Юкагірські мови

юкагірська сім'я
Поширена в	північно-східний Сибір
Носії	370
Класифікація	Ностратична макросім'я (гіпотеза) Уральсько-юкагірські мови (гіпотеза)
Склад	Північноюкагірська мова, Південноюкагірська мова
Офіційний статус
Коди мови

Географічне поширення юкагірських мов у XVII столітті (штрихування) і наприкінці XX століття (суцільний фон). Чуванці, які нині говорять по-чукотськи та по-російськи, відзначені рожевим.

Юкагірські мови (юкагіро-чуванські, одульські) — сім'я споріднених мов, якими говорять юкагіри, сибірський народ, що проживає в басейні річки Колима. Раніше юкагіро-чуванські мови були поширені на великій території Північно-Східної Азії, з XVIII століття їх носії були частково асимільовані чукчами, частково росіянами^[2].

Питання класифікації[ред. | ред. код]

Дотепер збереглися дві юкагірських мови^[3]:

Північноюкагірська мова (тундрова)
Південноюкагірська мова (колимська)

Раніше існувало іще щонайменше дві мови:

Спорідненість з іншими мовними сім'ями достеменно не доведено, але мовознавці висували припущення про спорідненість юкагірських мов з уральськими або нівхськими мовами, і, відповідно, з мовами ностратичної макросім'ї.

Юкагірські мови перебувають під сильною загрозою зникнення.

Писемність[ред. | ред. код]

Файл:Yukagir.jpg

Лист дівчини, загальне значення якого: «Ти (2) одружений (12) на іншій (4), вона перешкоджає (10) нашій любові (13) і рве (6) твій зв'язок (11) з моїм домом (14). У вас є діти (3). З сумом (15), я думала (16) про тебе, але є хлопець (5), який думає про мене (16) і я починаю думати про нього.». Спідниця (7) означає, що дружина (4) — росіянка, коси (8) свідчать ,що це дівчина (жінка)

У юкагірів існувала малюнкова (ідеографічна) писемність, якою користувалися виключно жінки для своїх любовних послань. Юкагірську писемність на основі кирилиці було створено в 1980-і роки.

Юкагірська література[ред. | ред. код]

Відомі літературні твори, створені юкагірськими мовами, зокрема такими поетами та письменниками, як:

Дьячков Г. О. (1946–1983)^[4];
Курилов С. М. (1935–1980)^[5];
Курилов Г. Н. (Улуру Адо) (н. 1938) — юкагірський поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач та педагог, учений-лінгвіст та етнограф;
Спиридонов М. І., відоміший під псевдонімом Текі Одулок (1906–1938)^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Перепис-2010
↑ Стаття ЛЕС Юкагіро-чуванські мови (рос.)
↑ Стаття ЛЕС Юкагірська мова (рос.)
↑ Бабічева М. «Якщо я не повернусь, то повернеться мій вітер…»
↑ Біографічний інтернет-довідник якутської літератури. Семен Курилов
↑ Текі Одулок — засновник неіснуючої літератури Архівовано 16 серпень 2014 у Wayback Machine.. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Миколаєва І. А., Хелимський ". А. Юкагірська мова // Мови світу: Палеоазійські мови. Москва, 1997. С. 155—168

Посилання[ред. | ред. код]

юкагірська мова на сайті «Мови народів Сибіру, що знаходяться під загрозою зникнення» (рос.)
Матеріали та посилання з юкагірської мови (англ.)
Матеріали з південноюкагірської мови (словник, тексти, звукові записи) (англ.)
Декларація прав людини (мабуть, в тексті є помилки) (юкагірською)

Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Азію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Перепис-2010

[2] Стаття ЛЕС Юкагіро-чуванські мови (рос.)

[3] Стаття ЛЕС Юкагірська мова (рос.)

[4] Бабічева М. «Якщо я не повернусь, то повернеться мій вітер…»

[5] Біографічний інтернет-довідник якутської літератури. Семен Курилов

[6] Текі Одулок — засновник неіснуючої літератури Архівовано 16 серпень 2014 у Wayback Machine.. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]