Географія Чехії
Географія Чехії  | |
|---|---|
 Географічне положення Чехії | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Центральна Європа |
| Координати | 49°45′ пн. ш. 15°30′ сх. д. / 49.750° пн. ш. 15.500° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 78 867 км² (116) |
| • суходіл | 98 % |
| • води | 2 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 1989 км |
| Рельєф | |
| Тип | низовинний, горбистий |
| Найвища точка | гора Снєжка (1602 м) |
| Найнижча точка | річка Ельба (115 м) |
| Клімат | |
| Тип | помірний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Влтава (431 км) |
| Найбільше озеро | Чорне озеро (0,18 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | кам'яне вугілля, буре вугілля, каолін, глина, графіт, деревина |
| Стихійні лиха | повені |
| Екологічні проблеми | забруднення повітря, забруднення вод кислотні дощі |
Чехія — держава на території Європи, що межує на півночі та заході з Німеччиною, на північному сході — з Польщею, на південному сході — зі Словаччиною, на півдні — з Австрією. Територія Чехії становить 78,9 тис. км².
Назва країни Чехія (чеськ. Česko) неясного походження. Від Čechové (Češi, тобто чехи), імені одного зі слов'янських племен на території країни, яке підкорило сусідів близько 900 року. Згідно з легендою, назва походить від імені вождя Чеха, який привів свої племена до Богемії. Дехто пов'язує назву країни зі словом četa (чета, військовий підрозділ).
Латинська назва країни, Богемія (лат. Boiohaemum; нім. Bohemia) походить від германського Boi-Heim, що означає будинок боїв. Від імені кельтського племені Boii.
Ашський виступ, Фридлантський виступ, Шлукнівський виступ, Броумівський виступ, Яворніцький виступ, Особлажський виступ і Бржецлавський виступ (Дийський трикутник).
Чехія лежить між 51°03′20′′ і 48°33′09′′ північної широти, 12°05′29′′ і 18°51′32′′ східної довготи.
Крайні пункти держави:
- північна точка — Северні (чеськ. Severní) 51°03′20″ пн. ш. 14°18′53″ сх. д. / 51.05556° пн. ш. 14.31472° сх. д.;
- південна точка — Студанки (чеськ. Studánky) 48°33′09″ пн. ш. 14°19′59″ сх. д. / 48.55250° пн. ш. 14.33306° сх. д.;
- західна точка — Красна (чеськ. Krásná) 50°15′07″ пн. ш. 12°05′29″ сх. д. / 50.25194° пн. ш. 12.09139° сх. д.;
- східна точка — Буковец (чеськ. Bukovec) 49°33′01″ пн. ш. 18°51′32″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 18.85889° сх. д..
|
|
|
|
Північний пункт країни
|
Південний пункт країни
|
Західний пункт країни
|
Східний пункт країни
|
.jpg)
Чехія — країна височин і середньовисотних гір. На заході — Чеська височина, на південному заході — Шумава, на південному заході — Рудні гори (Крушне-Гори). Чеський ландшафт вельми різноманітний. Західна частина (Богемія) лежить в басейнах річок Ельби (Лаби) і Влтави (Молдау), оточених в основному низькими горами (Судети і їхня частина — Крконоше), де знаходиться найвища точка країни — гора Снєжка заввишки 1602 м. Моравія, східна частина, також досить горбиста і в основному лежить в басейні річки Морава (Марх), а також містить витік річки Одер (Одра).
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального, з теплим літом і холодною, похмурою і вологою зимою. Влітку середня температура повітря +20 °C, взимку −5 °C.
Найважливіші річки: Лаба (Ельба) з притокою Влтава; Одра (Одер). Річки Чехії, що не має виходу до моря, течуть в три моря: у Північне, Балтійське і Чорне.
За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Центральноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської підобласті Голарктичної зоогеографічної області. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні широколистянолісові (1) і мішанолісові (2) угруповання тварин, а також інтразональні[1] гірські й водно-болотні (долинно-річкові) тваринні угруповання, характерні для помірного кліматичного поясу. Особливістю тваринного населення провінції є перехідний видовий склад тваринних угруповань (порівняно з тваринними угрупованнями Атлантико-Європейської й Східноєвропейської провінцій) та значна мозаїчність в їх розміщенні по території, а також збереження реліктових видів тварин у горах. Характерними видами хребетних тут вважаються куниця лісова (Martes martes), сарна європейська (Capreolus capreolus), борсук (Meles meles), глушець білодзьобий (Tetrao urogallus) тощо. Домінуючими в зональних угрупованнях є мезофільні й ксеромезофільні групи та види тварин.
Охорона природи в Чехії має глибокі традиції. Найперші в Європі природні заповідники — Жофінський одвічний ліс і Боубінський одвічний ліс у Шумаві — заявлені ще в 1838 році. У 1995 році у Чехії налічувалося 27 великих і 136 невеликих територій, що охороняються, загальною площею 11848 км², що становить 14% території країни. У країні відкрито 4 національних парки з 24 заповідними ландшафтними областями і 124 національних природних заповідники; багато інших видів територій і пам'яток природи, що охороняються. 4 біосферні заповідники охороняються ЮНЕСКО. 1991 року прийнято Державну програму з охорони довкілля.
- ↑ Інтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дарлингтон Ф. Зоогеография. Географическое рапространение животных / Пер. с англ. М. М. Мержеевской и К. П. Филонова. Ред.: К. П. Филонов. — М. : Прогресс, 1966. — 520 с.
- Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
- Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
- Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с.
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006 — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник. — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4
- Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
- Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с.
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
- География Чехии (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
