Координати: 48°47′31″ пн. ш. 25°59′33″ сх. д. / 48.79194° пн. ш. 25.99250° сх. д. / 48.79194; 25.99250

Висічка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Висічка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Борщівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060050040064425
Облікова картка Висічка 
Основні дані
Населення ▼ 554 (2014)
Територія 2.380 км²
Густота населення 246.22 осіб/км²
Поштовий індекс 48764
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°47′31″ пн. ш. 25°59′33″ сх. д. / 48.79194° пн. ш. 25.99250° сх. д. / 48.79194; 25.99250
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру 		5 км
Найближча залізнична станція Борщів
Відстань до
залізничної станції 		7 км
Місцева влада
Адреса ради 4876, с.Висічка
Сільський голова Чомко Володимир Миколайович[1]
Карта
Висічка. Карта розташування: Україна
Висічка
Висічка
Висічка. Карта розташування: Тернопільська область
Висічка
Висічка
Мапа
Мапа

CMNS: Висічка у Вікісховищі

Ви́січка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на північному заході району над річкою Нічлава.

Поштове відділення — Стрілківське. Було центром сільради.

Населення — 554 особи (2014).

Назва

Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва). За іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".

Географія

Село розташоване на відстані 374 км від Києва, 89 км — від обласного центру міста Тернополя та 3 км від міста Борщів.

Через село проліг автошлях Борщів–Заліщики.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Висічка розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.


Клімат Висічки
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C −0,9 0,7 6,0 14,5 20,3 23,3 24,4 23,9 19,8 13,7 6,4 1,4
Середня температура, °C −4,3 −2,7 1,9 9,2 14,7 17,9 19,1 18,4 14,5 9,3 3,2 −1,5
Середній мінімум, °C −7,7 −6,1 −2,1 3,9 9,1 12,5 13,9 13,0 9,3 4,3 0,1 −4,4
Норма опадів, мм 32 31 32 52 73 98 97 63 53 35 35 37
Джерело: http://en.climate-data.org/location/264871/

Історія

Археологічні пам'ятки

На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 столітті.

Період Речі Посполитої

Перша письмова згадка – 1552 рік.

У 17 столітті збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку – в’їзна брама.

1672 Висічку і замок захопили турки. 1675 тут із залогою перебував Собєський Ян.

Наприкінці 17 століття замок занепав.

Австрійський період

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські.

Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.

1820 село належало М. Голейовській-Чарковській.

На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.

1880 року у поміщицькій власності було: орної землі – 237 морґів, луків і городів – 19, пасовиськ – 123, лісів – 171 морґ; у власності селян: орної землі – 292, луків і городів – 38, пасовиськ – 24 морґи.

У 1900 або 1901 році замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в’їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам’ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.

Міжвоєнний період

У 1920–1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.

Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.

Друга світова війна

У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 року село – під німецькою окупацією.

На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 – пропали безвісти.

У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки – члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх – невідомі), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927–1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.

Період Незалежності

З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади[2].

Від 17 липня 2020 р. належить до Чортківського району[3].

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1900 695 —
1910 725 +4.3%
1921 617 −14.9%
1931 744 +20.6%
1989 644 −13.4%
2001 584 −9.3%
2014 554 −5.1%

|2021|679}}

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 644 особи, з яких 302 чоловіки та 342 жінки[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи[5].

У 2014 році населення становило 554 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 99,83 %
російська 0,17 %

Пам'ятки

  • руїни замку (17 століття) - збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю – шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів – 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка;
  • церква святого Миколая із дзвіницею (1763, реконструйовано 1954; збереглася дерев'яна стіна);
  • костел (19 століття);
  • капличка Діви Марії.

У селі встановлені пам'ятники:

  • М. Святій (1986; скульптор І. Козлик);
  • Тарасу Шевченку (1992; скульптор І. Мулярчук);
  • насипана символічна могила Борцям за волю України (2003);
  • символічний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1989);
  • три хрести полеглим від тифу (1918);
  • «Парубоцький хрест» (відновлено 1989);
  • хрест на хвалу Божу (1991).
Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1992 р. Архітектор — Іван Мулярчук.

Скульптура — бетон, постамент — камінь. Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,2 м.[7][8]

Освіта

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди

Народилися

  • Федір Полянський (нар. 1977) — український науковець, громадський діяч, кандидат історичних наук, депутат Борщівської районної ради (2002—2006), директор Державного архіву Тернопільської області.

Перебували

Галерея

  • Південно-східна вежа замку
    Південно-східна вежа замку
  • Пам'ятник Шевченкові
    Пам'ятник Шевченкові
  • Пам'ятник Марії Святій, завідувачці клубу села
    Пам'ятник Марії Святій, завідувачці клубу села
  • Церква св. Миколая(1763р.)/Костел XIXст.
    Церква св. Миколая(1763р.)/Костел XIXст.
  • Замок XVIIст.
    Замок XVIIст.
  • Церква святого Миколая 1763
    Церква святого Миколая 1763
  • Костел 19ст
    Костел 19ст
  • Церква святого Миколая 1763
    Церква святого Миколая 1763

Примітки

  1. ↑ Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. ↑ ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 27. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  8. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.

Література

Посилання

У Вікісловнику є сторінка Висічка.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Висічка&oldid=33981905