Зейдити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Зейдити (араб. ‎ الزيدية‎‎), Зейдитський мазгаб — прибічники течії в ісламі, заснованої Зейдом ібн Алі Ібн Хусейном (700-740). Одна з найстарших правових шкіл в ісламі. Попри те, що зейдитський мазгаб вважається шиїтською богословською школою, з багатьох доктринальних питань позиція зейдитів відрізняється від богослов’я інших (імамітських) шиїтських мазгабів, і близька до сунітського ісламу. Зейдити зайняли «найпоміркованішу» серед усіх шиїтів позицію, проявляючи релігійну терпимість до сунітів.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення зейдитського мазгабу пов’язують з іменем Зейда ібн Алі (700-740), що був членом сім’ї пророка Мухаммеда. Його батьком був 4-й імамітський імам Алі Зайн аль-Абідін, а дідом Хусейн ібн Алі. Зейд ібн Алі був також братом Мухаммеда ібн Алі аль-Багіра (5-го імамітського імама). Частина мусульман Месопотамії, які мешкали в районі Куфи, виступили з вимогами про передачу влади нащадкам Алі. Виступ проти омеядського халіфа вилився у відкрите повстання, під час придушення якого Зейд загинув. Розробка віровчення зейдитів належить одному з послідовників Зейда — Касиму аль-Рассі (787-856). Його онук Ях’я ібн Касим, що народився в 859 р. у Медині, був запрошений до Ємену, жителі якого потребували лідера, який очолив би їх боротьбу з карматами. Там утворилась незалежна держава зейдитів.

Вчення[ред. | ред. код]

У вченні зейдитів відчувається вплив мутазилітів. Зейдити вважають Коран творінням Аллаха. На відміну від інших шиїтських течій вони не вірять у «прихованого імама», виступають проти культу святих пророків, не визнають суфійського містицизму, тому серед зейдитів ніколи не були поширені дервішські братства. Зейдити — прибічники виборного імама. Вони визнають імама захисником віри, вважають, що він мусить належати до роду Алі, але заперечують його божественну сутність і не вважають первосвящеником. Зейдити допускали існування одночасно кількох імамів у різних мусульманських державах. Вони також заперечували безумовне напередвизначення.

Зейдити у світі[ред. | ред. код]

Політична активність зейдитів, що часто очолювали народні рухи, призвела до утворення низки зейдитських держав у різних кінцях Халіфату: Ідрісидів у Північній Африці (789-926), зейдитських держав в Табаристані (863-928) і Ємені (901-1962). Сьогодні більшість зейдитів зосереджено у Північному Ємені, де вони складають більше половини населення. Зейдитські общини існують також у Саудівській Аравії, Пакистані та інших країнах.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]