Фосфоміцин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фосфоміцин
Систематизована назва за IUPAC
[(2R,3S)-3-methyloxiran-2-yl]phosphonic acid
Класифікація
ATC-код J01XX01
PubChem 446987
CAS 2315502-4
DrugBank DB00828
Хімічна структура
Формула C3H7O4P 
Мол. маса 138,059 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність ~60% перорально
Метаболізм не метаболізується
Період напіввиведення 1,5-1,7 год. парентерально; 2 год. - перорально[джерело?]
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МОНУРАЛ,
«Замбон Швейцарія ЛТД»,Швейцарія
UA/9833/01/01
07.07.2009-07/07/2014

Фосфоміцин — природний антибіотик широкого спектра дії[1] для перорального і парентерального застосування. Виробництво препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces fradiae[2]. Фосфоміцин уперше отриманий унаслідок результату співпраці компанії «Merck & Co» та іспанської компанії «Compañía Española de Penicilina y Antibióticos» (або скорочено «Cepa») при дослідженні культури Streptomyces fradiae, із публікацією результатів досліджень у 1969 році.[3] Промислове виробництво фосфоміцину розпочалось у 1971 році на заводі іспанської компанії «Cepa».[4]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Фосфоміцин — антибіотик широкого спектра дії. Препарат діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. До фосфоміцину чутливі такі збудники: стафілококи, Escherichia coli, Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Serratia spp. Малоактивний до стрептококів, ентерококів. Препарат не діє на анаеробні мікроорганізми.

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Фосфоміцин добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація в крові досягається протягом 2 годин. Біодоступність при пероральному прийомі становить близько 60 %. Період напіввиведення при пероральному прийомі 2 год., при парентеральному − 1,5-1,7 год. Фосфоміцин не метаболізується в організмі, виводиться з сечею в незміненому вигляді. У формі трометамолу має змогу підтримувати терапевтичний рівень в сечі протягом 48 годин. Препарат проникає в грудне молоко і через плацентарний бар'єр.

Показання до застосування[ред. | ред. код]

В ін'єкційній формі препарат застосовують при септицемії; інфекціях дихальних шляхів (бронхіти, бронхоектатична хвороба, плеврити, піоторакс); перитоніті; інфекціях сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, аднексит, параметрит, бартолініт). В пероральній формі використовується для лікування інфекцій сечових шляхів — циститі, уретровезикальному синдромі, безсимптомній масивній бактерійурії (особливо при вагітності), післяопераційних інфекціях сечових шляхів; а також для передопераційної підготовки перед операціями сечових шляхів і трансуретральними дослідженнями

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні фосфоміцину можливі наступні побічні ефекти:

Протипокази[ред. | ред. код]

Фосфоміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при важкій нирковій недостатності. Діти віком до 12 років[1]. Обережністю призначають при серцевій недостатності і артеріальній гіпертензії. На час лікування препаратом рекомендується припинити годування грудьми.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Препарат випускається у вигляді порошку для парентерального застосування в флаконах по 1,0 і 2,0 г та в гранулах для перорального застосування по 3,0 г.

Синоніми[ред. | ред. код]

Fosfocina, Fosfomicina, Fosfomycin, Fosfomycine, Fosfomycinum, Phosphomycin, Phosphonemycin, Phosphonomycin, Ivozfo, Монурал (Monurol)

Дженерики[ред. | ред. код]

Еспа-Фоцин, Урофосцин, Фонурол, Фосміцин, Фосфорал, Фосфоцин, Цисторал[1]

Застосування у ветеринарії[ред. | ред. код]

Фосфоміцин для ветеринарного застосування випускається у порошку та застосовується для лікування інфекцій, що викликані чутливими до препарату бактеріями, у свиней та свійських птахів.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ФОСФОМІЦИН (FOSFOMYCINUM) Опис активної речовини
  2. а б http://medoprovet.ru/wp-content/uploads/2014/04/fosbak_st_obnew.pdf [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Silver, L.L. Rational approaches to antibiotic discovery: pre-genomic directed and phenotypic screening, 2.4.2 Screens for spheroplast formation. In: Thomas Dougherty, Michael J. Pucci, Antibiotic Discovery and Development. Chap. 2, p. 46. (англ.)
  4. About us: Our history. [Архівовано 14 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]