Марія Юрич Загорка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 26 жовтня 2021, заснована на цій версії.
Марія Юрич Загорка
хорв. Marija Jurić Zagorka
Ім'я при народженніхорв. Marija Jurić[1]
ПсевдонімZagorka
Народилася2 березня 1873(1873-03-02)
Неговець
Померла30 листопада 1957(1957-11-30)[2][3][…] (84 роки)
Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ
ПохованняМирогойське кладовище[5][6]
Країна Угорське королівство[d]
 Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
 Королівство Югославія
 Незалежна Держава Хорватія
 ФНРЮ
Діяльністьжурналістка, драматургиня, письменниця, письменниця-романістка
Сфера роботиZagreb witch trialsd[7] і Barica Cindekd[7]
Мова творівхорватська
Жанрроман
CMNS: Марія Юрич Загорка у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юрич.
Див. також: Загорка

Марія Юрич (псевдонім — Загорка) (хорв. Marija Jurić Zagorka, нар. 1 січня 1873(18730101), с. Неговец (тепер частина м. Врбовець), Хорватія — пом. 30 листопада 1957, Загреб) — хорватська журналістка, прозаїкиня, драматургиня, феміністка. Перша жінка-журналістка Хорватії і Південно-Східної Європи.

Біографія

Марія Юрич народилася в заможній родині. Дитинство провела в Хорватському Загір'ї, де її батько був керуючим маєтком. Чотирикласну початкову освіту здобула у Вараждин, продовжила навчання у Загребі.[8] У п'ятнадцятирічному віці через проблеми з сім'єю залишила школу.

Між 1891 і 1894 роками батьки змусили Марію одружитися з незнайомим їй службовцем залізниці, старшим за неї на 18 років. Оселившись в Угорщині, Марія прожила в шлюбі три роки, після чого втекла від чоловіка до Сремської Митровиці, а потім до Загреба.[9] З допомогою батька їй вдалося оформити розлучення, хоча мати свідчила в суді проти неї. Порвавши з батьками і відмовившись від їхньої допомоги, Марія зважилася на самостійне і незалежне життя. Зайнялася літературною працею.[10]

Журналістська і політична діяльність

Марія Юрич пройшла шлях від невідомої репортерки до визнаної в Європі політичної журналістки в загребській газеті «Obzor» («Огляд»). У зв'язку із забороною редактора підписувати власні статті й репортажі жіночим ім'ям, користувалася псевдонімом Загорка, за місцем свого проживання у дитинстві.[9] Юрич все життя намагалася довести, що вона — особистість. Працювала політичною і парламентською оглядачкою, кореспонденткою газети у Будапешті та Відні.[11]

Незважаючи на літературний талант, активну і творчу діяльність, Юрич постійно піддавалася гендерній дискримінації. Деякий час у 1896 році була головною редакторкою газети «Огляд».[9] Пізніше вирішила самостійно видавати перший жіночий часопис у Хорватії «Ženski list» («Жіночий лист»), пізніше «Hrvatica» («Хорватка») і була його редакторкою з 1925 до 1938 року.[12] Уу936 році вона брала участь у заснуванні Хорватської жіночої спілки письменників.[13]

Брала активну участь у політичному житті країни, була непримиренною противницею онімечуванням й мадяризації, агресивної політики асиміляції неугорських меншин (в першу чергу — хорватської) на землях Угорського королівства. Виступала зі статтями та публікаціями, спрямованими на емансипацію, боротьбу за рівноправність жінок і право голосу, право жінок на освіту, вибір професії, майнове право тощо.[9][14]

Під час Другої світової фашистські керівники Хорватії закрили жіночий журнал і конфіскували його майно. Залишившись без засобів до існування, Юрич намагалася покінчити життя самогубством. Проте вижила, завдяки підтримці своїх читачів.[15] Після війни повернулася до активної феміністської діяльності в соціалістичній Югославії. В 1952 році вона стала незалежним видавцем, співпрацюючи з друкарнею «Отокар Кершовані».[14]

Померла Марія Юрич в Загребі у 84-річному віці. Після смерті в 1957 році[12] опублікована її біографія, вийшло зібрання творів.

