Яремчук Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Іван Яремчук
Yaremcuk 3.JPG
Особові дані
Повне ім'я Іван Іванович Яремчук
Дата народження 19 березня 1962(1962-03-19) (52 роки)
Місце народження Великий Бичків, СРСР
Зріст 168 см
Вага 65 кг
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1979—1982 СРСР «Дніпро» Ч 126 (10)
1983—1984 СРСР СКА К 83 (22)
1985—1990 СРСР «Динамо» К 107 (10)
1991—1992 Німеччина «Блау-Вайс» 6 (0)
1992—1993 Німеччина «Герта» 0 (0)
1993—1994 Росія «КамАЗ» 13 (1)
1994—1995 Ізраїль «Хапоель» Р 30 (7)
1995 Україна «Динамо-2» К 1 (1)
1995 Чехія «Богеміанс 1905» 12 (1)
1996 Казахстан «Мунайші» 17 (1)
1996 Росія «Текстильник» К 8 (0)
1997 Україна «Ворскла» 23 (2)
1998 Україна «Прикарпаття» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1986–1990 СРСР СРСР 18 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Іва́н Іва́нович Яремчу́к (нар. 19 березня 1962, Великий Бичків, Закарпатська область, СРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Майстер спорту міжнародного класу (1986). Заслужений майстер спорту (1986).

Біографія[ред.ред. код]

У великий футбол Яремчук потрапив завдяки колишньому гравцю київського «Динамо» Яношу Фабіяну, який склав Івану протекцію до вступу в київський спортінтернат. По закінченні інтернату у 1979 молодий півзахисник поїхав до «Дніпра» (Черкаси), де провів чотири роки. Вже у 1983 Івана було викликано до лав радянської армії і він продовжив свої спортивні виступи у складі друголігового столичного СКА. Технічну та яскраву гру Яремчука помітив Валерій Васильович Лобановський, який і запросив його у 1985 році приєднатися до головної команди республіки — київського «Динамо».
В першому ж своєму сезоні Іван став чемпіоном та володарем Кубка СРСР, міцно забронювавши за собою позицію правого півзахисника.
Зірковим часом Яремчука, як і всього київського колективу, став розіграш Кубка кубків 1986 року. Зокрема, 19 березня, у свій день народження, двадцятитрирічний півзахисник киян двічі змусив капітулювати голкіпера віденського «Рапіда», зробивши значний внесок в загальну перемогу з рахунком 5:1.
Проте 27 серпня 1986 Яремчук отримав важку травму, яка вибила його з обойми майже на рік. У фіналі Кубка Сантьяго Бернабеу гравець мадридського «Реала» Хорхе Вальдано жорстко пішов у зіткнення, результатом якого став перелом лівої ноги та розрив зв'язок динамівця. Аргентинець після матчу відвідав Івана у лікарні та приніс свої вибачення.
Після завершення сезону 1990 Іван залишає «Динамо» та відправляється до Німеччини скуштувати легіонерського хліба. Першим клубом у закордонній кар'єрі Яремчука стала команда другої Бундесліги «Блау-Вайс» (Берлін). При перемовинах керівництво змальовувало райдужні перспективи, обіцяючи ведення боротьби за вихід до першої Бундесліги, проте вже в кінці сезону клуб збанкротував та по завершенню турніру набув любительського статусу. Сам Яремчук лише п'ять разів вийшов на поле у складі берлінців, отримавши в одному з поєдинків травму меніска.
Нову сторінку своєї біографії Іван міг написати в іншому німецькому клубі, яким стала «Герта», куди Яремчука запросив відомий фахівець, екс-головний тренер збірної НДР Бернд Штанге. Проте вже на першому ж тренуванні порвав хрестообразні зв'язки коліна, закінчивши виступи в «Герті» навіть їх і не розпочавши.
Після відновлення та нетривалого виступу за берлінський любительський клуб Яремчук міг опинитися в сонячній Греції, однак варіант з ОФІ, на жаль, не вигорів. І хоча півзахисник дуже добре показав себе на зборах, підписання контракту так і не відбулось.
Замість Греції у 1993 році Іван опинився у Набережних Човнах, приєднавшись до гравців місцевого КамАЗу. Працевлаштуватися Яремчуку допоміг один з київських журналістів, що перебував у дружніх стосунках з Лобановським. Однак, через те, що німецька федерація не вислала вчасно до російського клубу трансферний сертифікат, жодного матчу у Чемпіонаті Росії 1993 Іван так і не провів. А вже в наступному сезоні, відігравши за КамАЗ перше коло, півзахисник залишив російський клуб, мотивуючи це тим, що керівництво не виконало перед ним преміальних зобов'язань.
Скандалом завершилося перебування Яремчука у своєму наступному клубі — ізраїльскому «Хапоелі» з Рішон-ле-Ціона. Незважаючи на те, що колишній динамівець показував дуже високий як для всього чемпіонату рівень, він встиг «відзначитися» і у нефутбольному житті. Перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, Іван роздягнувся перед групою ізраїльських дівчат, після чого керівники «Хепоеля» посадили його в перший же літак, аби чимшвидше позбутися скандального футболіста. Цікавим фактом є те, що після цього «Хапоель» втратив місце у вищій лізі чемпіонату Ізраїлю і досі так і не зміг його повернути. Влітку 1995 Яремчук повернувся до Києва, відновивши виступи у «Динамо». Проте, тренувався він не з основним складом, а з «Динамо-2», де провів кілька контрольних матчів і навіть залишив свій автограф у воротах суперника. Повноцінно повернутися до київскького суперклубу не вдалося, зате на контакт з Іваном вийшли представники чеського «Богеміанса», які й запропонували талановитому півзахиснику продовжити виступи у складі їхньої команди. Проте і у старовинній Празі Яремчук надовго не затримався. У «Богеміанса» виникли фінансові труднощі, які змусили українця знову шукати кращої долі, яка закинула його аж у Казахстан.
У клубі «Мунайші» на той час підібралася доволі непогана компанія з досвідчених гравців, що вже були близькими до завершення кар'єри. Однак, фінансові питання знову ж стали на заваді стабільності виступів і, зігравши всього 17 матчів у чемпіонаті Казахстану, Яремчук відправився у камишинський «Текстильник», куди йому допоміг працевлаштуватися на той час тренер збірної Росії Борис Ігнатьєв.
Камишинський клуб не потягнув підйомні, що були обіцяні Івану, тож він після нетривалого перебування у «Текстильнику» прийняв рішення повернутися на Батьківщину.
Найкращі умови Яремчуку запропонували у полтавській «Ворсклі», де він разом з Іваном Шарієм був найбільш віковим гравцем команди. Однак, це не заважало їм показувати зрілу змістовну гру, надихаючи більш молодих партнерів та на своєму прикладі демонструючи їм таїнства футбольного мистецтва.
Кар'єру ж Іван Яремчук завершив у івано-франківському «Прикарпатті» у віці 36 років.

