Юкагірські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
юкагірська сім'я
Поширена в: північно-східний Сибір
Носії: 370[1]
Класифікація: Ностратична макросім'я (гіпотеза)
Уральсько-юкагірські мови (гіпотеза)
Склад: Північноюкагірська мова, Південноюкагірська мова
Коди мови
Географічне поширення юкагірських мов у XVII столітті (штрихування) і наприкінці XX століття (суцільний фон). Чуванці, які нині говорять по-чукотськи та по-російськи, відзначені рожевим.

Юкагірські мови (юкагіро-чуванські, одульські) — сім'я споріднених мов, якими говорять юкагіри, сибірський народ, що проживає в басейні річки Колима. Раніше юкагіро-чуванські мови були поширені на великій території Північно-Східної Азії, з XVIII століття їх носії були частково асимільовані чукчами, частково росіянами[2].

Питання класифікації[ред.ред. код]

Дотепер збереглися дві юкагірських мови[3]:

Раніше існувало іще щонайменше дві мови:

Спорідненість з іншими мовними сім'ями достеменно не доведено, але мовознавці висували припущення про спорідненість юкагірських мов з уральськими або нівхськими мовами, і, відповідно, з мовами ностратичної макросім'ї.

Юкагірські мови перебувають під сильною загрозою зникнення.

Писемність[ред.ред. код]

У юкагірів існувала малюнкова (ідеографічна) писемність, якою користувалися виключно жінки для своїх любовних послань. Юкагірську писемність на основі кирилиці було створено в 1980-і роки.

Юкагірська література[ред.ред. код]

Відомі літературні твори, створені юкагірськими мовами, зокрема такими поетами та письменниками, як:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]