Чеське Будейовице

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чеське Будейовіце)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чеське Будейовице
České Budějovice

Герб Прапор
герб flag of České Budějovice[d]
Площа Пржемисла Отакара II з Чорної вежі
Площа Пржемисла Отакара II з Чорної вежі
Основні дані
48°58′27″ пн. ш. 14°28′28″ сх. д. / 48.97417° пн. ш. 14.47444° сх. д. / 48.97417; 14.47444Координати: 48°58′27″ пн. ш. 14°28′28″ сх. д. / 48.97417° пн. ш. 14.47444° сх. д. / 48.97417; 14.47444
Країна Чехія
Регіон Південночеський край
Район Чеські Будейовиці
Столиця для Південночеський край[1] (край Чехії)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Planá[d], Včelná[d], Roudné[d], Rudolfov[d], Staré Hodějovice[d], Srubec[d], Litvínovice[d], Hlincová Hora[d], Branišov[d], Vráto[d], Dubičné[d], Dobrá Voda u Českých Budějovic[d], Úsilné[d], Hůry[d], Zvíkov[d], Hluboká nad Vltavou[d], Ledenice[d], Hrdějovice[d], Boršov nad Vltavou[d], Čejkovice[d], Dasný[d] ?
Поділ
  • České Budějovice 1[d][2], České Budějovice 2[d][2], České Budějovice 3[d][2], České Budějovice 5[d][2], České Budějovice 6[d][2], České Budějovice 7[d][2], České Budějovice 4[d][2]
  • Засновано липень 1265
    Перша згадка 1265[3]
    Площа 55,56 км²
    Населення 96 053 (2009)
    Висота НРМ 381  м
    Водойма Влтава, Малше
    Міста-побратими Лінц, Пассау, Алмере, Лор'ян, Нітра, Зуль (1979), Вестерос
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів C
    Код LAU (NUTS) CZ544256
    GeoNames 3077916
    OSM r437861  ·R
    Поштові індекси 370 01
    Міська влада
    Адреса Magistrát města Čes. Budějovic
    Nám. Přemysla Otakara II. 1,2
    370 92 České Budějovice
    Мер міста Юрай Тома
    Email mailto:posta@c-budejovice.cz
    Веб-сторінка
    e-mail - posta@c-budejovice.cz
    Мапа


    Чеське Будейовице у Вікісховищі?

    Чеське Будейовице (також Чеські Будейовиці[4], Ческе-Будейовіце[5], Чеське Будейовіце[6]; чеськ. České Budějovice; нім. Budweis) — місто на півдні Чехії, адміністративний центр Південночеського краю.

    Лежить місто біля злиття річок Влтава і Малше. Населення — 96 053 (2009).

    Історія міста[ред. | ред. код]

    Місто Будейовіце засноване в 1265 році чеським королем Пржемислом Отакаром II (чеськ. Přemysl Otakar II). Місто швидко будувалося і економічно розвивалося завдяки своєму статусу королівського міста і розташуванню на перетині торгових шляхів. Щоб зміцнити вірність жителів міста до королівської влади, король наділяв Будейовіце різними привілеями.

    Наприкінці XIII—поч. XIV століття в місті були зведені 2 католицьких храми, а саме місто оточене фортечною стіною. Протягом наступного XV століття Будейовіце, в якому були сильні позиції католицької церкви, було оплотом боротьби проти гуситів. У місті налічувалося 4000 жителів, і воно було одним з найбільших і найзначущих міст Чеського королівства.

    У XVI столітті місто переживає сильний економічний підйом, пов'язаний, насамперед, з видобутком срібла, а також з розвитком рибальства і торгівлі сіллю. Будівництво будинків в Будейовіце в цей період підпорядковане канонам архітектури Ренесансу. У 1569 році в Будейовіце заснований монетний двір, де карбувалися монети зі срібла, видобутого в околицях міста.

    Тридцятирічна війна не заподіяла великої шкоди місту, проте в липні 1641 сталася велика пожежа, яка знищила більше половини будинків. Відновлення міста тривало кілька десятиліть. Епоха бароко значно змінила вигляд міста, в цей період був побудований ряд релігійних об'єктів, а також фонтан Самсона на центральному майдані, що є одним із символів міста.

    У XVIII столітті зростання культурного значення міста сприяло заснування тут латинської гімназії, міського театру і філософського інституту. При імператорі Йосифу II в 1785 році було засновано Будвайзерську єпархію.

