Сидерит
| Сидерит | |
|---|---|
 друза кристалів сидериту | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Sd[2] |
| Хімічна формула | FeCO3 |
| Клас мінералу | карбонати |
| Nickel-Strunz 10 | 5.AB.05[3] |
| Генезис | осадовий, гідротермальний |
| Ідентифікація | |
| Колір | Жовтий, жовтувато-сірий, буро-сірий, буро-жовтий, чорний |
| Форма кристалів | ромбоедри сплощені; грані кристалів лінзоподібно зігнуті |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Спайність | досконала по ромбоедру (1011) |
| Твердість | 4—4,5 |
| Блиск | скляний |
| Колір риси | безбарвна, у змінених (лімонітізірованих) зразків - бура, чорна (у разі домішки оксидів марганцю) |
| Густина | 3,70—3,96 |
| Розчинність | інтенсивно розчиняється в підігрітій соляній кислоті |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | 1,57-1,633 |
| Інші характеристики | |
| Плавкість | не плавиться, стає тріщинуватим, буріє і чорніє (унаслідок окислення заліза) |
| Названо на честь | залізо (давньогрецька мова)[3] |
| Особливі характеристики | крихкий |
 Сидерит у Вікісховищі | |
Сидери́т (грец. ςιδερος — залізо) — мінерал, карбонат заліза.
Назва — від давньо-грецької σίδηρος «сидерос» — залізо (австрійський геолог Вільгельм Гайдінгер, 1845).
Але так як сидерит — один з найважливіших компонентів залізних руд, то з його обробкою, почалася залізна доба в історії людства. У різних культурах відбулося це в різний час.
Синоніми: бемеленіт, гірит, руда біла залізна, сферосидерит, флінц, халібіт, шпат залізний. Старі українські назви сидериту — крицяк, желізинець, скалинець залізний.
Хімічна формула: FeCO3, у великих скупченнях — важлива руда заліза, оскільки в складі мінералу до 48 % заліза і нема сірки і фосфору.
Склад (%): FeO — 61,1 %; CO2 — 37,9. В родохрозиті Fe заміщується Mn, в магнезиті — Mg. Пов'язаний безперервними ізоморфними рядами з магнезитом і родохрозитом. За вмістом MgCO3 виділяють різновиди: сидероплезит (до 30 %), пістомезит (30-50 %). Сидерит, що містить Mn — олігоніт. Може містити ізоморфні домішки Са (до 12 % СаО), Со (до 9 %) і Zn (до 7,7 %, Zn-олігоніт).
Поширений мінерал гідротермальних свинцево-цинкових та мідних сульфідних жил, карбонат заліза острівної будови. Хімічна формула: Fe[CO3]. Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Структура типу кальциту. Спайність довершена по ромбоедру. Густина 3,7-3,9. Тв. 3,5-5,0. Зустрічається у вигляді кристалів — найчастіше ромбоедричних з викривленими гранями, рідше від тонко- до товстотаблитчастих, призматичних, скаленоедричних, а також у вигляді масивних зернистих аґреґатів. Поширені розщеплені, скручені (сідлоподібні) кристали. У осадових породах утворює приховано-кристалічні землисті аґреґати, конкреції з домішкою глинистих мінералів і водних оксидів заліза. Колір жовтувато-білий, сіруватий, червонувато-коричневий, блідо-зелений, іноді білий. Риса біла або ясно-жовта. Блиск скляний. Прозорий, іноді просвічує. Злом нерівний до раковистого. Крихкий. Часто присутній в рудах гідротермальних жильних родовищ різних типів: срібних, срібно-поліметалічних, олов'яних.
Сидерит — один з головних мінералів оолітових залізистих осадів (утворюється при діагенезі за рахунок залізистих хлоритів). Утворюється також як метасоматичний мінерал у вапняках і серед осадових комплексів та при руйнуванні силікатів заліза у відновних умовах.
Супутні мінерали: каситерит, кріоліт, ґаленіт, сфалерит, пірит, халькопірит, магнетит, хлорит, анкерит, лімоніт, гематит. Сидерит зустрічається в жильних родовищах свинцево-цинкових і мідних руд разом з піротином, халькопіритом, анкеритом, іноді утворює скупчення карбонатного залізняку. Сидерит присутній практично у всіх різновидах окиснених залізистих кварцитів в більшій або меншій кількості і є мінералом, що створює руду в сидеритизованих різновидах кварцитів.
