Екслібрис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:29, 8 листопада 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Екслібрис (значення).
Екслібрис сера Джона Форреста (John Forrest) (1847–1918), дослідника Австралії
Ексклібрис Миколи Куделі — українського шевченкознавця, політв'язня.
Світальський В. О. Екслібрис лікаря і мецената М. М. Мелентьєва, початок ХХ ст.
Файл:Книжковий знак нотної бібіліотеки Анатолія Любимова 1935 р.jpg
Іванова Н. І. Книжковий знак нотної бібліотеки Анатолія Любимова, 1935 р. (копія 2014 р.)
Пінігін Володимир Кирилович (1941—2015). Зразок екслібриса.

Екслі́брис (лат. ех libris — «із книжок») — книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка.

Попередники екслібрисів — написи власників на рукописних книгах, і суперекслібриси — рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший із гербом Львова, датований 1545).

Історія

Батьківщиною екслібриса вважають Німеччину. Саме в Німеччині існував звичай карбувати цінні речі на знак належності приватній особі. Перші друковані книжки теж належали до цінних речей, тільки феодали, монастирі та купці могли собі дозволити мати у власності колекції книг і часто підписували їх чи малювали свій знак, щоб знову знайти свою книгу, наприклад, у випадку крадіжки. Спочатку ті, хто переписували книги, робили позначку про те, кому належить книга. Згодом ці позначки оформлювали у вигляді віньєти та малювали на початку або наприкінці книги. Природно, що намальовані від руки екслібриси були поширені в часи, коли бібліотеки були невеликі, адже нелегко було малювати однакове зображення на великій кількості книг.

Відоме ім'я першого власника екслібриса в Німеччині — це лицар Бернгар фон Рорбах (1460). Перші екслібриси створив німецький художник Альбрехт Дюрер (кінець 15 — початок 16 ст.). Йому належить створення приблизно двадцяти екслібрисів. Займалися створенням екслібрисів митці Лукас Кранах Старший і Ганс Гольбейн.

Із початком книгодрукування (XV ст.) виник новий спосіб позначення книг — наклеювання на внутрішньому боці обкладинки папірця з надрукованим написом «Ex libris» і прізвищем власника книжки. З розвитком друкарства освічені книголюби почали поєднувати власницькі написи з елементами, що мали прикрасити книгу. Як художній знак і витвір графічного мистецтва екслібрис почав відігравати роль декоративного елемента, органічно поєднаного з книгою.

Деякі книговласники прикрашали свої книжки розкішними оправами, на яких золотом витискали герби, вензелі, монограми, емблеми чи девізи — такі екслібриси отримали назву суперекслібриси. Суперекслібриси зустрічаються на пергаментних і шкіряних оправах французьких та італійських книг XVI—XVII століть. Одним з найвідоміших авторів суперекслібрисів був французький видавець, літератор і перекладач Жоффруа Торі (його праці були в бібліотеці французького короля Франциска I та в книгозбірках колекціонерів Ґрольє та італійця Майоли).

Збирачі книг надавали зовнішньому вигляду книги великого значення. Окрім гербових екслібрисів були популярні тиснені художні зображення символічного або алегоричного змісту.

З XIX століття пишні герби та хитромудрі вензелі вийшли з моди, натомість, популярними стали звичайні монограми, витиснені на зовнішньому боці обкладинки.

Історія екслібрису в Україні

Докладніше: Екслібрис України
Суперекслібрис Нумізматичного кабінету Університету Святого Володимира у Києві

Друковані екслібриси започатковані в Україні у кінець 16 — на початку 17 ст. Відомі три роботи львівського гравера Яна Зярнко, які він виконав для Якова Собеського, галицького магната Петра Даниловича та коронного гетьмана Великого князівства Литовського Яна-Кароля Ходкевича. На усіх трьох екслібрисах зображенні герби власників книжок, прикрашені девізами та картушами[1].

До 18 ст. в екслібрисах переважали зображення гербів власників, 20 ст. популярними стали сюжетні екслібриси.

У цьому жанрі працювали О. Кульчицька, Я. Музика, М. Осінчук, О. Оброца, Лев Ґец[2][3] та інші. «Гурток українських екслібрисистів» (співзаснований І. Крип'якевичем з І. Крушельницьким та П. Ковжуном, 1931)[2]. Проводилися виставки екслібрисів[2].

