Фелонь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Український греко-католицький священик, зодягнений у вишитий фелон.
Фелон, фотографія С. М. Прокудіна-Горського, 1910 рік)

Фело́н, фело́нь (грец. φαιλόνιο), ри́за — верхній богослужбовий одяг православного священика без рукавів. За церковною символікою фелон означає хламиду — верхній царський одяг, в який зодягнули Ісуса Христа під час суду у Пилата.[1] В Католицькій церкві аналогом фелоні є казула.

У церковній практиці застосовується також укорочений малий фелон, що надівається на читців під час їх хіротесії.

Походження, історія[ред.ред. код]

Первісно фелон був круглий, покривав все тіло від голови до ніг і мала лише отвір для голови. Такий вигляд фелона зберігся иайже без змін у православних церквах грецької тардиції. В Україні фелон мав вигляд довгої ззаду і короткої спереду широкої накидки з вирізом для голови, що є пізнішою формою.[1]

Давньоруський митрополит у літургії не вирізнявся серед інших митрополитів і вів богослужіння у звичайній ризі (на відміну від інших, він мав палицю й поручі). У XIV ст. відбувається сувора регламентація богослужбового одягу. У 1346 році митрополит Київський благословляє архієпископа Новгородського Василя «на ризы хресцяты», а сам вже зодягнений в сакос. У XVI ст. остаточно формується тип фелона православної церкви. У церкві священик, одягаючи фелон, промовляє: «Священики Твої, Господи, зодягнуться у правду, і преподобні Твої радісно звеселяться завжди». З 1705 року замість фелонів почали покладати сакоси на всіх архієреїв, а фелони залишилися приналежністю архімандритів, протоієреїв та ієреїв.[1]

У ризницях соборів зберігалася значна кількість фелонів. В описах ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври (1739, 1803 рр.) перелічуються фелони, подаровані гетьманами Апостолом, Скоропадським, його дружиною «гетьмановою Скоропадською», Данилом Єфремовичем, гетьманом Полуботком, схимомонахинею Нектарією (Долгоруковою), Мокієвським (родичем Мазепи) тощо.[1]

З XVI — XVII століття фелон часто стали робити з важкої парчі, так що їх верх височів конусом над плечима. І, щоб верх фелона з легких тканин теж височів, їх верх стали виготовляти з жорсткою підкладкою. Цей твердий комір є запозиченням з латинського крою.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Т. Кара-Васильєва. Художньо-функціональна роль літургійного шитва в ансамблі храму // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії (2009)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]