Рутка лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рутка лікарська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Макові (Papaveraceae)
Рід: Рутка (Fumaria)
Вид:
Рутка лікарська (F. officinalis)
Біноміальна назва
Fumaria officinalis

Рутка лікарська (Fumaria officinalis) — однорічна, трав'яниста рослина, бур'ян. Рослина поширена по всій території України. Росте на полях, у лісосмугах, галявинах. Поширена повсюдно, але розсіяно.

Морфологія

Стебло висхідне, часом прямостояче, гранчасто-борозенчасте, розгалужене, яке досягає 10-50 см заввишки, всередині соковите. Листки складні, чергові, черешкові, пірчасто-розсічені на вузькі довгастолінійні частки. Квітки блідо-рожеві, бувають пурпурові, пелюстки на верхівці темніші, з зеленою смужкою, зібрані у волоть з китиць, двостатеві, неправильної форми, розташовані в пазушних китицях. Віночок складається з 4 фіолетових іноді білястих, неоднакових пелюсток, з яких верхня має при основі коротку шпорку. Цвіте рослина з початку квітня до кінця серпня. Зацвітає поступово. В цей час, коли зверху ще є квіти та їх бутони, до низу по стеблу можуть вже бути плоди. Плід однонасінний, на верхівці майже прямолінійно зрізаний або навіть вдавлений.

Хімічний склад

У рослині виявлено дубильні речовини (близько 3 %), фумарову кислоту, гіркі сполуки, смоли (близько 5 %), алкалоїди (0,2-1,6 %), нафтохінон, глікозиди, вітамін С. До складу алкалоїдів входять санвіранин, криптокавін, протопін, ауретензин, криптотокарпін, рокоптизин тощо. Рослина отруйна, проте народна медицина на це не наголошує.

Рослина отруйна

Практичне використання

Рослина заготовляється уся під час цвітіння та використовується в народній медицині.

Є одним з основних інгредієнтів препарату для лікування печінки та жовчного міхура Гепабене (Hepabene).

Застосування

Вважають що рутка збуджує апетит, зміцнює шлунок, серце, злегка проносить. Застосовується в народі при хворобах жовчного міхура, жовчокам'яній хворобі, при ан- та гіпогацидному гастриті, спастичному коліті, іпохондрії, істерії. А також у вигляді соку рослини при гарячці, гемороїдальних та інших кровотечях, туберкульозі, після тяжких травм, і взагалі тоді, коли намагаються підтримати сили після тривалої виснажливої праці. Рослина протипоказана на останньому місяці вагітності, при гострому запаленні шлунку, глаукомі.

Джерела

Посилання