У 1930-х роках в області ексклібрисів натхненно працював київський художник Сергій Конончук, для якого це  — не лише книжковий знак, а й своєрідний портрет господаря книжки, відбиття його інтересів, смаків, уподобань. Досягав цього автор за допомогою символів, алегорій, а також зображуючи різні предмети, постаті. Очевидно, таке сполучення зображальних елементів асоціювалося з авторським сприйняттям навколишнього світу. Виразно трактовані екслібриси Н.Радзієвської, К.Юкельсон, Ю.Палійчука.

Із сучасних художників Тернопільщини екслібриси створив наприкінці 1960-х Є. Удін. Нині в цьому жанрі плідно працюють М. Дмітрух, І. Зілінко, Я. Омелян, О. Федорів, М. Харинович, П. Шпорчук та інші тернопільські художники.

Видатним майстром екслібрису є заслужений художник України Микола Стратілат.

Значну частину сучасних екслібрисів становлять книжкові знаки українських письменників, видавництв, музеїв, колекцій.

У сюжетах екслібрисів фігурує переважно образ книжки. Окремі з них виконано за мотивами літературних і фольклорних творів.

Техніки виконання екслібрисів

Зразок суперекслібриса (тобто на обкладинці книги з гербом і ініціалами BKD), Німеччина, 18 ст.

Техніка виготовлення екслібрисів різноманітна і збігається з техніками гравюри:

тощо.

Засоби, якими користуються художники-графіки у створенні образів, на перший погляд, дуже обмежені — пляма, лінія, штрих, об'єм. Проте, для мистецтва екслібриса характерне розмаїття та витонченість форм, образів, тональностей, широкий тематизм [Сафонова].

Екслібриси в різних стилях

Худ. Михайло Врубель, екслібрис колекціонера І. С. Остроухова з алегоріями Дня і Ночі.
Білібін Іван Якович, екслібрис А. Нотгафта, кольорова цинкографія, 1912 р.
Екслібрис науковця Якоба Вакернагеля, 1897 р.
Книжковий знак Августа Штоера з середньовічним архітектором", Петер Вюрт (1973—1940) ?, 1902 рік

Колекціонери екслібрисів

Екслібрис Віолле-ле-Дюка з совою

Чимало тернополян мають власні екслібриси. Їх колекціонували Е. Бергер, І. Ґерета, нині — фахівці ДАТО, ТОКМ, а також Н. Волинець, І. Пилипець, В. Сушкевич та ін.

Серед відомих колекцій екслібрисів:

  • Сільванський Сергій Олександрович (1893—1937) відомий у Херсоні та у Москві бібліофіл та колекціонер книжкових знаків. Його колекція відома тим, що власник збирав екслібриси провінційних художників, мало відомих у столичних містах. Колекція Сергія Сільванського, одна з найкращих на землях України, нараховувала близько 3500 зразків екслібрисів. Рятуючи власне зібрання екслібрисів від знищення в період сталінських репресій, С. Сільванський був вимушений розпродати його у Москві. Його бібліотека зникла і її розшуки тривають до початку 21 ст.
  • Савонько Володимир Степнович (1877—1937?) полковник артилерії царської армії, згодом перейшов до РККА. Голова ленінградського товариства екслібрисистів, котре існувало у 1922—1930 рр. Зібрав колекцію екслібрисів у 10000 примірників, доповнену суперекслібрисами 18–20 ст., друкарськими ярликами та штемпелями. Склав власну картотеку-каталог збірки. Збірка Савонько В. С. 1941 року перейшла до фондів Російської національної бібліотеки.
  • Колекція Фортинського. Сергій Петрович Фортинський (1906—1971), доктор юридичних наук (Росія, Москва), почав збирати екслібриси у 1920 р. Вже до 1926 р. він зібрав приблизно 500 екслібрисів. Він купував як поодинокі зразки, так і цілі колекції. У художниці Н. С. Бом Григорьєвої він придбав 1500 знаків, у професора Декмана — 13000, у колекціонера І. Н. Жучкова — 1100. На 1970 рік в його колекції налічувалося 35000 екслібрисів.
  • Збірка Вілінбахова. Борис Вілінбахов (1897—1969) — викладач Військового училища. Знаки збирав тридцять три роки. Його збірка мала приблизно 35000 екслібрисів.
  • Колекція Пауля Амбура. Пауль Амбур з Естонії. Листувався майже із двомастами колекціонерами із тридцяти двох країн. Його колекція мала близько 40000 знаків. Окрім екслібрисів, він збирав книжки про ці знаки (близько 500) і сам написав тридцять досліджень про екслібрис.
  • Екслібрис Баварської державної бібліотеки (Королівська бібліотека). 19 століття.
    Екслібрис Баварської державної бібліотеки (Королівська бібліотека). 19 століття.
  • Екслібрис бібліотеки Вільнюського університету, в ті часи Університету Стефана Баторія.
    Екслібрис бібліотеки Вільнюського університету, в ті часи Університету Стефана Баторія.
  • Екслібрис шведського та норвезького короля Оскара II.
    Екслібрис шведського та норвезького короля Оскара II.
  • Екслібрис Луї Джона Ріда (Louis John Rhead), 1907 рік, доба ар-нуво.
    Екслібрис Луї Джона Ріда (Louis John Rhead), 1907 рік, доба ар-нуво.

