Сунна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Star and Crescent.svg Шаріат

ДЖЕРЕЛА
ТИП ВЧИНКІВ

Star and Crescent.svg Фікг

ДЖЕРЕЛА

Су́нна (араб. سنة‎ — шлях, звичай, приклад, поведінка) — священне передання Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. Сунна шанується всіма напрямками й течіями Ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.

Спочатку сунна передавалася усно сподвижниками Мухаммада, а пізніше була зафіксована у вигляді хадисів у сунітів і ахбар у шиїтів. Сунізм, на відміну від шиїзму, вважає сунни такими ж богонатхненними, як і Коран.

Появу Суни відносять до другої половини VII – початку VIII століть. Основні збірники Суни укладені аль-Бухарі (810-870) та імамом Муслімом (817-875).

Суна в мусульманському праві[ред. | ред. код]

Суна за значенням є другим після Корану основоположним джерелом мусульманського права. Переважна частина нормативних приписів Суни має казуальне походження. Багато з них збігаються з відповідними нормативами Корану.
За рівнем визначеності норми Суни поділяються на:

  • приписи, які не допускають будь-якого тлумачення (у першу чергу - правила канонічного характеру);
  • приписи, які не досить чітко визначені й тому можуть по-різному тлумачитися.

Суна в шаріаті[ред. | ред. код]

Під сунною в шаріаті розуміють вчинки, здійснення яких є бажаним, але не обов'язковим. Це обов'язки, які, згідно з переданням, виконував сам пророк Мухаммед. Така «сунна» складається з двох частин:

  • правила, які потрібно виконувати постійно, пропускаючи лише у вкрай рідких випадках — наприклад, «сунна» ранкового, перша й друга «сунна» полуденного, «сунна» вечірнього й друга «сунна» нічного намазів;
  • правила, які можна виконувати час від часу — наприклад, «сунна» післяполуденної молитви й перша «сунна» нічної молитви.

Сунна й Коран[ред. | ред. код]

Проблема співвідношення сунни й Корану займає важливе місце в трактатах з основ релігії (усуль ад-дін). У 9-10 ст. в працях з основ фікха обговорювалося питання допустимості інших джерел рішення правових казусів, окрім Корану й сунни.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]