Доказова медицина
Доказова медицина — використання в щоденній медичній практиці (у діагностиці, лікуванні й профілактиці) медичних технологій і ЛП [розшифрувати абревіатуру], ефективність яких доведена у фармакоепідеміологічних дослідженнях із застосуванням математичних оцінок імовірності успіху й ризику[1].
Огляд[ред. | ред. код]
Доказова медицина зародилася наприкінці 80-х років, як концепція нового клінічного мислення. Її можна визначити, як новітню технологію збору, аналізу, синтезу та застосування наукової медичної інформації, яка дозволяє приймати оптимальні клінічні рішення, як з погляду допомоги хворому, так і з погляду економічної ефективності. Це розділ медицини, який базується на доведеннях, передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке поширення доказів, з метою використання в інтересах хворого.
Переважна кількість вітчизняних наукових статей не входять в огляди науково-доказової практики, через недостатню чистоту експерименту. Відповідно, достовірні і недостовірні медичні дослідження можна (і потрібно!) відрізняти одне від одного. Постає питання: що означає термін «достовірне дослідження»? В такому дослідженні зведені до мінімуму систематичні і випадкові помилки. Що являють собою ці помилки?
Цей розділ можливо було дослівно скопійовано[en] з http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ppog_2013_1_30.pdf (Порушення АП), можливо у порушення політики Вікіпедії стосовно авторських прав. (25 жовтня 2016) |
Спробуємо дати на це відповідь:
- Систематична помилка — одержання спотворених результатів, які систематично відрізняються від справжніх величин. Виникає при неправильному вимірюванні, обробці і при неправильному доборі матеріалу.
- Випадкова помилка — відхилення результату окремого спостереження або вимірювання від його дійсного значення, обумовлене виключно випадковістю.
Як уникнути помилок?[ред. | ред. код]

Щоб уникнути систематичних помилок, застосовують спеціальні методи відбору матеріалу (найкраще — проводити рандомізацію).
Щоб уникнути випадкових помилок, слід правильно застосовувати біометричні методи і використовувати контрольні групи випробовуваних.
Доказова медицина дозволила скласти ієрархію доказовості різних типів досліджень. Ступінь доказовості різних типів клінічних досліджень (в порядку зменшення):
- рандомізовані контрольовані дослідження (клінічні випробування);
- когортні дослідження;
- одномоментні дослідження;
- дослідження випадок-контроль;
- опис серії випадків;
- описи окремих випадків.
Рандомізованим клінічним випробуванням скоро виповниться 65 років. Першим було випробування стрептоміцину (MRC Streptomicin Trial // BMJ. — 1948. — OCT.).
Чому так важливо слідувати принципам науково-доказової практики?[ред. | ред. код]
Методично недосконалі дослідження спотворюють результат: У випробуваннях, де метод сліпого контролю був неадекватний, ефект лікування був на 41 % більше (KF Schulz c співавт. JAMA 1995; 273:408-12).
Випробування низької якості завищують ефект лікування на 34 % (D. Moher зі співавт. Lancet 1998; 352:751-56).
Відсутність рандомізації або її невірне проведення призводить до переоцінки ефекту до 150 %, або до його недооцінки на 90 % (R. Kunz, A. Oxman. BMJ 1998; 317:1185-90).
Науково-доказова медицина:
- відповідає на чітко сформульоване клінічне питання
- висновки базуються на результатах пошуку всіх доступних джерел інформації різними мовами
- аналізує достовірність досліджень, оцінюючи надійність збору та обробки клінічної інформації
- узагальнює тільки достовірні дані
- регулярно оновлюється по мірі отримання нових результатів випробувань
Систематичний огляд доказової медицини дозволяє зробити висновок про те, чи:
- дане втручання безсумнівно ефективне і його необхідно застосовувати;
- втручання неефективне і його не слід застосовувати;
- втручання завдає шкоди і його слід заборонити;
- користь чи шкода не доведені і потрібні подальші дослідження.
Науково-доказова медицина розвінчала масу міфів: те, що значилося очевидним і непорушним, і кочувало з підручника в підручник у вигляді класичних прикладів, виявлялося неочевидним, непридатним і навіть шкідливим. Інші міфи ще народжуються або чекають свого розвінчання …
Найчастіше, рішення щодо стратегії ведення пацієнта приймається виходячи з позицій:
- нещодавно був подібний випадок;
- так написано в підручнику;
- так всі роблять;
- я чув що… ;
- так вимагає шеф.
Рішення, прийняті з подібних мотивів, є помилковими.
Однак на щастя є спеціалізовані систематичні огляди, які фільтрують весь потік інформації і надають лікарю відомості про ефективність певних методик на конкретному етапі.
Лікар, використовуючи клінічні огляди з науково-доказової практики, використовує у своїй роботі лише ті методики, ефективність яких доведена. Він не розпорошується, витрачаючи час та сили пацієнта на непотрібні процедури, які не принесуть бажаного ефекту.
В світі медицини найбільшим авторитетом користується Кокранівська бібліотека.
Багато авторитетних статей представлено на ресурсі The National Center for Biotechnology Information.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Нетяженко В. З. Доказова медицина. Кому та що потрібно доводити?. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
- Звідки брати достовірну інформацію щодо реабілітації після інсульту. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
- The Cochrane Library is a collection of six databases that contain different types of high-quality, independent evidence to inform healthcare decision-making, and a seventh database that provides information about groups in The Cochrane Collaboration. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
- US National Library of Medicine, National Institutes of Health. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
![]() |
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|