Костриця лучна
| Костриця лучна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Костриця (Festuca) |
| Вид: | Костриця лучна (F. pratensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Festuca pratensis Huds. 1762
| |
| Синоніми | |
|
Festuca elatior auct. Amer | |
Костри́ця лучна або Вівсяниця лучна (Lolium pratense (Huds.) Darbysh. ) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду костриця (Festuca) родини тонконогові (Poaceae) або злакові.
Поширення та екологія
Оригінальний ареал костриці охоплює Європу і Азію[2]. Згодом рослина поширилась на території Близького Сходу, Америки, Австралії та Нової Зеландії і сьогодні використовується майже в усьому світі. В Україні вид широко поширений в заплавах річок, на лісових галявинах, біля доріг, на схилах балок і суходільних луках Лісостепу, в Степу трапляється менше.
Мезофіт, добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0—3,0 місяців. Зимо- і морозостійка. Стійка до весняних та осінніх заморозків, але не стійка до посухи. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової і лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні та торфово-глейові ґрунти[3]. Найпридатніші для костриці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти.
Ботанічний опис
Багаторічна нещільнокущова верхова злакова трав'яниста рослина із прямостоячим стеблом 30—120 см заввишки. Листки вузькі, шириною 3—5 мм, плоскі, гладенькі, знизу світло-зелені, блискучі, біля основи листової пластинки є вушка, язичок дуже короткий (до 1 мм), зубчастий. Генеративні стебла облиствлені погано. Багато прикореневого листя.
Коренева система мичкувата, добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160–180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см.
Суцвіття — розлога волоть 6—20 см завдовжки (при достиганні стиснута), здебільшого пряма, з нижніми гілочками зібраними по 2 (3), з них більш довга з 1—4 (6) колосками, друга з 1—3 колосками[4]. Колоски зелені або слабо фіолетові, лінійно-довгасті, довжиною до 15 мм, 3—10-квіткові. Нижні квіткові луски широколанцетні, 5—7 мм довжиною, голі, на верхівці гострі, але без ості. Плід — зернівка, насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні. Маса 1000 насінин — близько 2 г.
Цвіте в травні-червні, дозріває в липні-серпні[3]. Анемофіл.
Значення і застосування
Широко використовується в культурі, цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Цінний компонент травосумішей (з конюшиною червоною і тимофіївкою лучною), які використовують для поліпшення природних угідь та створення культурних пасовищ та сіножатей короткострокового і довгострокового використання. Вирізняється високою кормовою цінністю, за кормовими властивостями стоїть вище тимофіївки, також краще відростає після скошування і випасання. У травостої тримається 6—8 і більше років. Як самостійна культура використовується в основному на насіння[3].
Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку, для укосу — наприкінці травня. У вологих умовах за сезон формує 2—3 укоси урожайністю 230–315 ц/га. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2—3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21—26 кормових одиниць, у сіні — 53—55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну[5]. Урожайність сіна сягає 50—80 ц/га, при зрошуванні й удобрюванні зростає до 120 ц/га. Урожайність насіння — від 4 до 8 ц/га.
Примітки
- ↑ GRIN Taxonomy for Plants(англ.)
- ↑ Довідник назв рослин України
- ↑ а б в Ботаническое описание с/х культуры [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
- ↑ Ботаническое описание в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
- ↑ Вівсяниця лучна (Festuca pratensis Huds)
