П'ятигірці
| село П'ятигірці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Рада | Михнівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA53040030430052279 |
| Основні дані | |
| Населення | 259 |
| Поштовий індекс | 37570 |
| Телефонний код | +380 5361 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′4″ пн. ш. 32°50′21″ сх. д. / 49.93444° пн. ш. 32.83917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
90 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37570, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Михнівці |
| Карта | |
  П'ятигірці | |
 П'ятигірці | |
| Мапа | |
| |
П'ятигі́рці — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Орган місцевого самоврядування — Михнівська сільська рада. Населення становить 259 осіб.
Географія
Село П'ятигірці знаходиться на правому березі річки Сліпорід, вище за течією примикає село Ісківці, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Михнівці. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1713.
Історія
За Гетьманщини П'ятигірці, як селище входило до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.
Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні селище перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].
У ХІХ ст. П'ятигірці перебували у складі Черевківської волості Лубенського повіту Полтавської губернії.
Станом на 1946 рік до П'ятигірської сільської ради Лубенського району входив також хутір Садиківщина[2].
Пізніше село перейде до Михнівської сільської ради (Лубенського р-ну Полтавської області)[3], яка у 2016 році увійшла до Засульської сільської громади.
Економіка
- Молочно-товарна ферма.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 290 осіб, з яких 130 чоловіків та 160 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 261 особа[5].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,84 % |
| російська | 1,16 % |
Примітки
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 416
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 107, 197, 355
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
