Утворення території

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Утворення території, це процес створення суші в океані, у річищах або озерах. Це може відбуватися як у формі штучних островів, так і розширенням берегової лінії.

Методи[ред. | ред. код]

Утворення земель може відбуватися різними способами. Найпростіший з них полягає в простому засипанні території великою кількістю каміння та/або цементу, а потім заповнення проміжків глиною або землею, аж допоки висота не досягне потрібної величини.

Осушення земель, що лежать нижче рівня моря, часто використовується для їх подальшого використання в сільському господарстві.

Історія[ред. | ред. код]

Одним з найперших великих європейських проектів по створенню територій був польдер у Бемстері, Нідерланди, завершений в 1612 році, і додавший 70 квадратних кілометрів землі. У XIX столітті кілька значних проектів було запущено в Азії, у таких містах як Бомбей і Гонконг.

В Океанії відомі ще більш давні штучні острови. Одим з найвідоміших з них є Нан Мадол — штучний архіпелаг, що знаходиться біля острова Понпеї, і належить до Федеративних Штатів Мікронезії. Вважається, що Нан-Мадол був створений між 1285 і 1485 роками.

В Америці, місто Теночтітлан, столиця Ацтекської імперії, було збудоване на невеличкому природньому острівці посеред солоного озера Тескоко, проте швидко розросталося, що вимагало значного розширення території острова.

Приклади[ред. | ред. код]

East Coast Park у Сингапурі був збудованний на штучно зробленному пляжі
Флевопольдер, Нідерланди, є найбільшим в світі штучним островом.
Район Фонтвілль в Монако повністю збудований на території, піднятій з моря.

Азія[ред. | ред. код]

Європа[ред. | ред. код]

Африка[ред. | ред. код]

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Потреби сільського господарства були основним рушієм створення територій в доіндустріальну епоху.[9]

Розповсюдженою практикою є осушення водно-болотяних угіддь, для перетворення їх у орні землі. Хоча, технічно, це не створює нових ділянок суші, проте розширює доступну для використання і заселення територію. Також, такі дії є ефективними методами стримування чисельності комарів і москітів.

В пост-індустріальну епоху, створення земель сільсько-господарського призначення не втратило актуальності. Наприклад, село Оґата, у префектурі Акіта, в Японії, було побудоване на території колишнього озера Хачіроґата, що було другим за площею озером Японії. [10]

Штучні пляжі[ред. | ред. код]

Для розширення пляжів зазвичай використовується пісок і земля. Обладнання пляжу також включає в себе будівництво захисних споруд, що запобігатимуть дрифту піску вздовж берега (такі споруди можуть бути як перпендикулярними до берегової лінії, як буни, і повздовжними, як хвилерізи). Проте, пляжі зазвичай все одно є порівняно недовготривалими спорудами.

Для створення пляжів засто використовується техніка намиву — пісок і земля підіймаються з дна водойми, що знаходиться поруч з пляжем, у вигляді пульпи, і транспортується до берегової лінії за допомогою землевідсмоктуючих снарядів або по трубопроводу. Таким чином, разом з утворенням території проводиться поглиблення дна.

Також утворення пляжів можливе за допомогою використання енергії самих хвиль: розміщуючи невисокі перепони, що запобігають відтіканню піску в море, але не заважають принесенню його на берег. Таким чином, може утворюватися стіна піску до 0,5 метрів висотою за рік без додакових витрат. [11]

Ризики[ред. | ред. код]

Штучно створені території мають більшу схильність до розрідження ґрунтів під час землетрусів,[12] що може значно збільшувати ушкодження будівель і інфраструктури. Іншою небезпекою є осідання, завдяки якому новостворенні території можуть піти під воду. Осушені угіддя іноді розташовані нижче рівня моря, а тому є небезпека їх затоплення.

З іншого боку, створення території несе значні екологічні ризики, через те, що при ньому руйнується існуюча екосистема водоймищ. У деяких країнах існують спеціальні органи, що займаються регулюванням розширення землі, такі як Комісія з розвитку і збереження пляжів[en] у Сан-Франциско.

Примітки[ред. | ред. код]