Паланка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паланковий устрій Вольностей Війська Запорозького (1734—1775 рр.)

Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі (1734-75 роки), у центрі якої була слобода з невеликим укріпленням і козацькою залогою.


Етимологія[ред.ред. код]

Слово паланка запозичене із турецької мови palanka «форт, редут», яке відповідно пов'язано з лат. phalanx та грец. φάλαγξ (фаланга — загін війська в зімкнутому строю)[1].

Історія[ред.ред. код]

Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.

Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.

Ранній паланковий розподіл за Скальковським[ред.ред. код]

Існувало п'ять основних пунктів (митниць) на кордонах Запорізької Січі. В зв'язку з цими п'ятьма пунктами внутрішній адміністративню-територіальний поділ Запоріжжя поділявся на 5 паланок. Паланка — територіальна одиниця і місце де мешкав полковник з полковницькою старшиною. Кожна паланка мала свій укріплений замок, який називали — паланок.

Кожна паланка мала полковника (паланкового), осавула, писаря,3 пани і 3 підпанки. Кожний полковник мав ознаку влади — пірнач, який носив завжди за поясом, корогву малу (значок), яку носив в час урочистостей перед ним хоружий, і також печатку.

З самого початку було 5 паланок:

  1. В Переволочні, від кордону з Гетьманщиною.
  2. В Бахмутові, а пізніше з 1730 в фортеці Козлові, на кордоні з слобідськими полками (Слобідською Україною)
  3. У Домасі на ріці Кальміус, від сторони Донських козаків
  4. При Микитином перевозі (Перевозці), тобто на р. Бог навпроти Очакова на кордоні з Кримом (Туреччиною)
  5. В Гарді, від сторони Речі Посполитої
  1. З 1675 в Перегнойцях

Період Нової Січі[ред.ред. код]

Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.

У 1734—1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра — Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська — були придатні для заселення сімейними козаками.

З 1766 року, по причині стрімкого росту населення з Самарської паланки на лівому березі виділено ще дві — Орільська й Протовчанська. Також була додана Прогноївська, зрештою, початок останній було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман».

Центром паланок була слобода з невеликим укріпленням, де розміщувалась козацька залога. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки — писар, отамани слобід тощо.

Некозацьке населення, яке проживало на території паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.

Наприкінці свого існування Запорізька Січ мала 8 таких паланок:

  1. Кодацька паланка (межі були від Нікітіна перевозу до Крилова і в ширину до ріки Тясмин і Віси)
  2. Самарська паланка (знаходилася по обидві сторони ріки Самара, була найбагатша частина Запоріжжя і мала найкращі зимівники старшини і козаків)
  3. Орельська паланка (за Протовчанською паланкою, межі були від ріки Орел до ріки Самара)
  4. Протовчанська паланка (від Дніпра, межі її були від ріки Орел до ріки Самара)
  5. Інгульська або Перевізька паланка (наз. від Перевозу на р. Інгулець)
  6. Прогноївська паланка (названа так від урочища, що знаходилось на Кінбурському півострові), паланка слідкувала за Очаківською та Кримською ордою, крім того охороняла тих, що йшли сюди по сіль і мала свої переправи через р. Буг та р. Дніпро.
  7. Кальміуська паланка (обороняла тих, що ходили по сіль до Бердянського острова та ловлю риби до Азовського моря;слідкувала за пересуванням Ногайської та Кубанської орди та доносила кошовому), мала кордон з Донськими козаками.
  8. Бугогардівська паланка (знаходилась в урочищі Запорізький Гард, недалеко від села Богданівка (на початку Січі місце було заселене козаками і було найважливішим пунктом на кордоні з Річчю Посполитою (займала межі від р. Інгулець і гирла р. Мертві води вверх до Гарду і від Гарду в керунку р. Сині води до прикордонного міста Торговиця. Гард знаходився на кордоні, туди запорожців відправляли на літо ловити рибу та стерегти кордони, на зиму вони поверталися до найближчих зимівників в Великий і Малий Інгул (Інгулець)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1982.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]