подолювати цей шлях пішки.  »

Пізніше, коли Ейнштейна спитали, що йому найбільше подобається в Італії, він відповів:

« Спагетті й Леві-Чивіта.  »

Підручник Леві-Чивіта з тензорного числення Lezioni di calcolo differenziale assoluto, написаний разом із Річчі, залишається одним із стандартних підручників більше століття після публікації; він перекладений багатьма мовами світу. В 1933 році Леві-Чивіта зробив значний внесок до розвитку квантовомеханічних рівнянь Дірака[3]. Серед відомих учнів Леві-Чивіта були такі вчені, як Ґеорґ Вринчану та Октав Оніцеску.

Після прийняття в Італії в 1938 році расистських законів Леві-Чивіта був позбавлений звання професора та членства в усіх наукових товариствах. Зокрема, як і Віто Вольтерра, який був євреєм і антифашистом, Леві-Чивіта був вигнаний із Італійської академії наук. Ізольований від науки, він помер вдома в Римі в 1941 році.

Нагороди[ред.ред. код]

Окрім тензорного числення, Леві-Чивіта активно займався аналітичною механікою, зокрема, багато його статей присвячені задачі трьох тіл. Він мав роботи з гідродинаміки, теорії систем диференціальних рівнянь. Відомі його внески до теореми Коші-Ковалевської, з якої Леві-Чивіта в 1931 році написав книгу. Він винайшов поле Леві-Чивіта, числову структуру, що включала до себе нескінченно великі та нескінченно малі величини.

Лондонське королівське товариство нагородило Леві-Чивіта в 1922 році медаллю Сильвестра, а в 1930 році Леві-Чивіта став його членом. Також він був почесним членом Лондонського математичного товариства, Королівського товариства Единбурга, а також Единбурзького математичного товариства після участі в колоквіумі в Сент-Ендрюському університеті в 1930 році. Леві-Чивіта був також членом Національної академії деї Лінчеї та Папської академії наук.

Праці[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Levi-Civita T. Sulla integrazione della equazione di Hamilton-Jacobi per separazione delle variabili // Mathematische Annalen. — 1901. — Т. 59, № 12. — С. 383.
  2. MacTutor History of Mathematics archive: Tullio Levi-Civita
  3. Cattani C., de Maria M. Geniality and rigor: the Einstein – Levi-Civita correspondence (1915–1917) // Rivista di Storia della Scienza. — 1996. — Т. 4, № 1. — С. 1-22.

Див. також[ред.ред. код]