Тарандинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тарандинці
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Лубенський район
Рада/громада Тарандинцівська сільська рада
Код КОАТУУ 5322887001
Основні дані
Населення 776
Поштовий індекс 37540
Телефонний код +380 5361
Географічні дані
Географічні координати 50°04′49″ пн. ш. 32°50′27″ сх. д. / 50.08028° пн. ш. 32.84083° сх. д. / 50.08028; 32.84083Координати: 50°04′49″ пн. ш. 32°50′27″ сх. д. / 50.08028° пн. ш. 32.84083° сх. д. / 50.08028; 32.84083
Середня висота
над рівнем моря
157 м
Водойми Вільшанка
Місцева влада
Адреса ради 37540, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Тарандинці, тел. 96-1-31
Карта
Тарандинці. Карта розташування: Україна
Тарандинці
Тарандинці
Тарандинці. Карта розташування: Полтавська область
Тарандинці
Тарандинці

Тара́ндинці — село Лубенського району Полтавської області. Населення становить 776 осіб. Орган місцевого самоврядування — Тарандинцівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Тарандинці знаходиться на правому березі річки Вільшанка, на протилежному березі знаходиться село Губське, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Єнківці.

Історія[ред. | ред. код]

Дореволюційний період[ред. | ред. код]

У період Гетьманщини село входило до Лубенської першої сотні Лубенського полку.

Згідно адміністративно-територіального устрою 18-19 ст. село Тарандинці було центром Тарандинцівської волості[1] Лубенського повіту Полтавської губернії.

За даними статистичного довідника 1885 року до складу Тарандинцівської волості входило 16 поселень (1348 дворів), де нараховувалося 23 селянські спілки. Чисельність населення: за ревізією — 3496 осіб чоловічої статі; за сімейними списками — 4135 осіб чоловічої та 4085 осіб жіночої статі. Тарандинцівська волость охоплювала 14641 десятин землі, у тому числі: у володінні селянських спілок — 10067 десятин, у приватному володінні — 4313 десятин, інші форми власності — 261 десятин землі.

Післяреволюційний період[ред. | ред. код]

Голодомор 1932—1933 рр.[ред. | ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СССР. Кількість загиблих від комуністичного терору голодом очевидці оцінюють у кілька сотень людей. Очевидець Надія Тихонівна Грицан-Лук'янченко свідчить:

Виживали хто як міг: їли бур’ян і «млинці» з мерзлої картоплі. А бувало, що і кору з дерева дрібнили і проковтували. Та, на жаль, на такому пайку протримувались всього день, бо така „страва” розривала кишечник і люди помирали у муках. Від хати до хати селом ходили немічні, просячи щось поїсти. Були і такі селяни, що брали найкращий одяг і йшли до російських поселень, аби виміняти на їжу. Деколи росіяни годували знедолених задарма. Та багато хто не доходив до сусідніх поселень, їх смерть наздоганяла у дорозі. Люди, блукаючи вулицями у пошуках їжі, падали просто неба мертві, як мухи навесні. "Буксирнські бригади" забирали трупи на вози і скидували до братської могили, що знаходилась на сільському цвинтарі. Сюди привозили щотижня нові жертви голоду. За деякий час братська могила перетворювалась у великий курган

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Павленко Роман Віталійович (1987—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни,
  • Павленко Юхим Маркович, 1884 р. н., с. Тарандинці Лубенського району Полтавської області, українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Лубни. Бухгалтер медзакладу. Заарештований 26 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст.ст. 54-6, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано в травні 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 20 листопада 1956 р.
  • Павленко Трохим Семенович, 1904 р. н., с. Тарандинці Лубенського району Полтавської області, українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 8 листопада 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом Алма-Атинського гарнізону 8 листопада 1942 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 31 жовтня 1994 р.
  • Симоненко Василь Андрійович — видатний український поет.
  • Золотоверхий Іван Демидович (1905—1978) — український історик, культуролог, книгознавець, бібліограф.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]