Університет Париж IX

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Університет Париж-Дофін, Університет Париж IX
Dauphine logo 2019 - Bleu.png
NezUniversiteParisDauphine.jpg
48°52′14″ пн. ш. 2°16′26″ сх. д. / 48.87055555558377762° пн. ш. 2.27388888891667795° сх. д. / 48.87055555558377762; 2.27388888891667795Координати: 48°52′14″ пн. ш. 2°16′26″ сх. д. / 48.87055555558377762° пн. ш. 2.27388888891667795° сх. д. / 48.87055555558377762; 2.27388888891667795
Тип Великі заклади (Франція)
Країна Франція
Розташування Париж
Засновано 1971 р., колишній Паризький університет 1253 р.
Президент E.M. Mouhoudd
Ректор Laurent Batsch
Студентів 9 630
Професорів 970
Приналежність PSL Universityd
Членство у
  • Conférence des Grandes Écolesd, Couperin Consortiumd[1], Асоціація університетів Європи[2], Renaterd[3], PSL Universityd, YERUNd[4] і Університетське Агентство Франкофонії[5]
  • Випускники Category:Paris Dauphine University alumni
    Штаб-квартира Париж
    Адреса Париж
    Сайт www.dauphine.fr
    CMNS: Університет Париж IX у Вікісховищі

    Університет Париж IX, Університет Париж-Дофін (фр. Université Paris-Dauphine) — економічний університет, заснований в 1970 році. Знаходиться в XVI муніципальному окрузі на заході Парижа, в будівлі колишньої штаб-квартири НАТО. Це єдиний французький вищий навчальний заклад, який одночасно є великою школою та університетом.[6]

    Дофін також є членом-засновником і колегіальним університетом Paris Sciences et Lettres; він посідає 1 місце у Франції та входить в топ-50 світу.[7][8][9][10]

    Історія[ред. | ред. код]

    Університетський центр Дофін, в статусі факультету, було засновано в 1968 році й розміщено в колишній будівлі штаб-квартири НАТО. 1 січня 1971 року цей навчальний заклад здобув статус університету й з самого моменту створення вирізнявся широкою автономією та педагогічною інновативністю.

    Університет швидко став одним з найпрестижніших закладів, що готують управлінців, юристів, економістів, математиків, соціологів.[11] Щороку університет одержує бл. 6 000 заяв на 650 місць першого курсу.[12][13]

    У 2009 році Université Paris-Dauphine отримав акредитацію EQUIS (EFMD Quality Improvement System), яку присуджує Європейський фонд розвитку менеджменту.

    У 2011 році Université Paris-Dauphine став офіційно визнаним одним із 16 партнерів і співзасновників Паризького університету наук і літератури (Paris Sciences et Lettres University).[14]

    Відомі випускники і професори[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в http://www.couperin.org/presentation/notre-organisation/les-membres-de-couperin/items?cid=162id=221lang=fr
    2. https://eua.eu/about/member-directory.html
    3. https://discovery.renater.fr/renater/
    4. https://www.yerun.eu/wp-content/uploads/2022/01/Klagenfurt-Potsdam-USN-and-Stirling-join-YERUN.pdf
    5. https://www.auf.org/les_membres/nos-membres/
    6. L'université Paris Dauphine rejoint le cercle des grandes écoles. www.letudiant.fr (фр.). Процитовано 19 липня 2022. 
    7. ShanghaiRanking's Academic Ranking of World Universities. www.shanghairanking.com. Процитовано 19 липня 2022. 
    8. World University Rankings 2021-22 | Global 2000 List | CWUR. cwur.org (англ.). Процитовано 19 липня 2022. 
    9. QS World University Rankings 2022. Top Universities (англ.). Процитовано 19 липня 2022. 
    10. World University Rankings. Times Higher Education (THE) (англ.). 25 серпня 2021. Процитовано 19 липня 2022. 
    11. Université Paris-Dauphine : une ambiance entre prépa et grande école. L'Etudant (фр.). Процитовано 19 липня 2022. 
    12. Enjeux-Les Echos, n°222, avril 2006
    13. vraie-fausse indépendance de Dauphine[недоступне посилання з липня 2019], Le Monde, 5 juillet 2007
    14. Reveal your talent in an innovative, responsible and international university | Dauphine-PSL Paris. dauphine.psl.eu (англ.). Процитовано 19 липня 2022. 

    Література[ред. | ред. код]

    • Paris-Dauphine, vingt-cinq ans de sciences d'organisation, Claude Le Pen, Masson, 1995.
    • Histoire de l'université Paris Dauphine (1968—2008) Alain Bienaymé et Dominique Roux, revue Commentaire, numéro 122/été 2008

    Посилання[ред. | ред. код]