Церква Вінчання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Вінчання

Israel KafrKanna tango7174.jpg

32°44′ пн. ш. 35°20′ сх. д. / 32.733° пн. ш. 35.333° сх. д. / 32.733; 35.333Координати: 32°44′ пн. ш. 35°20′ сх. д. / 32.733° пн. ш. 35.333° сх. д. / 32.733; 35.333
Країна Flag of Israel.svg Ізраїль
Тип церква

Церква Вінчання. Карта розташування: Ізраїль
Церква Вінчання
Церква Вінчання
Церква Вінчання (Ізраїль)
Церква Вінчання у Вікісховищі?
Церква Вінчання

Церква Вінчання — католицька церква розміщена у Кані Галілейській, відомої з біблійного сюжету про Весілля в Кані Галілейській[1].

Історія будівлі церкви[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки показали, що ділянка сьогоднішньої церкви з I до IV століття була приватною житловою резиденцією і виникла, ймовірно, на місці ще старішої будівлі. У четвертому столітті тут була побудована синагога. У підлозі церкви вбудоване скло, через яке можна побачити мозаїку цього періоду. Мозаїка являє собою напис арамейською мовою, що вказує на засновника синагоги. Мозаїка була спочатку в головному залі синагоги. У візантійський період п'ятого століття, територія навколо синагоги була зруйнована. У східній частині території церкви встановлено гробниці візантійського часу і невелику християнську каплицю, останки якої знаходяться в церкві. У часи хрестоносців побудовано тут церкву, проте дата її будівництва і руйнування невдома. Відомо, що близько чотирнадцятого століття в цьому місці була побудована інша церква [2]. У 1551 році Боніфацій да Рагуза знайшов церкву зруйнованою і мусульманські паломники показали місце, де було диво перетворення води у вино[2]. У 1641 францисканці з Кустодії Святої Землі почали процес придбання землі в Канні. Цей процес був завершений у 1879 році. На честь цієї події створили каплицю, розширену в церкву у 1881 році за планами настоятеля Еґідія Ґайслера. Плани являли зменешені форми собору Зальцберга, міста звідки походив настоятель. У 1901 році був завершений нинішній фасад, а 30 вересня 1906 єпископ Анджело Ронкаллі освятив вівтар. У другій половині 90-х років двадцятого століття, Кустодія Святої Землі почала комплексну реконструкцію церкви. Проект був завершений в рамках підготовки до Ювілейного 2000 року і був прийнятий для реалізації проекту, згідно з яким будівля повинна була мати два рівня — нижній повинен був показати археологічні знахідки туристам і паломникам, в той час як верхній рівень зарезервований для священнослужіння. У 1997 році проведено ретельне археологічне дослідження, і весь ремонт церкви було завершено в 1999 році.

Будівля церкви[ред. | ред. код]

Церква прикрашена фасадом у неороманському стилі, який відноситься до типу середньовічних будівель Європи. Фасад побудований з білого каменю. Він має два поверхи і поширюється на передню частину балкона першого поверху який підтримує чотири колони. Біля входу церкви дві різні античні колони, які можуть бути з синагоги четвертого століття. На висоті першого поверху є три арки. В центральній встановлена скульптура Ісуса Христа. Фронтон з трьома скульптурами — в середині Діви Марії і на сторонах ангелів. Фасад має дві бічні вежі, чиї купола увінчані хрестами.

Церква має вузьку, витягнуту форму з кам'яними стінами. У східній частині три апсиди у формі трилисної конюшини. Центральна частина покрита великим куполом з вісьмома вікнами. Внутрішня частина купола забарвлена у синій колір, а в його центральній частині намальований голуб, який символізує Святого Духа. Над головним вівтарем картина біблійної сцени весілля в Канні. У бічних абсидах дрібніші вівтарі зі статуями Ісуса і Богоматері Фатімської. У нижній частині церкви є підземна крипта, яка виходить за межі будівлі на північ і південь. На північній стороні знаходяться залишки колишньої апсиди і візантійської гробниці. На південній стороні знаходяться залишки резиденції четвертого століття.

Біблійний сюжет[ред. | ред. код]

У Євангелії від Івана зазначено, що учень Христа Натанаїл був родом із Кани Галілейської[3]. Натанаїл більшістю біблеїстів ототожнюється з апостолом Варфоломієм. І саме по розмові з ним, на третій день прийшов Ісус разом з учнями у Кану Галілейську, де вже була і Мати Його. Саме тут, за Євангелієм від Івана, Господь зробив перше диво свого суспільного служіння — перетворення води на вино. Сталося це під час весільного бенкету, на якому був присутній Ісус разом з Марією.

Кафр Кана[ред. | ред. код]

Кфар Кана (Кафр Кана, Кана Галілейська) — це місце, яке відвідує величезна кількість християн, особливо подружніх пар. Щороку подружжя прибувають сюди для того, щоб пройти особливу церемонію — повторити тут подружню клятву. Церкву, споруджену на місці сотворення Чуда Господнього, християни називають «Храмом весілля Господа» чи «Храмом Вінчання» і вважають, що шлюб, укладений в цьому храмі, найщасливіший і найнадійніший. Недалеко від Храму Вінчання також побудована церква апостола Варфоломія. На півдні селища досі б'є джерело, яке в давнину було єдиним джерелом води в цьому населеному пункті. Християни, особливо паломники, завжди шанували його, тому що вважали, що саме з нього принесли воду в ті кам'яні глеки, в яких сталося знамените диво.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кфар-Канна // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  2. Cana of Galilee — Facts W: Franciscan Cyberspot. Архів оригіналу за 10 березень 2016. Процитовано 2 квітень 2016. 
  3. Ів. 21:2. Архів оригіналу за 30 серпень 2012. Процитовано 2 квітень 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Р. Тереховський. Паломництво до Святої Землі. Львів. Свічадо. 2013. ст. 16-17. ISBN 978-966-395-695-4.