Хурито-урартські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хуррито-урартські мови)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хурито-урартські мови †
Поширена в Передня Азія, Закавказзя і Північна Месопотамія
Носії мертві
Класифікація

Сино-кавказькі мови?

Алародійські мови?
Склад Хуритська
Урартська
?†Касситська
Офіційний статус
Коди мови

Хурито-урартські мови (хуррито-урартські) — вимерла родина мов, носії яких проживали на Близькому Сході, Закавказзі, півночі Месопотамії та південному сході Малої Азії. Родина складалася з двох мов: хуритської та урартської. Також припускають належність до родини касситської мови.

Класифікація[ред. | ред. код]

Хурито-урартські мови не пов'язані ні з давніми семітськими мовами (гілка афроазійської мовної родини) регіону, такими як арамейська та аккадська, ні з індоєвропейськими (такими як перська чи вірменська). За морфологічними критеріями — це мови аглютинативні та ергативні, що зближує їх із шумерською та іншими вимерлими неіндоєвропейськими та несемітськими мовами стародавнього Близького Сходу.

На думку прихильників макрородин І. Дьяконова та С. Старостіна, ці мови споріднені з кавказькими нахсько-дагестанськими мовами (північносхіднокавказькими) і формують з ними «алародійську макрородину».[1][2]. Однак ця гіпотеза не має підтримки у світовій лінгвістиці.

Також знаходили спільне між хурито-урартськими та тірренськими мовами.

Хуритська мова спричинила вплив на хетську мову, а урартська — на вірменську. Хетська і вірменська належать до індоєвропейських мов.

Дослідники етеокіпрської мови знаходять формальну схожість низки морфем з хуритськими, однак питання про спорідненість не розв'язане через недостатню дослідженість.

У 2003 році було опубліковане дослідження, яке припускає належність касситської мови, від якої збереглися лише окремі слова, до хурито-урартських мов[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. — М., 1967.
  2. Igor M. Diakonoff, Sergei A. Starostin. «Hurro-Urartian and East Caucasian Languages», Ancient Orient. Ethnocultural Relations. Moscow, 1988, pp. 164—207 http://starling.rinet.ru/Texts/hururt.pdf
  3. Schneider, Thomas (2003). Kassitisch und Hurro-Urartäisch. Ein Diskussionsbeitrag zu möglichen lexikalischen Isoglossen. Altorientalische Forschungen (German) (30): 372–381. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дьяконов И. М., Старостин С. А. Хуррито-урартские и восточнокавказские языки // «Древний Восток. Этнокультурные связи». — М.: «Наука», Главная редакция восточной литературы, 1988. — С. 164—207. (рос.)
  • Хачикян М. Л. Хурритский и урартский языки. — Ер., 1985. (рос.)
  • Дьяконов И. М. Хурритский и урартский языки // Языки Азии и Африки. — М., 1979. — Т. 3. (рос.)
  • Diakonoff, I. M. Hurrisch und Urartäisch // Münchener Studien zur Sprachwissenschaft, Beiheft Neue Folge 6 translated from Russian by Karl Sdrembek. — München, 1971. (нім.)
  • Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. — М., 1967. (рос.)