Гайдук Ілля Віталійович
Гайдук Ілля Віталійович | ||||
---|---|---|---|---|
Солдат | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 6 червня 1993 Кривий Ріг | |||
Смерть | 14 червня 2014 (21 рік) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку) | |||
Поховання | Кривий Ріг | |||
Псевдо | «Чучупака» | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | 2012—2013, 2014 | |||
Приналежність | Україна | |||
Вид ЗС | Збройні сили | |||
Рід військ | Десантні війська | |||
Формування | ||||
Війни / битви | ||||
Нагороди та відзнаки | ||||
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Вступай до лав Степової Сотні. Самооборони Кривого Рогу на YouTube // Ілля Гайдук з 2:15 хв., 17 березня 2014 | |
"Поіменно" Випуск 27. Ілля Гайдук на YouTube // ТРК Рудана, 18 липня 2016 | |
Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017 |
Ілл́я Віта́лійович Гайдук (нар. 6 червня 1993, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.
Життєпис
Ілля народився і виріс у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. 2008 року закінчив 9 класів криворізької загальноосвітньої школи № 57. З 2008 до 2011 року навчався у Криворізькому державному комерційно-економічному технікумі за спеціальністю «Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі».
У 2012—2013 роках проходив строкову військову службу у Криму, в 47-му полку особливого призначення «Тигр» Внутрішніх військ МВС.
Був козаком і сотником Інгульської паланки Війська Запорозького Низового, псевдонім «Чучупака».[1]. Під час Революції Гідності став командиром Криворізької Самооборони Євромайдану. Завжди був яскравою особистістю, активним громадським діячем, вірним другом і відданим сином свого часу. Проводив військовий вишкіл добровольців, готових стати на захист Батьківщини. Сповідував кредо холодноярських повстанців «Воля України або смерть».
Побратими розповідають: «Ілля з декількома козаками самооборони прибули першими на захист прапора на міськраді. І коли їм запропонували відступити до приходу нашого підкріплення, бо „тітушок“, які йшли захоплювати криворізьку Раду, було більше сотні, він сказав: „Якщо я навіть залишусь один, то не дам зняти український прапор“»[2].
У зв'язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року мобілізований як доброволець до лав Збройних Сил України. Ілля сам кілька разів ходив до військкомату.
Солдат, номер обслуги 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
Перший місяць зі своїм підрозділом був у частині, виїжджав на навчання. З літа 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, місяць ніс службу на блокпосту в Донецькій області.
6 червня, на святкуванні свого 21-го дня народження в козацькому колі, Ілько сказав: «Я прожив таке коротке життя, але маю стільки справжніх друзів, яких декотрі не здобули за довгі роки».
Обставини загибелі
13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[3][4]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | ||
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[5] |
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович.
25 липня криворіжани попрощались зі своїми земляками[6]. Іллю Гайдука поховали на кладовищі «Веселі Терни» Тернівського району міста Кривий Ріг.
Залишились мати Надія Гайдук, батько, сестра Іляна Віскаліна, наречена Юлія.
4 квітня 2017 року сестра Іллі Гайдука повернула в Адміністрацію Президента орден брата, яким його посмертно нагородив Президент України, через реакцію Петра Порошенка на вирок генералу Назарову[7][8].
Нагороди та відзнаки
- Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[9].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
- Відзнака УПЦ КП Медаль «За жертовність і любов до України» (11.06.2015, посмертно).
- Відзнака м. Кривий Ріг Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ст. (23.07.2014, посмертно).
- Відзнака ГО «Криворіжці» Нагрудний знак «Гідність і честь» (01.10.2015, посмертно).
Вшанування пам'яті
- 5 листопада 2014 року в місті Кривий Ріг на фасаді будівлі Криворізького державного комерційно-економічного технікуму (вулиця Курчатова, 13), де навчався Ілля Гайдук, встановлено меморіальну дошку на його честь[10].
- 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[11].
- 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[12].
Див. також
Примітки
- ↑ 14 червня 2014 р. москалі вбили козака Інгульської Паланки Гайдука Іллю // Сайт Інгульської паланки, 10 червня 2015
- ↑ Ілько Віталійович Гайдук-«Чучупака» // Газета «Незборима нація»
- ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
- ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
- ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
- ↑ Кривий Ріг простився із загиблими героями (фото) // «Кривий Ріг Life», 25 липня 2014
- ↑ Сестра загиблого десантника повертає президенту посмертну нагороду брата. 29.03.2017, 15:45
- ↑ Сестра загиблого в катастрофі Іл-76 десантника повернула президенту посмертну нагороду брата. 04,04,2017, 22:09
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Меморіальна дошка на честь Гайдука Іллі Віталійовича // Криворізький ресурсний центр
- ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
- ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016
Джерела
- Гайдук Ілля Віталійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Гайдук Ілля Віталійович // Український меморіал.
- Сторінка пам'яті КДКЕТ // Сайт КДКЕТ.
- Війна на Донбасі — смерть і наречена // «UkrPost.biz».
- Моторошна звістка про загибель земляків сколихнула Кривий Ріг рівно три роки тому // «Новини Дніпра», 14 червня 2017.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.
- Солдати (Україна)
- Народились 6 червня
- Народились 1993
- Померли 14 червня
- Померли 2014
- Поховані у Кривому Розі
- Військовики 25-ї повітрянодесантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Кривого Рогу
- Учасники Євромайдану
- Померли в Луганську