Пігуляк Єротей Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:47, 21 січня 2021, створена Oleh z Kalusha (обговорення | внесок) (Райхсрат, уточнення, категоризація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пігуляк.
Єротей Григорович Пігуляк
Єротей Пігуляк
Народився 17 жовтня 1851(1851-10-17)
Австро-Угорщина, с. Новосілка (Нові Мамаївці), Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія, тепер Чернівецький район, Чернівецька область, Україна Україна
Помер 6 жовтня 1924(1924-10-06) (72 роки)
с. Нова-Весь-под-Плеші, окрун Пржибрам, Чехословаччина Чехословаччина
Підданство

Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР  УНР

Чехословаччина Чехословаччина
Національність українець
Діяльність педагогіка, політика
Відомий завдяки педагог, громадський діяч, політик
Alma mater Віденський технічний університет
Членство Українська Бесіда[1]
Посада посол Буковинського сейму, посол Рейхсрату, голова Руської Ради, Руського народного дому
Партія УНДП
Конфесія православ'я
Рід Пігуляки
Батько Григорій Пігуляк
Родичі брат Юстин Пігуляк
У шлюбі з Адольфіна Пігуляк
Діти Наталія

Єротей Пігуляк (нім. Hierotheus Pihuliak) *17 жовтня 1851 — †9 жовтня 1924 — педагог, публіцист, поет, прозаїк, громадський та політичний діяч Буковини.

Біографія

Народився 17 жовтня 1851 року в селі Мамаївці в родині сільського дяка. Початкову освіту здобув у дяківській школі під наглядом свого батька. З 1860 року навчався у православній народній школі в Чернівцях. З 1865 року був учнем греко-східної вищої реальної школи (реальної гімназії) [2].
Опанувавши в шкільні роки німецьку мову, 1871-го року Єротей Пігуляк вступив до Віденського технічного університету (нім. Technische Universität Wien, скор. TU Wien), де вивчав хімію та природознавство.
1875-го року Єротей Пігуляк повернувся до Чернівців, де на нього чекала посада вчителя Державної реальної школи (нім. K. k. Realschule in Czernowitz) — нині Чернівецька ЗОШ № 2 [2].
Пізніше Єротей став професором Чернівецької вищої реальної школи [8]. Наприкінці 1890-х Є.Пігуляк починає важко хворіти, у зв'язку з чим змушений багато часу проводити у Карпатах, де ліками для нього були свіже смерекове повітря і козяче молоко. В горах Єротей описав не тільки своє життя, а написав і про людей, що живуть там, як важко їм працюється, описав полонини і вівчарів та труднощі їхнього життя. Це все він змалював так тонко, проникливо, що йому немає рівних. Для нащадків залишилися два томики — «Верховинські згадки», присвячені доньці Наталі. Перший томик виданий у Чернівцях в 1900 році, другий — в 1909. В книжці згадуються зустріч зі своїм приятелем, діти та хвора дружина, їх труднощі. Дружина Єротея Пігуляка Адольфіна померла 9 січня 1890 року і похована в Чернівцях на руському цвинтарі. Перебуваючи в горах, Єротей знаходив час для продовження громадської діяльності та політичної боротьби [2].

Громадська діяльність

До активної громадської діяльності Єротей Пігуляк почав долучатися в студентські роки. Ще у Відні Єротей став активним учасником академічного товариства «Січ» [4]. Відразу після повернення на Буковину, Є.Пігуляк долучається до місцевих народовців. Стає активістом та лідером «Руської Бесіди» (1884), «Руської Ради» (1885), «Руського Народного Дому» (1884) у Чернівцях. Був членом українського «Товариства православних священиків Буковини» (обстоювало права православних української Буковини, протистояло насильницькій румунізації церкви у краї). Особливу увагу Єротей Пігуляк присвячував молодіжному руху. У зв'язку з цим він постійно проголошував:

...Яка молодь, така буде доля народу...

Пам'ятаючи, як у студентські роки був «січовиком», Єротей Пігуляк активно розвивав «січовий рух» на Буковині.
Зі своєю просвітницькою місією він «йшов у народ», намагався не оминути увагою жодного українського населеного пункту Буковини. Допомагав відкривати навчальні заклади та читальні. Був одним із фундаторів першого українського селянського кредитного об'єднання «Руська Каса».
У зв'язку з цим Єротей Пігуляк був досить популярною особою серед місцевого населення.