Літературна діяльність

Пам'ятник Марії Юрич у Загребі на Ткалчичевій вулиці

Завдяки підтримці єпископа Штросмайєра, Загорка почала писати романи на сучасну тематику. Опубліковані нею романи не отримали позитивних рецензій від критиків, хоча хорватські читачі і читачки з нетерпінням чекали нових творів. Крім творів на політичні та соціальні теми, писала любовно-історичні романи і драми хорватською для широкої публіки: псевдоісторичні і пригодницько-історичні романи призначалися для розваги і зміцнення національної самосвідомості народу і не претендували на особливі літературні достоїнства, проте сприяли розвитку драматургії Хорватії.

Юрич (Загорка) написала близько 30 романів. Одинадцять її романів зараз можна знайти в бібліотеці Конгресу США.

Вибрані твори

  • Kneginja iz Petrinjske ulice (Княгиня з Петринської вулиці)
  • Grička vještica (Чаклунка з Грича) — цикл з 7 романів (Tajna Krvavog mosta (Таємниця кривавого мосту), Kontesa Nera (Контеса Нера), Malleus Maleficarum (Молот відьом), Suparnica Marije Terezije I (Суперниця Марії Терезії I), Suparnica Marije Terezije II (Суперниця Марії Терезії II), Dvorska kamarila (Судова камарилья), Buntovnik na prijestolju (Бунтівник на престолі) (1912)
  • Kći Lotrščaka (Дочка Лотрщака)
  • Plameni inkvizitori (Полум'я інквізиторів)
  • Gordana (Гордана)
  • Republikanci (Республіканці) (1924)
  • Vitez slavonske ravni (Витязь славонской рівнини)
  • Jadranka (Ядранка)
  • Roblje (Раби) (1899)
  • Kamen na cesti (Камінь на дорозі) (1937)

Визнання та пам'ять

Лише в 1960—1980-х роках прийшло визнання літературно-суспільної праці Марії Юрич. За словами хорватского письменника і літературознавця Павао Павличича:

Марія Юрич Загорка — найбільш читаний письменник Хорватії, який зовсім не письменник, а письменниця. Вона ж — «амазонка хорватського фемінізму».
  • У 2005 році, згідно з опитуванням загребської щоденної газети «Vjesnik», Марія Юрич Загорка зайняла друге місце в списку найпопулярніших письменників Хорватії усіх часів.
  • У 1991 році в столиці Хорватії встановлено пам'ятник Марії Юрич (скульптор Степан Грачан)
  • У 2007 році знято документально-біографічний фільм «Загорка» (режисерка Біляна Чакич-Веселич)

Посилання

Примітки

  1. ↑ Marinić M. Marija Jurić Zagorka - neshvaćena žena rođena ispred svog vremena — Index.hr, 2020.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130468894 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  4. ↑ Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  5. ↑ Gradska groblja Zagreb - Tražilica pokojnika — Градська гробля Загреб.
  6. ↑ Градська гробля Загреб - Пошукова система померлих
  7. ↑ а б https://www.academia.edu/5907558/Importance_and_legacy_of_Marija_Juric_Zagorka
  8. ↑ Lasić, Stanko: Književni počeci Marije Jurić Zagorke (1973.- 1910.), Uvod u monografiju, Zagreb, 1986, Znanje
  9. ↑ а б в г Kronologija života i rada.
  10. ↑ Jakobović Fribec, Slavica: «Marija Jurić» u leksikonu: Francisca de Haan, Krassimira Daskalova, Anna Loutfi (Eds.), A Biographical dictionary of women's movements and feminisms — Central, Eastern, and South Eastern Europe; 19th and 20th centuries, 1st ed., Central European University Press, Budapest, 2006, p. 195—199
  11. ↑ Trebam li se odreći svojih knjiga zato što me toliki čitaju? - Jutarnji List. www.jutarnji.hr.
  12. ↑ а б Kragić, Bruno (2005). JURIĆ, Marija (Zagorka). Hrvatski biografski leksikon (хор.). Miroslav Krleža Institute of Lexicography. Процитовано 14 January 2015.
  13. ↑ Policija književnice prati još od 1918. www.vecernji.hr.
  14. ↑ а б Hergešić, Ivo: Introduction in Tajna krvavog mosta, Džepna knjiga, Zagreb, 1987, p. 21-22
  15. ↑ Nosi se Zagorka. www.matica.hr.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Юрич_Загорка&oldid=33678710