Екслібриси Імператорського Ермітажу

  • Бібліотека відділу старожитностей Імператорського Ермітажу, екслібрис
    Бібліотека відділу старожитностей Імператорського Ермітажу, екслібрис
  • Худ. барон Арміній Євгенович фон Фелькерзам (1864-1918). Екслібрис Бібліотеки Зимового палацу 1907 р.
    Худ. барон Арміній Євгенович фон Фелькерзам (1864-1918). Екслібрис Бібліотеки Зимового палацу 1907 р.
  • Імператорська Ермітажна іноземна бібліотека, екслібрис
    Імператорська Ермітажна іноземна бібліотека, екслібрис

Коломан Мозер. Екслібриси

  • Екслібрис Отто Цукеркандла, 1906 р.
    Екслібрис Отто Цукеркандла, 1906 р.
  • Екслібрис Адель Блох із казковим сюжетом, 1905 р.
    Екслібрис Адель Блох із казковим сюжетом, 1905 р.
  • Екслібрис Фріца Верндорфера, 1903 р.
    Екслібрис Фріца Верндорфера, 1903 р.

Ефраім-Моше Лілієн (1874—1925) Екслібриси доби сецесії

Прага на екслібрисах

Див. також

Примітки

  1. ↑ Знаки книжкової власності: книга, графіка, колекція
  2. ↑ а б в Архів Івана Крип'якевича. Інвентарний опис Упорядник Ярослав Федорук Київ — Львів 2005 ISBN 966-02-3684-0
  3. ↑ листування у справі ex-libris поміж Кульчицькою, Ґецом, Крип'якеквичем у архівній збірці останнього

Література

  • Український книжковий знак ХІХ-ХХ століть : каталог колекції Степана Давимуки : у 3 т. / НАН України, Львів. нац. наук. б-ка ім. Василя Стефаника ; упоряд. і вступ. ст. Лариса Купчинська ; наук. ред. Лідія Сніцарчук. – Львів : Апріорі, 2017.
Т. 1 : А-Д. – 2017. – 671 с. : іл.
Т. 2 : Е-О. – 2017. – 595, [2] с.
Т. 3 : П-Я. Додаток. – 2017. – 671 с.
  • Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
  • Екслібрис: Збірник Асоціації незалежних українських мистців. Перший випуск. — Л., 1932.
  • Екслібриси: книжкові знаки / Я. Омелян. – Тернопіль, 2006. – 112 с.
  • Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912—1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київському МАН «Дослідник». — К., 2011.
  • Нестеренко П. Історія українського екслібриса. Наукове видання. — Київ: Темпора, 2010. — 328 с.
  • Бердичевський Яків. Книжкові знаки сучасників Т. Г. Шевченка / Пер. з рос. — К.: Дух і літера, 2007. — 84 с. — ISBN 966-378-038-Х.
  • Бердичевський Яків. Народ книги. — К.: Дух і літера, 2009. — 498 с., іл. — ISBN 978-966-378-132-7.
  • Український екслібрис / А. В'юник. – К., 1964. – 46 с.
  • Книжные знаки русских художников. — Петрополис, 1922.
  • Савонько В. С. Опыт истории экслибрисных коллекций в СССР / В. С. Савонько. — Л., 1937.
  • Херсонский музей // Рабочий. — 1926. — 7 окт.
  • Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: Сов. Россия, 1971.
  • Катушкина Е. С., Сапрыкина Н. Г. Экслибрис в собрании Научной библиотеки Московского университета. Альбом-каталог. — М: Изд-во Моск. ун-та, 1985. — 224 с.
  • Ивенский С. Г. Книжный знак: история, теория, практика художественного развития. — М.: Книга, 1988

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Екслібрис
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Екслібрис&oldid=33763997