Нанодвигун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нанодвигун — молекулярний пристрій, здатний перетворювати енергію на рух. У типовому випадку він може створювати силу порядку одного піконьютона (пН).

Запропонований напрямок досліджень пов'язаний з інтеграцією молекулярних моторних білків, виявлених у живих клітинах, у молекулярні двигуни, імплантовані в штучні пристрої. Такі моторні білки здатні переміщувати «вантаж» у межах цього пристрою за допомогою білкової динаміки, подібно до того, як кінезин пересуває різні молекули по каналах мікротрубочок всередині клітини.

Пуск і зупинка таких моторних білків передбачає утримання АТФ у молекулярних структурах, чутливих до ультрафіолетового світла. Імпульси ультрафіолету спричинятимуть імпульси руху. Нанодвигуни можна виготовити з використанням синтетичних матеріалів і хімічних методів.

Нанодвигун на вуглецевих нанотрубках

Дослідницька група, очолювана американським ученим Джозефом Вангом[en], зробила значний прорив у розробках, створивши нове покоління каталітичних нанодвигунів з паливним двигуном, який в 10 разів потужніший всіх існуючих наномашин.[1] Це важливий крок на шляху до створення джерела енергії для живлення майбутніх наномашин.

Див. також

Примітки

  1. Наномоторы увеличивают скорость. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 4 березня 2010.

Посилання