Церква святого Миколая (Меджибіж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Миколая Меджибізького замку
Меджибіж - Замкова церква святого Миколая - 9274.jpg
Замкова церква, вигляд з Лицарської башти
49°26′11″ пн. ш. 27°25′07″ сх. д. / 49.4366000° пн. ш. 27.4187000° сх. д. / 49.4366000; 27.4187000
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, м.Меджибіж
Засновник Рафал Сенявський
Відбудовано 1586/1591(?)
Стиль Пізня готика/Ренесанс
Належність Православна церква України
Адреса вул. Замкова 1, Меджибіж, Хмельницька область
Епонім Святий Миколай
Присвячення Святий Миколай
Церква святого Миколая (Меджибіж). Карта розташування: Україна
Церква святого Миколая (Меджибіж)
Церква святого Миколая (Меджибіж) (Україна)

Це́рква cвято́го Микола́я, або За́мкова це́рква — центральна будівля стародавньої Меджибізької фортеці, розташовується посеред замкового двору. Діючий православний храм Православної церкви України. Тривалий час діяла як латинська церква (костел), коротший — як мечеть.

Ця культова споруда протягом чотирьох століть служила місцем молитви для людей різного віросповідання.

Історія[ред. | ред. код]

Medzhybizh-church-1.jpg
Меджибіж - Церква святого Миколая - 9270.jpg

Храм на території фортеці існував вже в часи першого давньоруського форпосту, який був зведений на місці замку до навали орди. У XIII столітті за наказом завойовників церква разом з замком і іншими оборонними споруди Межибожа була знищена[1].

У XIV сторіччі після звільнення Поділля від татар, подільські князі брати Коріятовичі відновили фортецю і перед її первісним ядром наново звели церкву[2].


У XIV—XV століттях у замковому храмі відбувались поховання[3]. Після 1432 року храм, що стояв на замковому подвір'ї, почав слугувати як костел[4] (латинський храм).

Дата постання мурованої каплиці, яка нині є Замковою церквою, має розбіжності. У поширених публікаціях без зазначення першоджерел стверджується, що 1586 року після реконструкції проведеної коштом власників замку Сенявських, костел почав служити каплицею. Однак, в акті постання парафії, який складено 4 травня 1632 року, єпископ П'ясецький подає інші відомості: "Спорохнявілий від старості, дерев'яний костел в Меджибожі під час "шаленіючої єресі" не мав вже плебана, а іновірці загарбали його дотації. У зв'язку з тим властитель Меджибожа Рафаїл Сенявський, каштелян Кам'янецький у 1588-1593 роках, зафундував у 1591 р. муровану замкову каплицю св. Станіслава, яку хотів передати францисканцям. Нову бенефіцію, однак, отримали капелани з дієцезіяльного кліру"[5].

В роки існування Подільського еялету християнська святиня була перетворена на мечеть. Коли в кінці XVII ст. було відновлено Подільське воєводство, храм знову став костелом.

В якості католицького костелу при Меджибізькій повітовій школі храм діяв до 1841 року, про що згадує Леонард Совінський у мемуарах "Wspomnienia szkolne[6]" (пол. "Шкільні спогади"). Після передачі Меджибізького замку у відання російського військового відомства був переосвячений на православну церкву, у тому числі слугував полковою церквою 12-го Охтирського гусарського полку. Чітка дата переосвячення наразі невідома.

Храм закрили 1919 року. В радянський період приміщення храму використовували як цех маслозаводу і склад яйцебази, а у 1968—1969 роках проводили дослідницькі роботи.

18 липня 2005 року розпорядженням голови Хмельницької облдержадміністрації (№ 228/2005 р.) культову споруду передали у користування Української православної церкви Київського патріархату.

22 травня 2007 року у день храмового празника відбувся перший вхід та освячення церкви. На запрошення настоятеля храму Петра Леськіва на святкову літургію прибули 11 священиків з Хмельницької, Тернопільської та Вінницької єпархії, їм співслужив церковний хор з м. Бережани.

Після Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року став частиною автокефальної Православної церкви України.

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм розташований в центрі двору фортеці. Складений з каменю-вапняку. Являє собою прямокутну будівлю з п'ятигранною абсидою на сході. Перекриття — хрестові склепіння. У північній стіні розташований аркосолій. Із заходу нава відділена від нартекса балконом на стовпах для хорів. Під будівлею — крипта, перекрита напівциркульним склепінням. У XVI столітті храм перебудовано у готичному стилі: видовжені вікна, склепіння з нервюрами. Наприкінці XVII на даху добудували мінарет. З середини XVIII століття пам'ятник набуває барокових форм: на заході над головним входом поміщають фронтон з башточками і прорізом для дзвонів у центрі тимпана. Наприкінці XX століття храм був перекритий ґонтою, на даху відновлено сиґнатурку.

Суворий характер замкової церкви з гладкими, позбавленими декору стінами пом'якшується стрункими пропорціями, витонченим барочним фронтоном, шатровим дахом, завершеним восьмигранною башточкою, білокам'яним південним порталом.

У 2005 році храм передали громаді УПЦ КП. До 2007 року храм перекрили мідною бляхою, встановили позолочені хрести.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]