Політична діяльність

Поряд з громадською діяльністю, Єротей Пігуляк активно займався політикою. 1890-го року Єротей Пігуляк обирається послом до Буковинського крайового сейму. Він був послом крайового сейму протягом 28 років (1890–1918). Обирався від «Кіцманьського округу». У сеймі активно працював у комісіях, був членом Крайового виділу (виконавчого органу сейму), Крайової шкільної ради. Завдяки його зусиллям 1896-го року у Чернівцях було відкрито «Цісарсько-королівську нижчу гімназію» з паралельними українськими класами. Це була друга державна гімназія в Чернівцях, і перший український навчальний заклад такого рівня [8].
Єротей Пігуляк був одним з ідеологів створення у парламенті Буковини потужної міжнаціональної депутатської групи Вільнодумний союз, яка зламала багаторічну «румунську монополію» «великих землевласників». Добилася реформування виборчого законодавства за яким формувався Буковинський крайовий сейм.
1901-го року Єротея Пігуляка обирають послом до Австрійського парламенту. У тогочасному парламенті буковинських українців представляли Єротей Пігуляк разом з Миколою фон Васильком. Проте, через позиціонування останнім себе як «старорусина», «народовець» Пігуляк мало співпрацював з ним. Зокрема, категорично відмовився вступати до утвореного «Руського клубу», й об'єднався з «групою О.Барвінського». Після переходу М.Василька до табору «народовців», вони вже працювали плідно пліч-о-пліч. Разом з Васильком вони подали декілька десятків різного роду інтерпеляцій, звернень, запитів до різних установ, в яких порушували болючі питання українства. Серед них особливо варто відзначити запити «Про призначення прокурорських чиновників у Чернівцях, які не володіють українською мовою» від 3 травня 1901 р., «Про неприйняття українських студентів у Чернівецькому університеті» від 26 лютого 1902 р., «Про ставлення до українських учнів у Другій гімназії м. Чернівців» від 21 березня 1902 р. та багато інших. Характерно, що вони торкалися як соціально-економічних, так і політичних та національних проблем краю. Чимало з цих звернень дали позитивний результат [9].
Єротей Пігуляк був послом парламенту імперії протягом 10 років (1901–1911)[2].
1899-го року Є.Пігуляк став одним із засновників УНДП [4].
В 1906 році парламентар Єротей Пігуляк у складі делегації від Буковини зустрівся з Цісарем. Під час зустрічі обговорювались проблемні питання «русинів Буковини», недосконалість виборчого законодавства, необхідність реалізації закладеного в конституції принципу «рівності всіх народів Австро-Угорщини» в реальному житті [6][7].
Під час боротьби за українську державність на Буковині (1918), Єротей Пігуляк активно обстоював право буковинських українців на самовизначення. Був одним із фундаторів Українського крайового комітету Буковини та організаторів Буковинського віче [4].
Після того, як королівська Румунія окупувала всю територію Буковини, Єротея Пігуляка (незважаючи на вік і хворобу) було заарештовано (1919). Решту життя він провів в еміграції у Чехословацькій Республіці. Де й відійшов у вічність 9 жовтня 1924 року в санаторії Плеш [3] у Чехії.

Праці

  • Pihulak, lerotei [Hierotheus]. Das Landtagswahlreformgesetz in der Bukowina // Ukrainische Rundschau 10-11 (1909) 362—365.
  • Pihuliak, lerotei [Hierotheus]. Die Kirchenfrage in der Bukowina. Chemivtsi: Schally, 1914.
  • Pihuliak, lerotei [Hierotheus]. Die kirchliche Frage in der Bukowina // Ukrainische Rundschau 7, 12 (1909) 401—407.

Галерея

Джерела

Посилання

  1. ↑ https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/62717/edition/57500/content — С. 2.
  2. ↑ Franz Adlgasser. Kurzbiografie Pihuliak (Pihuljak), Jerotei (Hierotheus) на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пігуляк_Єротей_Григорович&oldid=30591639