    У XIX столітті технічний прогрес торкнувся багатьох сторін життя міста. Кінна залізниця, побудована в період між 1825 і 1832 роками і пов'язала Чеське-Будейовіце з Лінцем, була першим таким спорудженням в Європі. У цей же період на річці Влтаві розвивалося торгове судноплавство. Розвиток транспорту тісно пов'язаний із зростанням промисловості і торгівлі. У 1847 році компанія «Hardtmuth» (виробник канцелярських товарів марки «Koh-I-Noor») з Відня перенесла в Будейовіце виробництво олівців і керамічних виробів, у зв'язку з чим в місті з'явилася перша велика фабрика. У 1895 році була заснована Чеська акціонерна пивоварня, відома нині пивоварня «Budweiser Budvar» (чеськ. Budějovický Budvar), котра має законні права на продаж свого пива під брендом «Budweiser» у більшості країн Європи.

    До кінця XIX століття населення міста і навколишніх сіл в основному складали німці, проте поступово чеське населення стало переважати, хоча й до 1918 року бургомістрами міста були німці. У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, будвайзерські німці були депортовані до Західної Німеччини та Австрії.

    У ХХ столітті Чеське Будейовіце стало економічною і культурною столицею Південної Чехії. З 1991 року в місті Чеське Будейовіце діє Південночеський університет, а з 2000 року в місті розташовується адміністрація Південночеського краю.

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Чеське Будейовіце розташоване на перетині транспортних осей ПрагаЛінц і Відень—Чеське Будейовіце—Пльзень. З півночі на південь через місто проходить швидкісна траса R 3/E 55, що з'єднує столицю Чехії Прагу з містом Лінц в південній Австрії. Інша значуща транспортна магістраль проходить із заходу на схід і з'єднує Відень із містом Пльзень (швидкісна траса R 20/E 49). Крім автомобільних доріг обидва ці напрями пов'язують також залізничні магістралі. На початку 2006 року місту переданий для цивільного використання колишній військовий аеродром Плана (Planá) на південно-західній околиці міста. За існуючим проектом розвитку до 2011 року на базі цього аеродрому буде створено міжнародний аеропорт Чеське Будейовіце, здатний приймати літаки типу «Боїнг 737» і «Аеробус 318» і щорічно обслуговувати приблизно 600 000 пасажирів.

    Спорт[ред. | ред. код]

    У місті існує професійний хокейний клуб «Мотор Чеське Будейовіце». Стадіон клубу — Будвар Арена.

    Також є футбольний клуб «Динамо Чеське Будейовіце». Стадіон клубу — Střelecký ostrov.

    Пам'ятки[ред. | ред. код]

    • Квадратна міська площа зі статуєю Самсона (фонтан Самсона) у стилі бароко
    • Ратуша на міській площі, побудована в 1727—1730 рр. з трьома башточками і статуями, що втілюють чотири цивільні чесноти: Справедливість, Мужність, Мудрість і Обачність
    • Чорна Вежа (чеськ. Černou Věž) — 72 метрова вежа в центрі міста
    • Собор Святого Мікулаша (чеськ. Katedrál Sv.Mikuláš) в історичному центрі міста
    • Домініканський монастир (чеськ. Dominikánský klášter)
    • Вежа Залізна Діва (чеськ. Železná panna) із частиною збережених міських укріплень (кріпосної стіни)

    У Чеське Будейовіце розташовані Південночеський театр опери та балету, Сучасний концертний зал, Музей Південної Чехії, Музей мотоциклів, Музей енергетики. Недалеко від міста розташований популярний серед туристів замок в неоготичному стилі Глубока (Zámek Hluboká).

    У культурі[ред. | ред. код]

    Місто згадується в романі Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка», як місце локалізації маршового батальйону, в який герой роману йшов не найкоротшою дорогою.

    Відомі особистості[ред. | ред. код]

    У місті народився:

    Галерея[ред. | ред. код]

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Південночеський край — 2000.
    2. а б в г д е ж Czech location identification systemCzech Office of Surveying and Cadastre.
    3. Jakl L. Jak stará jsou česká města? Legendy a fakta. // iDNES.cz — 2011.
    4. Довідковий атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. ISBN 978-966-475-507-5
    5. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
    6. Чехія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
    7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Посилання[ред. | ред. код]