Улугбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Улугбек
Улугбек
перс. الغ‌بیگ
араб. ميرزا محمد طارق بن شاه رخ وش
Ім'я при народженні перс. میرزا محمد طارق بن شاه رخ[1]
Народився 22 березня 1394
Солтаніє, Зенджан, Іран
Помер 27 жовтня 1449[2] (55 років)
Самарканд, імперія Тимуридів
Поховання Гур-Емір
Діяльність астроном, математик, каліграф, астролог
Вчителі Qāḍī Zāda al-Rūmīd
Відомі учні Алі аль-Кушчі[2]
Знання мов тюркські мови[3], перська і чагатайська
Титул бей
Посада монарх
Конфесія іслам
Рід Тимуриди
Батько Шахрух Мірза
Мати Goharshadd
Брати, сестри Ібрагім Султанd[4], Байсонкур, Muhammad Jukid, Суюрґатмиш ібн Шахрух і Суюрґатмиш ібн Шахрух
Діти Абд аль-Латіф Мірза, Rabiya Sultan Begimd і Abd al-Aziz ibn Ulugh Begd

Улугбе́к Мухаммед Тарагай (Улуг Бег, 22 березня 1394 — 27 жовтня 1449) — узбецький астроном і математик, онук Тимура.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1409 року був проголошений володарем Самарканда, а з 1447 року, після смерті батька Шахруха, — главою династії Тимуридів.[5]

Улугбек створив у Самарканді медресе — вищу школу, запросив викладати у ній видатних учених, побудував астрономічну обсерваторію, що своїми розмірами і обладнанням перевершувала всі відомі обсерваторії Сходу.

У Самаркандській обсерваторії велась велика робота; тут складено т. зв. «Нові Гураганські таблиці», що містили виклад теоретичної астрономії і каталог 1018 зірок, визначених з великою для того часу точністю.

Улугбек розробив алгебраїчний метод, за яким створено майже точні тригонометричні таблиці.

Праці Улугбека стосуються також історії, поезії тощо.

Улугбека було по-зрадницькому вбито, а його обсерваторію зруйновано.

На честь науковця названо астероїд 2439 Улугбек[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. https://iranicaonline.org/articles/ebrahim-soltan
  5. Samarkand: Ulugh Beg's Observatory. depts.washington.edu. Процитовано 28 липня 2022.
  6. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]