Доказова медицина

Луіджі Лаціо де Бьянко (1604-1657). Гумористична Алегорія медицини

Доказова медицина — використання в щоденній медичній практиці (у діагностиці, лікуванні й профілактиці) медичних технологій і ЛП, ефективність яких доведена у фармакоепідеміологічних дослідженнях із застосуванням математичних оцінок імовірності успіху й ризику.

Огляд

Доказова медицина зародилася наприкінці 80-х років, як концепція нового клінічного мислення. Її можна визначити, як новітню технологію збору, аналізу, синтезу та застосування наукової медичної інформації, яка дозволяє приймати оптимальні клінічні рішення, як з погляду допомоги хворому, так і з погляду економічної ефективності. Це розділ медицини, який базується на доведеннях, передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке поширення доказів, з метою використання в інтересах хворого.

Переважна кількість вітчизняних наукових статей не входять в огляди науково-доказової практики, через недостатню чистоту експерименту. Відповідно, достовірні і недостовірні медичні дослідження можна (і потрібно!) відрізняти одне від одного. Постає питання: що означає термін «достовірне дослідження»? В такому дослідженні зведені до мінімуму систематичні і випадкові помилки. Що являють собою ці помилки?

[[Категорія:Дослівно скопійовані статті та розділи з наданими посиланнями з жовтня 2016]]

Спробуємо дати на це відповідь:

• Систематична помилка — одержання перекручених результатів, які систематично відрізняються від справжніх величин. Виникає при неправильному вимірюванні і при неправильному доборі матеріалу.
• Випадкова помилка — відхилення результату окремого спостереження або вимірювання від його дійсного значення, обумовлене виключно випадковістю.

Як уникнути помилок?

Кровопускання було одним із основних методів лікування у середньовіччі.

Щоб уникнути систематичних помилок, застосовують спеціальні методи відбору матеріалу (найкраще — проводити рандомізацію).

Щоб уникнути випадкових помилок, слід правильно застосовувати біометричні методи і використовувати контрольні групи випробовуваних.

Доказова медицина дозволила скласти ієрархію доказовості різних типів досліджень. Ступінь доказовості різних типів клінічних досліджень (в порядку зменшення):

• рандомізовані контрольовані дослідження (клінічні випробування);
• когортні дослідження;
• одномоментні дослідження;
• дослідження випадок-контроль;
• опис серії випадків;
• описи окремих випадків.

Рандомізованим клінічним випробуванням скоро виповниться 65 років. Першим було випробування стрептоміцину (MRC Streptomicin Trial // BMJ. — 1948. — OCT.).

Чому так важливо слідувати принципам науково-доказової практики?

Методично недосконалі дослідження спотворюють результат: У випробуваннях, де метод сліпого контролю був неадекватний, ефект лікування був на 41 % більше (KF Schulz c співавт. JAMA 1995; 273:408-12).

Випробування низької якості завищують ефект лікування на 34 % (D. Moher зі співавт. Lancet 1998; 352:751-56).

Відсутність рандомізації або її невірне проведення призводить до переоцінки ефекту до 150 %, або до його недооцінки на 90 % (R. Kunz, A. Oxman. BMJ 1998; 317:1185-90).

Науково-доказова медицина:

• відповідає на чітко сформульоване клінічне питання
• висновки базуються на результатах пошуку всіх доступних джерел інформації різними мовами
• аналізує достовірність досліджень, оцінюючи надійність збору та обробки клінічної інформації
• узагальнює тільки достовірні дані
• регулярно оновлюється по мірі отримання нових результатів випробувань

Систематичний огляд доказової медицини дозволяє зробити висновок про те, чи:

• дане втручання безсумнівно ефективне і його необхідно застосовувати;
• втручання неефективне і його не слід застосовувати;
• втручання завдає шкоди і його слід заборонити;
• користь чи шкода не доведені і потрібні подальші дослідження.

Науково-доказова медицина розвінчала масу міфів: те, що значилося очевидним і непорушним, і кочувало з підручника в підручник у вигляді класичних прикладів, виявлялося неочевидним, непридатним і навіть шкідливим. Інші міфи ще народжуються або чекають свого розвінчання …

Найчастіше, рішення щодо стратегії ведення пацієнта приймається виходячи з позицій:

• нещодавно був подібний випадок;
• так написано в підручнику;
• так всі роблять;
• я чув що… ;
• так вимагає шеф.

Рішення, прийняті з подібних мотивів, є помилковими.

Однак на щастя є спеціалізовані систематичні огляди, які фільтрують весь потік інформації і надають лікарю відомості про ефективність певних методик на конкретному етапі.

Лікар, використовуючи клінічні огляди з науково-доказової практики, використовує у своїй роботі лише ті методики, ефективність яких доведена. Він не розпорошується, витрачаючи час та сили пацієнта на непотрібні процедури, які не принесуть бажаного ефекту.

В світі медицини найбільшим авторитетом користується Кокранівська бібліотека.

Багато авторитетних статей представлено на ресурсі The National Center for Biotechnology Information.

Література

• База даних доказової медицини // Фармацевтична енциклопедія

Посилання

• Нетяженко В. З. Доказова медицина. Кому та що потрібно доводити?. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
• Звідки брати достовірну інформацію щодо реабілітації після інсульту. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
• The Cochrane Library is a collection of six databases that contain different types of high-quality, independent evidence to inform healthcare decision-making, and a seventh database that provides information about groups in The Cochrane Collaboration. Архівовано з джерела 24 липня 2013.
• US National Library of Medicine, National Institutes of Health. Архівовано з джерела 24 липня 2013.

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.