Ширк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Ширк (араб. ‎ شرك‎‎, «товариш») — визнання якогось реального чи міфічного об’єкта чи суб’єкта рівним Аллахові (буквально — надання Аллахові товариша), багатобожжя. Протилежність поняттю таухід. Носій ширку — мушрик


Мусульманська концепція Бога послідовно монотеїстична. Поклоніння іншим божествам окрім Аллаха, а також предметам і людям розглядається як тяжкий гріх (кабіра), невір’я (куфр).

Традиційно багатобожниками оголошувались представники інших релігій, а також філософи, «дуалісти», «безбожники» (мулхідун). Категорія «ширк», хоча й мала загальноприйняті визначення, викликала численні трактування, які були причиною широкого використання її в релігійній полеміці й відкритій політичній боротьбі всередині самої мусульманської спільноти. Сунніти вважали багатобожниками шиїтів. У першій половині ІХ ст. мутазиліти оголосили багатобожниками традиціоналістів. Ті, в свою чергу, висунули подібні звинувачення на адресу мутазилітів. Ті й інші звинувачували в ширку антропоморфістів. Дискусії про ширк заторкнули не лише область догматики і права. Ширк шукали в нормах поведінки, моралі. Ханбаліти, що приділяли велику увагу проблемі ширку в повсякденному житті, засуджували привітання людей вставанням, перебільшене вихваляння духовних авторитетів минулого і сьогодення, поклоніння могилам. Саме ханбалітським богословам належить розробка однієї з найстрункіших теорій про ширк, яка в новий час була прийнята ваххабітами. Згідно з нею існує п’ять видів ширку:

  • Ширк аль-ілм — визнання за всіма пророками, а також «святими», провісниками, астрологами «прихованого знання»;
  • Ширк аль-ібада — поклоніння комусь, або чомусь окрім Аллаха (в першу чергу могилам, камінню);
  • Ширк аль-ада — віра в забобони і «погані» звичаї (віра в погані й хороші дні, носіння амулетів);
  • Ширк фі-л-адаб — виголошення клятв іменем Мухаммеда, Алі та інших авторитетів мусульманської спільноти.

Особливе трактування ширк отримав в уявленнях суфіїв, які вважали ширком будь-яку перепону на шляху до «віддання себе» Аллахові.

Категорія «ширк» часто застосовується у сучасній політичній боротьбі

Джерела[ред. | ред. код]