Войтенко Борис Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:51, 7 листопада 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Борис Войтенко
Особисті дані
Повне ім'я Борис Романович Войтенко
Народження 1898(1898)
  Миколаїв, Російська імперія
Смерть 12 серпня 1946(1946-08-12)
  Миколаїв, СРСР
Зріст 178 см
Вага 75 кг
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1913—1921 Росія/СРСР МСК ? (?)
1922 СРСР «Уніон» ? (?)
1923 СРСР «Містран» ? (?)
1924 СРСР «Уніон» ? (?)
1925—1928 СРСР «Райком Металістів» ? (?)
1929 СРСР «Динамо» (Київ) ? (?)
1932—1934 СРСР «Андре Марті» Миколаїв ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1935
1936
1939—1940
СРСР «Сталь» (З)
СРСР «Завод ім. А. Марті»
СРСР «Суднобудівник» (М)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Борис Романович Войтенко (нар. 1898, Миколаїв, Російська імперія — пом. 12 серпня 1946, Миколаїв, Українська Радянська Соціалістична Республіка) — радянський футболіст, воротар.

Кар'єра гравця

Футбольну кар'єру воротар розпочав 1913 року у «Спортивному клубі», з яким декілька років поспіль Борис вигравав чемпіонат міста. Потім виступав у клубах «Уніон» та «Містран». У 1925 році прийняв запрошення миколаївського «Райкома Металістів», у футболці якого грав до 1928 року.

1929 року грав за київське «Динамо», куди був запрошений разом з іншими миколаївцями (Денисов, Печений, Сердюк).[1][2] Фіналіст всеукраїнської першості ДСТ «Динамо» з футболу 1929 року. У фінальному матчі, який відбувся на київському Червоному стадіоні 7 липня 1929 року захищав ворота киян, не дивлячись на серйозну травму, отриману по ходу матчу. Тоді кияни поступилися харківським одноклубникам з рахунком 1:3.[3]

У період з 1918 по 1933 роки грав у збірній міста Миколаєва. Взяв участь у багатьох міжміських матчів. У складі збірної міста — срібний призер чемпіонату УРСР 1927 року. Декілька матчів провів в збірній України, яка на той час рідко грала.

Кар'єра тренера

У 1932 році в числі перших миколаївців удостоєний звання судді республіканської категорії з футболу. Перший тренер футбольних воротарів міста Миколаєва. Перший в історії тренер запорізького «Металурга» (у 30-х роках XX ст. — «Сталь» (Запоріжжя)). У період з 1939 по 1940 рік — старший тренер миколаївського «Суднобудівника». Війну пережив в евакуації, а повернувшись, почав збирати команду, завдяки чому вже в 1946 році миколаївці знову грали в чемпіонаті СРСР.

Помер 12 серпня 1946 в Миколаєві у віці 48 років.

Досягнення

Як гравця

збірна Миколаєва

Література

  • Двойнисюк А. Л., Кутовой Б. И. Футбольный Николаев. — Николаев: Атолл, 2008. — 488 с., илл., ISBN 966-8147-83-9
  • Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 гг.», г. Николаев, «Возможности Киммерии», 1999.

Примітки

Посилання