Віа Долороза
Віа Долороза![]() | |
---|---|
лат. Via Dolorosa; івр. ויאה דולורוזה; араб. طريق الآلام | |
![]() Віа Долороза 1898-1946 років (вид на схід частини вулиці між 5-ю та 6-ю станцією) | |
Населений пункт | Єрусалим |
Місцевість |
![]() |
Історичні відомості | |
Назва на честь | Хресна дорога |
Дата початку забудови | 19 століття |
Інші топоніми | хресна дорога |
Загальні відомості | |
Координати | 31°46′45″ пн. ш. 35°13′55″ сх. д. / 31.7794000° пн. ш. 35.2320722° сх. д. |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | відсутнє |
Автобуси | відсутній |
Трамваї | відсутній |
Тролейбуси | відсутній |
Зупинки громадського транспорту | відсутні |
Найближчі залізничні станції | відсутня |
Рух | двосторонній (пішки) |
Покриття | бруківка, єрусалимський камінь |
Інфраструктура | |
Храми | Церква бичування, Церква засудження, Базиліка Ecce Homo, Храм Гробу Господнього |
Комерція | арабські лавки обабіч вулиці |
Парки | відсутні |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r3433926 ·R |
На карті міста | |
Мапа | |
![]() | |
![]() |
Віа Долороза, Via Dolorosa, Віа Долороса (від лат. Via Dolorosa «Шлях Скорботи»; івр. ויאה דולורוזה; араб. طريق الآلام) — вулиця в Єрусалимі, на якій був шлях Ісуса Христа до місця розп'яття. На Віа Долороза знаходяться дев'ять з чотирнадцяти зупинок Хресного шляху Христа. Останні п'ять зупинок розташовані на території Храму Гробу Господнього.
Маршрут Хресного шляху починається від Левових воріт Єрусалиму, неподалік від місця, де стояла римська фортеця Антонія, веде на захід по Старому Єрусалиму до Храму Гробу Господнього. Опис даного маршруту було вперше дано в кінці XIII століття домініканським місіонером Рікольдо да Монтекроче[1], а встановлений він був в XIV століття ченцями-францисканцями.
Відомо, однак, що сам Єрусалим був повністю зруйнований ще в I столітті після юдейського повстання 66—71 років, описаного Йосипом Флавієм[2]. Руїни знаходилися в запустінні кілька десятків років. У 130 році на місці Єрусалима римляни побудували нове місто Елія Капітоліна [3].
Стояння Віа Долороза на путі до Храму Гробу Господнього[ред. | ред. код]
Хресна дорога[ред. | ред. код]
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Хресна дорога.
- Допит Ісуса Понтія Пілатом, і вирок Христа до страти (Мат. 27:26);
- Арка, де Пілат вивів Ісуса перед первосвящениками, і вказуючи на Христа сказав «Це людина» (Ів. 19:5);
- Місце першого падіння Христа;
- Місце зустрічі Христа з Богоматір'ю на шляху на Голгофи;
- Місце зустрічі Христа з Симоном Кірінейським, якому дали нести хрест до Лобного Місця;
- Місце, де Свята Вероніка витерла обличчя Христа своїм шовковим покривалом;
- Місце другого падіння Христа;
- Місце зустрічі Христа з благочестивою жінкою;
- Місце третього падіння Христа.
Християнські храми, що знаходяться на Via Dolorosa[ред. | ред. код]
Уздовж Via Dolorosa з заходу на схід знаходяться такі християнські храми:
- Базиліка святої Анни (Латинський патріархат Єрусалима)
- Храм бичування (Латинський патріархат Єрусалима)
- Храм засудження і накладення Хреста (Латинський патріархат Єрусалима)
- Монастир і базиліка Ecce Homo (Латинський патріархат Єрусалима, Сестри Богородиці Сіону)
- Монастир Преторія (Єрусалимська православна церква)
- Храм Страждання Богородиці[en] (Вірменська католицька церква)
- Каплиця Симона Киринеянина (Латинський патріархат Єрусалима)
- Каплиця Святого Лиця (Мелькітська греко-католицька церква)
- Монастир Святого Харлампія (Єрусалимська православна церква)
- Каплиця святої Єлени (Коптська православна церква)
- Храм Гробу Господнього (міжконфесійний)
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віа Долороза |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Баландін С. П'яте Євангеліє. Опис святих місць в Ізраїлі з коментарями та роздумами. — Єрусалим, 1999.
- ↑ Иосиф Флавий, «Иудейская война» - Седьмая Книга. www.vehi.net. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Адриан Публий Элий // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- гл. ред. Юваль Сиглер // «Иерусалим» (путеводитель для православных туристов), изд. «Юваль Сиглер Медия и Издательство», с. 13-18 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
|