Новооржицьке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Новооржицьке
Novoorzhytske gerb.png Novoorzhytske prapor.png
Герб Новооржицького Прапор Новооржицького
У Новооржицькому (літо 2011 року)
У Новооржицькому (літо 2011 року)
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Оржицький район
Рада Новооржицька селищна рада
Код КОАТУУ: 5323655600
Основні дані
Статус із 14 листопада 1979 року
Площа км²
Населення 1811 (01.01.2017)[1]
Густота 2666 осіб/км²
Поштовий індекс 37714
Телефонний код +380 5357
Географічні координати 50°01′27″ пн. ш. 32°43′41″ сх. д. / 50.02417° пн. ш. 32.72806° сх. д. / 50.02417; 32.72806Координати: 50°01′27″ пн. ш. 32°43′41″ сх. д. / 50.02417° пн. ш. 32.72806° сх. д. / 50.02417; 32.72806
Відстань
Найближча залізнична станція: Лазірки
До станції: 10 км
До райцентру:
 - фізична: 25 км
 - автошляхами: 39 км
Селищна влада
Адреса 37714, Полтавська обл., Оржицький р-н, смт Новооржицьке, вул. Леніна, 4
Карта
Новооржицьке. Карта розташування: Україна
Новооржицьке
Новооржицьке
Новооржицьке. Карта розташування: Полтавська область
Новооржицьке
Новооржицьке

Commons-logo.svg Новооржицьке у Вікісховищі

Новооржицьке — селище міського типу, центр Новооржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області України. Населення — 1891 осіб (2001).

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Новооржицьке знаходиться на лівому березі річки В'язівець, яка через 2 км впадає в річку Сліпорід, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Макарівщина (Лубенський район), нижче за течією примикає село Новоселівка, на протилежному березі — село Воронинці. На річці зроблена невелика загата.

Розташоване за 35 км від райцентру та за 8 км від залізничної станції Вила та автотраси Київ — Харків.

Історія[ред. | ред. код]

Виникло під час будівництва Оржицького цукрового заводу, яке розпочато в 1975 р. Став до ладу 17.ХІІ.1978 р.

Рішенням Полтавського облвиконкому від 14 листопада 1979 р. в облікові дані внесено селище Новооржицьке Оржицького району як селище міського типу, утворено Новооржицьку селищну раду.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Новооржицький цукровий завод».

Потужність заводу: переробка 6 тис. тонн цукрових буряків на добу. Крім цукру, виробляє сухий і гранульований жом.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

У селищі десять 60-квартирних будинків, гуртожиток, Новооржицька ЗОШ І-ІІІ ступенів, торговий комплекс, їдальня, готель, бібліотека, перукарня, пошта, дитсадок на 280 місць, фельдшерсько-акушерський пункт.

Персоналії[ред. | ред. код]

Валентина Андріївна Хоружа — авторка збірки віршів «Зорепад душі»(2001 р.). Народилася 24 січня 1958 року в селі Клепачі Лубенського району. Закінчила філологічний факультет Полтавського педінституту. Вроджена поетичність забезпечила Валентині Андріївні хист утілювати побачене, почуте, пережите в художні образи. Робота в шкільному колективі виробила вміння заглиблюватися в душевний і духовний світ людини.

Творчу практику вона почала ще школяркою. 1973 року в «Лубенщині» з'явилися її дебютні вірші. Потім вона друкувалася і в Лубенській, і в Оржицькій районках, в обласних газетах «Молода гвардія», «Цілком відверто», «Педагогічний вісник», в «Літературній Полтавщині», у журналі «Імідж сучасного педагога» та ін..

Основна тематика і образна система віршів обдарованої нинішньої оржичанки — це любов до рідної землі, її чарівної природи, краса людських взаємин і почуттів, у першу чергу кохання.

Борис Григорович Товстоп"ят — новооржицький художник, народився 4 серпня 1947 року в місті Прилуках Чернігівської області в сім"ї робітників. Там була художня студія, яку відвідував Борис Григорович три роки. Потім навчався в Київському інституті харчових технологій, служба в армії, робота на Дніпропетровщині. А вже в 1978 році він заступник головного інженера на Оржицькому цукровому заводі. Малював завжди, бо, як говорить художник: «…Коли малюю, відчуваю задоволення своєю працею». У нашому селищі було три виставки картин Бориса Григоровича (2000—2002 рр.) Більшість картин зберігаються вдома, три картини художник подарував школі, а дві — Оржицькому краєзнавчому музею. Найкращі полотна: «Кобзар», «Вітряк», «Селянська хата», «Богодарівська церква».

Творчість Бориса Григоровича — невичерпне джерело криниці мистецтва.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))