Прикладом прояву сидериту можуть бути сидеритизовані різновиди залізистих кварцитів Лебединського та Стойленського родовищ залізних руд Курської магнітної аномалії (КМА). На КМА виділяють дві ґенерації сидериту: метасоматичний сидерит першої ґенерації заповнює порові порожнини і заміщає мартит, кварц, силікати. Заміщення кварцу сидеритом починається з периферії зерен до центру. При метасоматичному заміщенні мартиту сидеритом спостерігається зональна будова — центральна частина — незмінні релікти магнетиту, проміжна зона — сидерит, зовнішня оболонка — мартит. Друга генерація сидериту виконує тріщини і порожнини. Розміри іформа аґреґатів і зерен сидериту різна — від мікрокристалічних скупчень до крупних ідіоморфних кристалів.
Родовища та прояви: Зігерланд, Гессен, Гарц (ФРН), Штирія (Австрія), Шотландія, Південний Уельс, Йоркшир (Велика Британія), Південний Урал (РФ), шт. Пенсільванія, Іллінойс, Індіана, Кентуккі, Західна Вірджинія (США).
В Україні деяке значення має у Керченському залізорудному басейні (болотні руди); не експлуатовані поклади сидериту є в Карпатах (поблизу Рахова) і на Донбасі.
Наочним прикладом прояву сидериту можуть бути сидеритизовані різновиди залізистих кварцитів Лебединського та Стойленського родовищ залізних руд Курської магнітної аномалії (КМА). На КМА виділяють дві ґенерації сидериту: метасоматичний сидерит першої ґенерації заповнює порові порожнини і заміщає мартит, кварц, силікати.
-
-
Сидерит, Мінас-Жерайс, Бразилія (5 x 3.2 мм) -
Зкам'янілі рештки на сидеритовій конкреції, нижній карбон
Розрізняють:
- Сидерит болотний (сидерит, який утворюється в торф'яних болотах разом з торфом, кальцитом і вівіанітом),
- Сидерит вуглистий (сидерит з осадових порід; утворює темнозабарвлені верстви в сланцюватій глині, тісно пов'язаний з вугільними відкладами),
- Сидерит глинистий (сидерит у вигляді конкрецій, а також дрібнозернистих або щільних аґреґатів; зустрічається в глині або в глинистих сланцях),
- Сидерит кальціїстий або кальцієвий (1. різновид сидериту, що містить до 12 % СаО; 2. ізоморфна суміш кальциту та сидериту; син. — сидеродот (Fe, Ca)CO3),
- Сидерит кобальтистий (різновид сидериту, що містить до 9 % СоО), С. магніїстий (різновид сидериту з родовища Блека, Норвегія, який містить понад 11,7 % MgO),
- Сидерит манґанистий (1. різновид сидериту, що містить до 25 % MnO; 2. ізоморфна суміш сидериту і родохрозиту; син. — манґаноплезит, манґаносферит, манґаносидерит, олігоніт, олігонсидерит, томаїт),
- Сидерит цинковистий (різновид сидериту, що містить понад 0,5 % ZnO).
З руд сидерит вилучають разом з іншими оксидами заліза шляхом промивання, збагачення у важких суспензіях, відсадки і збагачення на концентраційних столах, а також випалення з подальшою магнітною сепарацією.
Сидерит — важливий мінерал залізняку. Крім металургійної цінності використовується як обважнювач бурових розчинів. Карбонатні обважнювачі рекомендуються для підвищення густини розчинів у випадку цементування свердловин в межах продуктивних пластів. Це дає змогу шляхом кислотних оброблень частково усунути шкідливий вплив кольматації продуктивного пласта твердою фазою тампонажного розчину.
- Сидерит — Кварц сапфіровий (C.C.Leonhard, 1821).
- Сидерит — Застаріла назва лазуліту (K.Moll, 1799).
- Сидерит — Застаріла назва фармакосидериту (T.Bergmann, 1854).
- Сидерит — Зайва назва рогової обманки (Pinkerton, 1811).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сидерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Сидерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 167–171.
- Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1962) Rock-forming minerals, v. 5, non-silicates, 272–277; Chang, L.L.Y., R.A. Howie, and J. Zussman (1996) Rock-forming minerals, (2nd edition), v. 5B, non-silicates, 163–177.
- Effenberger, H., K. Mereiter, and J. Zemann (1981) Crystal structure refinements of magnesite, rhodochrosite, siderite, smithsonite, and dolomite, with discussion of some aspects of the stereochemistry of calcite type carbonates. Zeits. Krist., 156, 233–243.
- Сидерит // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сидерит в базі webmineral.com (англ.)
