Ґратка E8

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґратка Е8 або ґратка Коркінас — Золотарьова — коренева ґратка групи . Вона реалізує в розмірності 8:

Зазвичай позначається , як і група .

Історія[ред. | ред. код]

Існування цієї ґратки довів Сміт[en] 1867 року[1]. Першу явну побудову надали Коркін[ru] і Золотарьов[ru] 1873 року[2].

Опис[ред. | ред. код]

Ґратку можна реалізувати як дискретну підгрупу з векторів, що мають такий набір властивостей:

Інакше кажучи,

Неважко перевірити, що сума та різниця будь-яких двох векторів з міститься в , отже є підгрупою .

Ґратку можна також реалізувати як множину всіх точок в у таких, що

  • всі координати — цілі числа з парною сумою або
  • всі координати — напівцілі з непарною сумою.

Інакше кажучи

або

Ґратки і ізоморфні, одну можна отримати з іншої, змінивши знак однієї з координат.

Властивості[ред. | ред. код]

Характеризація[ред. | ред. код]

Ґратку можна охарактеризувати як єдину ґратку в , що має такі властивості:

Парні унімодулярні ґратки існують тільки в розмірностях, кратних 8. У розмірності 16 таких ґраток дві: і (остання будується аналогічно у розмірності 16). У розмірності 24 існує 24 такі ґратки, найважливішою з них є ґратка Ліча[en].

Базис[ред. | ред. код]

Один із можливих базисів для задається стовпцями такої верхньотрикутної матриці

Тобто складається з усіх цілих лінійних комбінацій стовпців. Усі інші базиси виходять з одного множенням праворуч на матрицю GL(8, Z).

Мінімальна норма[ред. | ред. код]

Найкоротший ненульовий вектор має норму 2, всього ґратка містить 240 таких векторів. Ці вектори утворюють кореневу систему групи . Тобто ґратка є кореневою ґраткою . Будь-який вибір із 8 простих коренів дає базис .

Фундаментальна область[ред. | ред. код]

Комірками Вороного ґратки є стільник [en].

Група симетрій[ред. | ред. код]

Група симетрій ґратки в Rn визначається як підгрупа ортогональної групи O(n), яка зберігає ґратку. Група симетрій ґратки породжена відбиттями в гіперплощинах, ортогональних 240 кореням ґратки. Її порядок дорівнює

Ця група містить підгрупу порядку 128 8!, що складається з усіх перестановок координат та парного числа змін знаків. Повна група симетрій породжується цією підгрупою та блоково-діагональною матрицею , де  — матриця Адамара

Пакування куль[ред. | ред. код]

У задачі про пакування куль питається, як найщільніше упакувати без накладань кулі фіксованого радіуса в простір. У R8 розміщення куль радіуса у точках ґратки дає пакування найбільшої щільності, що дорівнює

Те, що ця щільність найбільша для ґратчастих пакувань, було відомо давно[3]. Крім того, було відомо, що така ґратка єдина з точністю до подібності[4]. Марина Вязовська нещодавно довела, що це пакування є оптимальним навіть серед усіх пакувань[5].

Розв'язки задачі пакування куль відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, пов'язаний з особливими властивостями ґратки та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.

Контактне число[ред. | ред. код]

У задачі про контактне число запитується, яка найбільша кількість куль фіксованого радіуса може торкнутися центральної кулі такого ж радіуса. У розмірності 8 відповідь — 240; таку конфігурацію можна отримати, якщо розмістити кулі в точках ґратки із мінімальною нормою. Це доведено 1979 року[6][7].

Розв'язки задачі про контактне число відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 4, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, також пов'язаний із особливими властивостями ґратки та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.

Тета-функція[ред. | ред. код]

Див. також: Тета-функція

Тета-функція решітки Λ визначається як сума

Вона є голоморфною функцією на верхній півплощині. Крім того, тета-функція парної унімодулярної ґратки рангу є модульною формою ваги .

З точністю до нормалізації є єдина модульна форма ваги 4: це ряд Ейзенштейна . Тобто тета-функція решітки має бути пропорційною . Це дає

де є функцією дільників s .

Звідси випливає, що число векторів норми у ґратках дорівнює (сума кубів дільників ). Це послідовність A004009 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS:

Тета-функцію ґратки можна записати в термінах тета-функцій Якобі:

де

Код Гемінга[ред. | ред. код]

Код Гемінга  — це двійковий код довжини 8 і 4-го рангу; тобто, це 4-вимірний підпростір фінітного векторного простору (F2)8. Записавши елементи (F2)8 як 8-бітові цілі числа в шістнадцятковій системі, код можна явно подати як

{00, 0F, 33, 3C, 55, 5A, 66, 69, 96, 99, A5, AA, C3, CC, F0, FF}.

Код є самодвоїстим кодом типу II. Він має мінімальну вагу Гемінга 4; це означає, що будь-які два кодові слова відрізняються принаймні 4-ма бітами. Це найбільший двійковий код довжини 8 з такою властивістю.

За двійковим кодом довжини можна побудувати ґратку , взявши множину векторів таких, що збігається (за модулем 2) з кодовими словами із . Часто зручно масштабувати з коефіцієнтом ,

Застосування цієї конструкції до самодвоїстого коду типу II дає парну, унімодулярну ґратку. Зокрема, для коду Гемінга отримуємо ґратку .

Задача відшукання явного ізоморфізму між отриманою ґраткою і ґраткою , визначеною вище, не цілком тривіальна.

Цілі октоніони[ред. | ред. код]

Ґратка використовується при визначенні цілих октоніонів аналогічно цілим кватерніонам.

Цілі октоніони, природно, утворюють ґратку в O. Ця ґратка подібна до ґратки із коефіцієнтом . (Мінімальна норма у цілих октоніонах дорівнює 1, а не 2).

Цілі октоніони утворюють неасоціативне кільце.

Застосування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Smith, H. J. S. On the orders and genera of quadratic forms containing more than three indeterminates // Proceedings of the Royal Society : journal. — 1867. — Vol. 16. — P. 197—208. — DOI:10.1098/rspl.1867.0036.
  2. Korkine, A.; Zolotareff, G. Sur les formes quadratique positives // Mathematische Annalen. — 1877. — Vol. 6. — P. 366—389. — DOI:10.1007/BF01442795.
  3. Blichfeldt, H. F. The minimum values of positive quadratic forms in six, seven and eight variables // Mathematische Zeitschrift[en] : journal. — 1935. — Vol. 39. — P. 1—15. — DOI:10.1007/BF01201341.
  4. Vetčinkin (1980). Geometry of positive quadratic forms. Т. 152. Trudy Math. Inst. Steklov. с. 34—86. {{cite conference}}: |first3= з пропущеним |last3= (довідка)
  5. Viazovska, Maryna (2017). «The sphere packing problem in dimension 8». arXiv:1603.04246v2. 
  6. Levenshtein, V. I. On bounds for packing in n-dimensional Euclidean space // Soviet Mathematics Doklady : journal. — 1979. — Vol. 20. — P. 417—421.
  7. Odlyzko, A. M.[en]; Sloane, N. J. A. New bounds on the number of unit spheres that can touch a unit sphere in n dimensions // Journal of Combinatorial Theory : journal. — 1979. — Vol. A26. — P. 210—214. — DOI:10.1016/0097-3165(79)90074-8.

Література[ред. | ред. код]