Горбулін Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Павлович Горбулін
Володимир Павлович Горбулін

Час на посаді:
30 серпня 1996 — 10 листопада 1999
Попередник Посада введена
Наступник Марчук Євген Кирилович

Час на посаді:
24 травня 2006 — 10 жовтня 2006
Попередник Кінах Анатолій Кирилович
Наступник Гайдук Віталій Анатолійович

Народився 17 січня 1939(1939-01-17) (77 років)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР (1939—1991)
Україна Україна (з 1991)
Національність українець
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора — 1976 Орден Трудового Червоного Прапора — 1982
Премії
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2002 Державна премія СРСР — 1990
Почесні звання
Заслужений машинобудівник України

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Володи́мир Па́влович Горбу́лін (нар. 17 січня 1939, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український політик, учений, державний діяч. Доктор технічних наук (1994), професор (1995), академік Національної академії наук України (1997). Радник Президента України (з 1999), директор Національного інституту стратегічних досліджень (з 2014).

Біографія[ред.ред. код]

1962 року закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету, інженер-механік за спеціальністю «літаючі апарати».

У 1962—1977 роках працював у КБ «Південне» (Дніпропетровськ), був безпосереднім учасником розробки стратегічних ракетних систем і космічних апаратів серії «Космос».

З 1977 по 1990 рік працював в апараті ЦК Компартії України. З 1980 року — завідувач сектора ракетно-технічної та авіаційної техніки. Брав участь в організації і координації робіт з усіх програм створення ракетно-космічної та авіаційної техніки в Україні.

З 1990 року завідував підвідділом оборонного комплексу, зв’язку та машинобудування Кабінету Міністрів України.

З 1992 року — генеральний директор Національного космічного агентства України. Керівник розробки і безпосередній учасник створення та втілення першої Національної космічної програми України (1992—1994). Член Міжнародної академії астронавтики.

З 5 серпня 1994 року[1] — секретар Ради національної безпеки і оборони при Президентові України, з 17 жовтня 1994 року[2] — секретар РНБО, радник президента України з питань національної безпеки.

З 30 серпня 1996 року[3] по 10 листопада 1999 року[4] — секретар РНБО України. Один із авторів Концепції національної безпеки і оборони України, Державної програми будівництва і розвитку Збройних сил України та інших провідних документів стратегії будівництва та розвитку держави.

З листопада 1999 року — радник президента України.

З липня 2000 по грудень 2002 року — голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України. Керівник і учасник розробки Державної програми розвитку озброєння та військової техніки та Концепції структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України. З грудня 2002 року — помічник президента України з питань національної безпеки.

У січні 2003 року відповідно з указом президента України створив Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, роботу якого очолює на громадських засадах.

З березня 2003 по січень 2005 року — заступник голови Державної комісії з питань реформування та розвитку Збройних сил України, безпосередній учасник розробки Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015 року, Воєнної доктрини України (червень 2004) та Закону «Про основи національної безпеки України» (червень 2003).

З грудня 2003 року — організатор та директор на громадських засадах Інституту проблем національної безпеки України[5][6].

З 24 травня[7] по 10 жовтня 2006 року[8] — тимчасово виконуючий обов’язки секретаря РНБО.

З грудня 2009 року — голова та один із засновників Ради із зовнішньої та безпекової політики (Council for Foreign and Security Policy), ініціатор Міжнародного безпекового форуму (Львів, 15—16 квітня 2010).

Член Президії Комітету з Державних премій України в галузі науки та техніки (з листопада 2000).

До листопада 1999 року очолював Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва з НАТО, був співголовою Консультаційного комітету при Президентах України та Польщі, співголовою секретаріату Комісії «Кучма — Гор». У 2000—2001 роках очолював Міжвідомчу комісію з питань врегулювання політичного конфлікту в придністровському регіоні республіки Молдова. З листопада 2000 до грудня 2002 року був заступником голови Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності.

Був першим головним редактором науково-практичного журналу «Стратегічна панорама».

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня»[9]. Радник в. о. президента України Олександра Турчинова.

З 26 червня 2014 року — радник президента України Петра Порошенка[10][11].

З 5 серпня 2014 року — директор Національного інституту стратегічних досліджень[12].

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений медалями.

Має нагороди іноземних держав.

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

Наукові дослідження стосуються проблем системного аналізу та теорії проектування складних технічних систем та забезпечення національної безпеки держави в архітектурі колективної безпеки та оборони. Зробив значний внесок у визначення науково-методологічних засад системи національної безпеки України та у створення правових основ розбудови її оборонної складової.

Наступний, 2014-й, обіцяє стати моментом істини, коли кожен, хто претендує на якусь змістовну роль в українському житті, має визначитися зі своєю позицією, і не тільки на словах, а й на ділі. За великим рахунком, скоро стане ясно, хто — голий король, а хто — стійкий олов’яний солдатик.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розпорядження Президента України від 5 серпня 1994 року № 95/94-рп «Про призначення В.Горбуліна Секретарем Ради Національної безпеки України»
  2. Указ Президента України № 613/94 від 17 жовтня 1994 року «Про Секретаря Ради національної безпеки при Президентові України — Радник Президента України з питань національної безпеки»
  3. Указ Президента України № 773/96 від 30 серпня 1996 року «Про призначення В. Горбуліна Секретарем Ради національної безпеки і оборони України»
  4. Указ Президента України № 1452/99 від 10 листопада 1999 року «Про звільнення В. Горбуліна з посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 1396/2003 Про Інститут проблем національної безпеки
  6. В Украине восстановят Институт национальной безопасности — Порошенко
  7. Указ Президента України № 431/2006 від 24 травня 2006 «Про покладення виконання обов’язків»
  8. Указ Президента України № 864/2006 від 10 жовтня 2006 року «Про звільнення В. Горбуліна від тимчасового виконання обов'язків Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  9. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 557/2014 Про призначення В. Горбуліна Радником Президента України
  11. Владимир Горбулин — советник для президента: геополитик, ученый и поэт
  12. Указ Президента України № 633/2014 від 5 серпня 2014 року «Питання Національного інституту стратегічних досліджень»
  13. Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 16 січня 2004 року № 54/2004 «Про нагородження В. Горбуліна орденом князя Ярослава Мудрого»
  15. Указ Президента України від 10 квітня 1997 року № 316/97 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
  16. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"»
  17. Указ Президента України від 16 грудня 2002 року № 1171/2002 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року»

Посилання[ред.ред. код]