Виступи у збірній[ред.ред. код]

За збірну СРСР Іван Яремчук провів 18 матчів, у яких відзначився двома забитими м'ячами[1]. Дебютував у складі національної збірної Радянського Союзу 23 квітня 1986 року у матчі з румунами. Вперше засмутив голкіпера суперників у матчі зі збірною Угорщини у липні 1986 року, в вдруге змусив капітулювати воротаря грецької національної команди восени 1987.
Учасник Чемпіонату Світу-1986 та Чемпіонату Світу-1990. Мав брати участь у Євро-1988, однак за три місяці до турніру отримав травму.
Останній поєдинок провів проти камерунської дружини 18 червня 1990 року, з тих пір ні червоно-білу, ні жовто-блакитну футболку збірної не вдягав.

Особисте життя[ред.ред. код]

Перебуваючи у Німеччині, вподобав азартні ігри та за власними ж словами програв у казино майже все своє майно. Не в змозі зупинитися, Яремчук залишив у казино близько мільйона доларів та був вимушений продати квартиру в центрі Києва й дорогий джип. Жодного разу не був одружений, проте має позашлюбну доньку. Закінчивши футбольну кар'єру так і не зміг знайти собі заняття, проводячи майже весь час у казино.
В кінці 1990-их досяг значного успіху за більярдним столом, виконавши норматив майстра спорту та ставши призером Чемпіонату України.
У грудні 2009 Яремчука було звинувачено у розбещенні неповнолітніх[2]. За інформацією преси він неодноразово вступав в інтимний зв'язок з 13-річними школярками, котрих запрошував до себе додому. За різними відомостями Яремчук міг бути ув'язнений на термін від трьох до п'яти років. В ході слідства було встановлено, що Іван дійсно запрошував дівчат додому та займався з ними оральним сексом[3], платячи кожній за це по 200 гривень. Рішенням суду колишнього футболіста було засуджено до умовного терміну покарання.

Досягнення[ред.ред. код]

Нагороди

Цікаві відомості[ред.ред. код]

  • Два роки поспіль майже в один і той самий час (одного разу у день народження, іншого — за два дні до нього) в календарних матчах чемпіонату СРСР ламав кінцівки. Вперше це сталося 19.03.1988 у поєдинку з «Чорноморцем», а вдруге 17.03.1989 у матчі між «Араратом» та «Динамо».
  • Майстер спорту та призер Чемпіонату України 1998 року з більярду.
  • Донька Валерія — колишня чемпіонка України з синхронного плавання[5].
  • Грає в спортивний покер, бере участь у EPT Kyev Main Event[6].
  • На честь Івана Яремчука названо турнір Ліги «Футбол проти наркотиків та криміналу»[7].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Інтерв'ю