Котов Петро Іванович

Котов Петро Іванович
рос. Котов Пётр Иванович
Народження	26 червня (8 липня) 1889 Ахтубінськ
Смерть	4 липня 1953(1953-07-04) (64 роки)
	Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	портрет
Навчання	Казанське художнє училищеd (1909) і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1916)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Фешин Микола Іванович, Рубо Франц Олексійович, Самокиш Микола Семенович і Циоглінський Іван Францевич
Відомі учні	Сиротенко Юрій Георгійович, Беркута Комунар Савелійович, Кузнецов Володимир Васильович, Стаханов Ігор Михайлович, Вяткін Олександр Васильович, Колесник Борис Панасович, Кривонос Олександр Артемович, Губський Іван Кіндратович, Ладиженський Беніамін Хаїмович, Філонюк Микола Купріянович, Лапін Віктор Іванович, Гантман Мойсей Файбович, Пєтухов Василь Опанасович, Виноградова Зінаїда Тихонівна, Смирнов Юрій Олександрович і Луценко Анатолій Павлович
Працівник	Київський державний художній інститут, Всеросійський державний інститут кінематографії і Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Член	Асоціація художників революції (1929) і СХ СРСР
Нагороди

Петро Іванович Ко́тов (рос. Пётр Иванович Котов; нар. 8 липня 1889, Владимирівка — пом. 7 липня 1953, Москва) — російський радянський живописець і педагог; член Асоціації художників революційної Росії у 1923—1929 роках та Спілки художників СРСР з 1932 року; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1949 року; заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1946 року; лауреат Сталінської премії за 1948 рік.

Біографія

Народився 26 червня [8 липня] 1889(18890708) року в слободі Владимирівці (нині у складі міста Ахтубінська Астраханської області Росії) в сім'ї іконописця. Упродовж 1903–1909 років навчався в Казанській художній школі у Миколи Фешина; упродовж 1909–1916 років — у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де його викладачами були зокрема Франц Рубо, Микола Самокиш і Іван Циоглінський. У 1916 році за картини «Збір на полювання» та «Лист з батьківщини в окопах» отримав звання художника та право пенсіонерської поїздки за кордон (не відбулася).

Протягом 1916–1922 років жив у Астрахані, де організував художню студію та художні майстерні. У 1922 році жив у Петрограді, з 1923 року — у Москві. У 1935–1941 роках очолював майстерні станкового живопису Київського художнього інституту; професор з 1940 року.

У роки німецько-радянської війни перебував у евакуації у Пензі; займався випуском «Вікон ТАРС». Після повернення до Москви у 1944—1948 роках викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії; у 1948–1951 роках — у Московському художньому інституті. Помер в Москві 7 липня 1953 року. Похований у Москві на Введенському кладовищі (ділянка № 6).

Творчість

Писав портрети, картини на історичні та побутові теми у стилі соцреалізму, пейзажі, натюрморти; займався монументальним живописом. Серед робіт:

живопис

• «Кочегар» (1924);
• «Витяг невода у дельті Волги» (1928);
• «Комсомолець» (1929);
• «Кузнецькбуд. Домна № 1» (1931; Третьяковська галерея);
• «Кавалерійська тривога» (1933);
• «Літо» (1934);
• «Сніданок. Моя сім'я» (1935);
• «Колгоспний конюх» (1935);
• «Робітник на відпочинку» (1936);
• «Скульптор Іван Шадр» (1936; Національний музей «Київська картинна галерея»);
• «О. Бєлова» (1937);
• «Автопортрет» (1937);
• «Червоне Сормово» (1938; Саратовський художній музей імені Радищева);
• «Колгоспники у гостях у Іван Мічуріна» (1939);
• «Василь Сварог» (1941);
• «З. Кожевникова» (1941);
• «Микола Бурденко» (1943);
• «Олексій Шовкуненко» (1944);
• «Леон Орбелі» (1944);
• «Микола Зелінський» (1947; Третьяковська галерея; Сталінська премія);
• «Олена Гоголєва» (1948).

монументальний живопис

• розписи Військово-морського училища у Петрограді (1922);
• розписи павільйонів Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві (1922—1923).

Брав участь у мистецьких виставках з 1916 року, зорема:

• виставці петроградських художників усіх напрямків (1923);
• художній виставці в Астрахані (1924);
• постійній художній виставці (1926);
• виставці до ювілею Жовтневої революції (1928);
• «Червона армія в радянському мистецтві» (1930);
• «Соціалістичне будівництво в образотворчому мистецтві» (1931);
• «Плакат на службі п'ятирічки» (1932);
• виставці робіт художників, відряджених у райони індустріального і колгоспного будівництва (1932);
• ювілейній виставці «Художники РРФСР за 15 років» у Ленінграді (1932);
• «15 років РСЧА» у Москві (1933);

закордонних виставках радянського мистецтва

• у Японії (пересувна, 1926—1927);
• у Туреччині (1927);
• у США (пересувна, 1929);
• у Німеччині (1929, 1932).

Персональна виставка пройшла у Ки­єві у 1938 році.

Література

• Котов Петр Иванович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Котов Петро Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 324. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Чуліпа І. І. Котов Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.