Черемошне (Ковельський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Черемошне
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ковельський район Ковельський район
Рада Кричевичівська сільська рада
Код КОАТУУ 0722183803
Основні дані
Засноване 1890
Населення 554
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 45040
Телефонний код +380 3352
Географічні дані
Географічні координати 51°19′14″ пн. ш. 25°01′48″ сх. д. / 51.32056° пн. ш. 25.03000° сх. д. / 51.32056; 25.03000Координати: 51°19′14″ пн. ш. 25°01′48″ сх. д. / 51.32056° пн. ш. 25.03000° сх. д. / 51.32056; 25.03000
Середня висота
над рівнем моря
170 м
Водойми Мале
Місцева влада
Адреса ради 45040, Волинська обл., Ковельський р-н, с.Кричевичі
Карта
Черемошне. Карта розташування: Україна
Черемошне
Черемошне
Черемошне. Карта розташування: Волинська область
Черемошне
Черемошне
Мапа

Черемо́шне — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області.

Територія сучасного Черемошно була заселена з давніх — давен.

Історія[ред. | ред. код]

Слідуючи легенді можна припустити, що село було засноване в середині 14-го століття, в період коли на Волині влада Золотої Орди значно послабилась і Волинь потрапила під владу Литви. Волинське князівство вело боротьбу протилитовських і польських феодалів. Як стверджує легенда частина воїнів відмовилась від боротьби і осіла в долині. Згодом тут виникло поселення, яке з усіх боків було оточене кам'яними мурами. А кругом його оборали два брати — близнюки. Жителі села в основному займались обробітком землі і розведенням худоби. Та ж легенда розповідає, що назване село в честь пана Данила Черемошнянського, який володів ним.

А ще кажуть, що раніше село потопало в черемусі і від назви цього дерева пішла назва нашого села — Черемошне.

Село розкинулось в довжину більше як на 2 верстви і в ширину на одну версту, розділене на три вулиці. Одна звалась «Верес», де раніше ріс дубовий і сосновий ліс з кущами — вересом. Друга вулиця — «Білінська», названа так через те, що тут жили селяни, які носили прізвище Білінців. Третя вулиця — «Мала», названа так тому, що вона порівняно з першими, була малою.

Через село проходив тракт з Ковеля в містечко Стобихівку і далі в село Кримно, а також проходила телеграфна лінія в Пінськ Мінської губернії.

Нікому не відомо коли і хто збудував в селі церкву. Церква в селі була Покровська, дерев'яна. І збудована на старому кладовищі.

Після третього поділу Польщі в 1795 році Волинь відійшла до складу Росії, в тому числі і наше село. Селяни були кріпаками. Після реформи 1861 року вони ще відбували панщину.

На той час пан Юліан Глембоцький мав в селі 3 500 десятин землі. Поряд з селом проходила залізниця, по якій вивозили ліс.

Період першої світової війни[ред. | ред. код]

В 1914 році почалась перша світова війна. Більшу частину чоловічого населення демобілізували на фронт, збирали коней, худобу. Через село до річки Стохід проходив фронт. Тоді вперше наше село вивезли до Росії.

Після Ризького миру 18 березня 1921 року село знов опинилося під владою Польщі. В селі діяла школа, навчання в якій велось польською мовою. Так тривало до осені 1939 року.

17 вересня в село вступили війська Червоної армії і вся Західна Україна, у тому числі і наше село, з'єдналося зі східною, і ввійшло до складу Радянського Союзу. Восени 1940 року, в зв'язку з розширенням артилерійського полігону село Черемошне, а також села Заячівка, Бережниця, Черськ були виселені в Бессарабію, зокрема в Одеську область Арцизький район села Вишняки та Полонка.

Коли почалась Друга світова війна, в селі залишилось лише кілька сімей. В лісах воювали партизани. Ночами вони дзвонили в церковні дзвони, і німці дали розпорядження підпалити церкву.

По закінченні війни в село почали повертатися люди. Хто просто з фронту, хто з полону, а влітку і восени 1947 року повернулись майже всі селяни з сім'ями з Бессарабії. Спочатку жили в землянках, не мали чого їсти. Багато вмирали з голоду, ходили по селах побиратися.

В 1948 році в селі створили колгосп «Ватутіна», першим головою якого був Логвинюк Петро. Потім керівництво прийняв на себе Білінець Петро Андрійович, який пробув на цій посаді до воз'єднання колгоспів сіл Ломачанки та Черемошного. Пізніше до цих сіл приєдналося село Кричевичі, створивши спільний колгосп «Шлях Леніна».

Але не дивлячись ні на що село будувалося, в 1956 році було збудовано школу, до того вчились по хатах, в школі навчалося 106 учнів. В перший клас пішло 20 учнів.

Згодом в 1964 році було збудовано контору, медпункт, бібліотеку. В 1966 році було проведено світло. В 1987 році прокладено дорогу, в село почав курсувати автобус. В 1994 році в селі відкрили лісництво, а в 2004 році збудовано новий корпус школи. 2007 рік добудовано другий корпус школи.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 564 особи, з яких 278 чоловіків та 286 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 518 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. | ред. код]