Фелон (богослужбове облачення)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Священик УГКЦ, зодягнений у вишитий фелон грецького типу.
«Руський» фелон, фотографія С. М. Прокудіна-Горського, 1910 рік)

Фело́н, фело́нь[1] (грец. φαιλόνιο), ри́за — верхній богослужбовий одяг без рукавів священика у Східному християнстві. За церковною символікою фелон означає хламиду — верхній царський одяг, в який зодягнули Ісуса Христа під час суду у Пилата[2]. В Римській церкві аналогом фелону є казула.

У церковній практиці застосовується також укорочений малий фелон, що надівається на читців під час їх хіротесії.

Походження, історія[ред.ред. код]

Первісно фелон був круглий, покривав все тіло від голови до ніг і мав лише отвір для голови. Такий вигляд фелона зберігся майже без змін у православних церквах грецької традиції. В Україні фелон мав вигляд довгої ззаду і короткої спереду широкої накидки з вирізом для голови, що є пізнішим розвитком грецького фелона[2].

Давньоруський митрополит у літургії не відрізнявся серед інших митрополитів і вів богослужіння у звичайній ризі (на відміну від інших, він мав палицю й нарукавники). У XIV ст. наступає сувора регламентація богослужбового одягу. У 1346 році митрополит Київський благословляє архієпископа Новгородського Василя «на ризы хресцяты» (поліставріон), а сам митрополит вже зодягнений у сакос. У XVI ст. остаточно формується тип фелона православної церкви. У церкві священик, одягаючи фелон, промовляє: «Священики Твої, Господи, зодягнуться у правду, і преподобні Твої радісно звеселяться завжди» (Пс 131). З 1705 року замість фелонів почали покладати сакоси на всіх архієреїв, а фелони залишилися приналежністю архімандритів, протоієреїв та ієреїв[2].

У ризницях соборів зберігалася значна кількість фелонів. В описах ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври (1739, 1803 рр.) перелічуються фелони, подаровані гетьманами Апостолом, Скоропадським, його дружиною «гетьмановою Скоропадською», Данилом Єфремовичем, гетьманом Полуботком, схимомонахинею Нектарією (Долгоруковою), Мокієвським (родичем Мазепи) тощо[2].

З XVI — XVII століття фелон часто стали робити з важкої парчі, так що їхній верх підіймався конусом над плечима. І щоб верх фелона з легких тканин теж був піднятим, у нього стали вставляти жорстку підкладку. Цей твердий комір є запозиченням з латинського крою плувіала того часу.

Види[ред.ред. код]

Священик РПЦ у фелоні «руського» типу

У церковній літературі вирізняють три види фелону: руський (назва умовна), грецький та короткий (укорочений)[3].

«Руський» фелон — церковний одяг, що конструктивно формувався за часів Русі. Оздоблюють такий фелон стрічками, хрестом та восьмикутною зіркою за певною визначеною схемою. «Руський» фелон має складну геометричну форму опліччя («ярмо» — жорстка верхня частина). В деяких джерелах виникнення такого опліччя датується XVІ–XVII століття[4]. Проте, інші дослідники вважають таке твердження хибним, оскільки збереглись фелони такої форми походженням принаймні з XII ст.[5], це підтверджує і аналіз ранньої іконографії. Правдоподібно, що така форма фелона зумовлена пізнішою традицією декоративного оздоблення (орнаментальне та сюжетне золоте шитво), оскільки гаптування надто збільшувало товщину тканини і позбавляло її пластичності та властивості драпіруватися. До того ж, така конструкція розширювала робочу поверхню на опліччі фелона, що, в свою чергу, дозволяло виконувати більш досконалі орнаментальні та сюжетні мотиви[6].

Проте, саме руський фелон має найсуттєвіші конструктивні недоліки, з точки зору його ергономічної відповідності фігурі людини, і саме через конструктивний вузол «опліччя», оскільки в ньому відсутня класична опорна ділянка, а його внутрішня поверхня є дотичною до плечової частини тіла. Безумовно, що такі недоліки в конструкції верхнього богослужбового одягу спричиняють суттєвий дискомфорт під час його експлуатації та негативно відзначаються на зовнішньому вигляді через його незбалансованість на фігурі священика[6].

Традиції і правила українських церков дозволяють використовувати для проведення богослужінь більш зручний (особливо влітку), без жорсткого опліччя грецький фелон. Такий вид фелона в Україні найчастіше використовують священики УГКЦ та УАПЦ, здебільшого в західному регіоні. Грецький фелон можна декорувати за схемою руського або вишивкою з хрестоподібним та рослинним орнаментом[6].

Короткий фелон використовують при посвяті причетників (паламарів, читців) та під час виїзних служб, молебнів, панахид тощо[7][8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. фелон - это... Что такое фелон?. Словари и энциклопедии на Академике (ru). Процитовано 2017-05-06. 
  2. а б в г Т. Кара-Васильєва. Художньо-функціональна роль літургійного шитва в ансамблі храму // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії (2009)
  3. Настольная книга священнослужителя (рос.) Т. 4. М.: Изд. Московской Патриархии. 1983. с. 22. 
  4. Настольная книга священнослужителя (рос.) Т. 4. М.: Изд. Московской Патриархии. 1983. с. 110. 
  5. Русские древности издаваемые графом И. Толстым и Н. Кондаковым (рос.) (Вип. 6). СПб. 1899. с. 171. 
  6. а б в Малиновський, Валерій (2012). Священний одяг візантійсько-слов’янського обряду з глибини століть. Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. (укр.) (Київ: Нац. акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучасного мистецтва). с. 165–180. Процитовано 2017-05-06. 
  7. Протоиерей Дебольский, Г. С. (1994). Православная церковь в ее таинствах богослужении, обрядах и требах. М.: Отчий дом. 
  8. архиепископ Нижегородский и Арзамасский, Вениамин (1999). Новая скрижаль или объяснение о церкви, о литургии, и о всех службах, и утварях церковных. М.: Православное Братство Святителя Филарета Митрополита Московського. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелон (богослужбове облачення)